Основні положення геолого-економічної оцінки геологорозвідувальних робіт

Геолого-економічна оцінка (ГЕО) геологорозвідувальних робіт на нафту і газ – це комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення перспективних районів, зон, ділянок, пасток чи відкритих родовищ з метою встановлення промислового значення очікуваних запасів нафти і газу та показників економічної ефективності довгострокових капітальних вкладень (інвестицій), необхідних для реалізації конкретного проекту ГРР на нафту і газ. При цьому геологічне вивчення об’єктів ГРР передбачає визначення їхньої геологічної будови та умов залягання покладів нафти і газу в надрах, а також фазового стану, кількості, якості та фізико-хімічних властивостей вуглеводнів в надрах і на поверхні для обґрунтування проектних рішень щодо способу та систем їх видобування. Під техніко-економічним вивченням родовищ нафти і газу розуміють визначення гірничотехнічних, географо-економічних, соціально-екологічних та інших умов розробки, а також умов реалізації (транспортування) видобутої вуглеводневої сировини. Зазвичай ГЕО проводиться в умовах певної невизначеності геологічної інформації, яка повинна відповідним чином оцінюватись, прогнозуватись і враховуватись.

У структурі ГЕО виділяється дві складові – геологічна й економічна.

Геологічною складовою ГЕО є обґрунтування очікуваних геологічних результатів ГРР і розроблення багатоваріантного сценарію проведення пошуково-розвідувальних робіт і розробки промислових скупчень нафти і газу.

Економічною складовою ГЕО є розрахунки для визначення фінансового результату використання капітальних вкладень в реалізацію вибраного варіанта проведення ГРР.

ГЕО проводиться на всіх стадіях ГРР – від регіонального прогнозування до повного вироблення. Проте основного значення вона набуває безпосередньо перед постановкою пошукового буріння (з метою відкриття промислових скупчень нафти чи газу), після виявлення родовища (з метою вирішення питання про доцільність організації на ньому розвідувальних робіт) і перед передачею родовища для промислового освоєння (з метою проектування і будівництва нафтового чи газового промислу). ГЕО підлягають результати ГРР, що вже отримані і ті, що очікуються отримати в результаті виконання проектного обсягу конкретних робіт. Оцінка здійснюється на підставі матеріалів, поданих у проектах пошуково-розвідувальних робіт або доведеної чи статистичної аналогії, і виконується з детальністю, що відповідає ступеню геологічної вивченості об’єкта робіт. Матеріали ГЕО повинні бути достатніми для прийняття рішення про економічну доцільність проведення ГРР і визначення показників ефективності інвестицій.

ГЕО виконується за замовленнями надрокористувачів і є невід’ємною і складовою частиною проектів ГРР, інвестування яких передбачається за рахунок коштів державного бюджету. Для всіх інших проектів ГРР, які виконуються поза державним замовленням, ГЕО можливих результатів і ефективності інвестицій не є обов’язкова і виконується за бажанням і на замовлення інвесторів.

ГЕО підлягають результати ГРР, що вже отримані і ті, що очікується отримати в результаті виконання проектного обсягу конкретних робіт. Оцінка здійснюється на підставі матеріалів поданих у проектах пошуково-розвідувальних робіт або доведеної чи статистичної аналогії.

ГЕО виконується з детальністю, що відповідає ступеню геологічної вивченості об’єкта робіт. Матеріали ГЕО повинні бути достатніми для прийняття рішення про економічну доцільність ГРР і визначення показників ефективності інвестицій.

Згідно з нормативними документами, що діють в Україні, в залежності від ступенів геологічного й техніко-економічного вивчення та детальності виконання ГРР розрізняють три рівні ГЕО: початковий, попередній і детальний.

Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) проводиться для обґрунтування доцільності інвестування пошукових робіт на об’єктах, що підготовлені до глибокого буріння. ГЕО-3 здійснюється на підставі кількісної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів окремих об’єктів ліцензійної ділянки, яка є перспективною для відкриття нових родовищ, та подається у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка економічної ефективності інвестицій у геологорозвідувальні роботи і подальше освоєння передбачуваних родовищ нафти і газу обґрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на підставі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами.

Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) проводиться для обґрунтування економічної доцільності промислового освоєння відкритого родовища (покладу) нафти чи газу та інвестування геологорозвідувальних робіт з його розвідки і підготовки до розробки. ГЕО-2 проводиться на підставі попередньо розвіданих і розвіданих запасів і оформляється як техніко-економічна доповідь (ТЕД) про доцільність подальшої розвідки, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища (покладу). При цьому оцінка ефективності інвестицій визначається з урахуванням витрат на геологорозвідувальні роботи, видобуток і підготовку вуглеводневої сировини до транспортування. Техніко-економічні показники визначаються розрахунками з використанням конкретних вихідних даних та даних доведеної аналогії.

Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) проводиться з метою визначення рівня економічної ефективності виробничої діяльності нафтогазовидобувного підприємства, створення або реконструкція якого передбачається, та доцільності інвестування робіт з його облаштування для видобутку вуглеводнів. ГЕО-1 проводиться на підставі розвіданих запасів нафти і газу та подається у вигляді техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) параметрів для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні забезпечувати прийняття рішення про інвестування без додаткових досліджень.

У залежності від об’єктів, на яких проводяться ГРР, розрізняють:

1) ГЕО нафтогазоперспективних об’єктів: підготовлених структур, ліцензійних ділянок, аномалій типу “поклад”, виявлених структур;

2) ГЕО родовищ нафти і газу: очікуваних і виявлених.

Геолого-економічна оцінка нафтогазоперспективних об’єктів– це обґрунтування геологічної та економічної доцільності проведення на одному з них пошукового буріння та їх черговості з визначенням можливого промислового значення очікуваних скупчень нафти і газу. В процесі ГЕО ділянок з підготовленими об’єктами проводиться оцінка перспективних ресурсів ВВ з метою визначення черговості пошукування та рівня економічної рентабельності ГРР (ГЕО-3 пошукових робіт).

На замовлення інвесторів може також виконуватись оцінка результатів ГРР на ділянках з виявленими перспективними об’єктами, тобто для більш ранньої стадії ГРР. Оцінка здійснюється з метою визначення черговості проведення на цих об’єктах детальних сейсморозвідувальних чи структурно-пошукових робіт. Для таких об’єктів оцінка результатів ГРР виконується за схемою ГЕО-3.

Геолого-економічна оцінка родовищ нафти і газу – це встановлення їх промислової цінності й економічного ефекту від видобутку сировини на ближню і дальню перспективу (економічна оцінка) на основі визначення кількості та якості запасів нафти і газу, умов їхнього залягання та вилучення (геологічна оцінка). В процесі ГЕО відкритих нафтових і газових родовищ проводиться визначення економічної доцільності подальшої розвідки й підготовки запасів до промислової розробки. Для родовищ нафти і газу оцінка результатів ГРР виконується за схемою ГЕО-2 та ГЕО-1.

У цілому ГЕО родовищ базується на комплексному геолого-технолого-економічному аналізі всіх умов освоєння родовища, порівняння основних геолого-економічних показників розробки даного родовища з аналогічними показниками інших родовищ

Геологічна оцінка нафтогазоперспективного об’єкта та родовища проводиться на матеріалах проведеного комплексу геолого-геофізичних досліджень, результатів буріння та випробування свердловин, які узагальнюються при підрахунку ресурсів або запасів нафти і газу. Інтерпретація одержаних даних із врахуванням вимог, що враховують особливості родовищ, а також умов, що забезпечують рентабельність видобутку, раціональне використання надр і охорону довкілля є підставою для прогнозних висновків про перспективи нафтогазоносності надр досліджуваної території. Науковою основою для вироблення таких висновків щодо перспектив нафтогазоносності окремих регіонів, зон, площ і родовищ є вчення про закономірності формування і розміщення скупчень нафти і газу в земній корі. Принципи якісного і кількісного прогнозування нафтогазоносності надр розглядалися в попередніх розділах підручника.

Економічна оцінка нафтогазоперспективного об’єкта та родовища базується на результатах підрахунку ресурсів чи запасів нафти, газу і конденсату та розрахунків цінності одержаної продукції та витрат на її видобування. При цьому проводиться аналіз показників, які визначають ефективність капітальних вкладень на відкриття родовища чи підготовку його до промислового освоєння (питомі капітальні витрати, загальна сума та терміни окупності капвкладень, рентабельність на вкладені засоби тощо) та ефективність розробки родовища (оптимальні робочі дебіти свердловин, видобуток нафти і газу та його собівартість, прибуток і рентабельність розробки тощо).

Промислова значущість родовища встановлюється кондиціями на нафту і газ, тобто сукупністю вимог до якості та кількості нафти і газу в надрах, параметрів для підрахунку їх запасів і гірничо-геологічних умов розробки відкритих покладів.

