Ускладнені гіпертензивні кризи
| 1. | Інфаркт міокарда |
| 2. | Інсульт |
| 3. | Гостра розшаровуюча аневризма аорти |
| 4. | Гостра недостатність лівого шлуночка |
| 5. | Нестабільна стенокардія |
| 6. | Аритмії (пароксизми тахікардії, фибріляції та трипотіння передсердь шлуночкова екстрасистолія високих градацій) |
| 7. | Транзиторна ішемічна атака |
| 8. | Еклампсія |
| 9. | Гостра гіпертензивна енцефалопатія |
| 10. | Кровотеча (в т. ч. носова) |
Неускладнені гіпертензивні кризи характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу життю хворого, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такі кризи супроводжуються, як правило, появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней (інтенсивним головним болем, болями у ділянці серця, екстрасистолією) або з боку вегетативної нервової системи (вегетативно-судинні порушення, тремтіння, часте сечовиділення).
Підвищення САТ до 240 мм рт. ст. або ДАТ до 140 мм рт. ст. слід також розцінювати як гіпертензивний криз, незалежно від того, з'явились симптоми з боку органів-мішеней чи ще ні, оскільки для кожного хворого воно є небезпечним. Загрозливим є також значне підвищення тиску у ранньому післяопераційному періоді через ризик кровотечі.
Всі ці клінічні прояви потребують зниження тиску протягом кількох годин. Госпіталізація не обов'язкова. Лікування здійснюється шляхом прийому антигіпертензивних препаратів через рот або внутрішньом'язових (підшкірних) ін'єкцій.
Дата добавления: 2015-08-04; просмотров: 642;