Процес культурогенезу на теренах України часів кам'яного віку та енеоліту.

Витоки культури України сягають часів первіснообщинного ладу, саме його найдавнішого етапу - палеоліту. Близько 1 млн. років тому на наші терени прийшли люди. На сьогодні доведено, що найраніше освоєною територією України було Закарпаття. Дослідниками виявлено багатошарове палеолітичне поселення у селищі Виноградівського району в Закарпатті. Стоянки найдавніших в Україні людей знайдені також на Дністрі, Житомирщині, у Донбасі, гірському Криму.

Доба мезоліту - перехідна між палеолітом і неолітом, припала на загальне потепління клімату і покращання умов існування. Це насамперед позначилося на зростанні кількості населення, основним заняттям якого залишається полювання. Основним знаряддям полювання стає лук із стрілами. Кам'яні знаряддя стають дуже дрібними (мікролітичними), вживаються як вістря до стріл або вставки в дерев'яні чи кістяні списи і гарпуни.

У мезоліті зафіксовані перші спроби приручення диких тварин: спочатку собаки, згодом свині. Найвідомішими центрами осілості цього періоду дослідники називають Дніпровське Надпоріжжя. Тут виявлені довготривалі поселення Огрінь, Осокорівка та ін.

Доба неоліту та енеоліту охоплює період від 5 до 2 тис. до н.е. У цей час відбувається перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства - людина переходить від полювання і збиральництва до скотарства і землеробства. У господарстві починають використовувати коней, з'являються вироби з металу (зокрема металева зброя та знаряддя праці). З'являється кераміка, людина опановує ткацтво.

Під час неоліту у середніх течіях Південного Бугу та Дністра формується буго - дністровська культура. Протягом 5-4 тис. до н.е. на території України утворюються сурсько - дніпровська, дніпро - донецька і гірсько-кримська культури.

Але найбільш відомою культурою України часів пізнього неоліту та енеоліту є Трипільська культура.

Назву свою ця культура отримала від поселення, відкритого та дослідженого відомим українським археологом В. Хвойкою у 1896 р. біля с. Трипілля на Київщині. Існувала Трипільська культура у ІУ-ІІІ тис. до н. е. і поширювалася на території лісостепової і частково степової частини Правобережної України, Молдови і Східної Румунії.

Трипільські поселення були розташовані здебільшого неподалік від водних артерій, основним будівельним матеріалом для виготовлення житла були дерево і глина. В окремих випадках (у Придністров'ї) для спорудження житла використовували камінь. Відомі дво- і навіть триповерхові житлові споруди.

У 70-х рр. XX століття на Черкащині були відкриті поселення - гіганти, так звані Трипільські протоміста.

Особливо ґрунтовно вивчені поселення біля селищ Майданецького та Тальянки, Розташовані у формі кола чи овалу, протоміста мали вулиці, квартали, площі і майдани. Житлова забудова налічувала 1500-2000 будинків (в один, а здебільшого - в два поверхи) із населенням до 15-20 тис. осіб. Що показово, усі трипільські поселення не мали захисних валів чи інших оборонних споруд. На думку археологів, це свідчить про миролюбний характер населення, а також про відсутність ворогів, які могли б становити серйозну небезпеку для такого численного і могутнього народу, яким були Трипільці.

Господарство трипільців постійно розвивалося. На початковому етапі домінувало скотарство і мотичне землеробство, було поширене виробництво глиняного посуду, крем'яних знарядь, прядіння і ткацтво. Високого рівня досягла кераміка. Різного призначення і розміру (від декількох сантиметрів до одного метра заввишки), трипільська кераміка вражає тонким рельєфним орнаментальним декором з переважанням спіралей. Посуд ліпився руками, але обпалювався у керамічних горнах. У кольоровій гамі домінують червоні, чорні та білі кольори.

До наших днів збереглося понад 2 тис. статуеток трипільської пластики. Переважна більшість з них зображає жінок, що засвідчує існування у трипільців культу жіночого божества. Фігурки жінок могли представляти матір-родоначальницю й водночас ідоли - символи плодючості. В житлі вони стояли на підвищеннях, спеціальних культових місцях.

Мистецтво Трипілля високим художнім рівнем не поступається мистецтву найрозвинутіших культур Близького Сходу чи Середземномор'я.

Переважна більшість вітчизняних дослідників вважає трипільців безпосередніми пращурами українського народу.