Економічна оцінка родовищ нафти і газу проводиться за комплексом таких основних геолого-економічних показників:

– величина розвіданих запасів нафти, газу, конденсату та цінних супутніх компонентів;

– можливий річний видобуток вуглеводневої сировини із родовища, покладу і кожної свердловини;

– питомі та загальні капітальні вкладення;

– собівартість видобутих нафти і газу;

– рівень рентабельності освоєння родовища;

– термін окупності капітальних вкладень;

– цінність родовища.

При економічній оцінці родовища також враховується:

– географо-економічне положення об’єкта (природнокліматичні умови, промислова освоєність району, наявність і потужність нафтогазовидобувних і переробних підприємств, транспортних комунікацій, нафтогазопроводів, джерел електро- і водопостачання, будівельних матеріалів тощо);

– потреба регіону у вуглеводневій сировині та супутніх цінних компонентах;

– забезпеченість енергонезалежності країни;

– заходи з охорони надр, навколишнього середовища та рекультивації земель.

На основі результатів ГЕО родовища проводиться віднесення запасів покладів (родовищ) до балансових, умовно балансових, забалансових або з невизначеним промисловим значенням.

Основними показниками економічної ефективності освоєння об’єкта є: чистий дисконтований дохід, індекс дохідності, внутрішня норма рентабельності, термін окупності. Ефективність інвестицій визначається як для підприємства (державного чи недержавного), так і для держави, яка отримує дохід у вигляді податків і платежів.

ГЕО передбачає розрахунок сукупного економічного ефекту (прибутку) у грошовому виразі, який очікується отримати від видобутку та реалізації запасів вуглеводнів, що планується приростити на конкретному об’єкті ГРР. Одночасно з обґрунтуванням розміру сукупного прибутку визначаються інші показники (рівень дохідності, час окупності інвестицій тощо).

При розрахунках враховуються гірничо-геологічні умови об’єкта, реальні технічні можливості та фактор часу. Всі вихідні геологічні, вартісні і економічні дані приймаються для одного часового терміну. Для довготермінових проектів ГРР за такий термін рекомендовано брати рік початку видобутку продукції та її реалізації, тобто рік отримання валового прибутку.

На всіх стадіях ГРР і промислового освоєння прогнозних покладів враховуються соціальні чинники та охорона навколишнього середовища, а також можливість наявності як корисних, так і шкідливих компонентів пластових флюїдів, які суттєво можуть вплинути на показники ефективності та стан навколишньої природи.

ГЕО проектів ГРР може бути використана для вирішення:

– доцільності проведення подальших регіональних чи пошукових робіт на виявлених або підготовлених до глибокого буріння ділянках та розвідувальних робіт на родовищах;

– оптимізації процесу підготовки прогнозних та перспективних ресурсів більших ділянок;

– визначення черговості ГРР на об’єктах;

– розміру можливого сукупного прибутку у грошовому виразі від видобутку та реалізації очікуваних запасів у надрах;

– переліку об’єктів ГРР, що найбільш ефективні в економічному відношенні.

Для ГЕО проектів пошукових робіт, які планується провести на декількох об’єктах, необхідна певна кількість пошукованих структур для гарантованого відкриття одного родовища, яка визначається за допомогою коефіцієнта відкриття родовищ конкретної нафтогазоносної зони, а в разі відсутності статистичних даних – за допомогою обґрунтованої аналогії. В разі складання ГЕО проекту ГРР, в якому пошуковується тільки один об’єкт, треба враховувати ступінь геологічного ризику. Ступінь геологічного ризику враховується за допомогою відповідного зменшення очікуваного приросту запасів розвіданої групи прогнозного родовища на значення коефіцієнта переведення оцінених ресурсів об’єкта у найвищу групу геологічної вивченості.

Для всіх об’єктів оцінка базується на критеріях і показниках кінцевої економічної ефективності для ланок всього ланцюга використання надр за різними варіантами обсягів робіт, темпів освоєння тощо. Показники і критерії економічної ефективності підлягають визначенню за даними доведеної аналогії або за розрахунками.

Назагал ГЕО можна проводити за такими функціонально об’єднаними складовими частинами – модулями:

I модуль – визначення геологічних показників очікуваних результатів ГРР. При цьому на основі геологічних характеристик об’єкта досліджень і результатів раніше проведених геолого-геофізичних робіт визначається кількість очікуваних розвіданих запасів ВВ родовища та розробляється поваріантний сценарій проведення проектного пошуково-розвідувального буріння (обсяги, черговість, терміни, витрати).

II модуль – визначення вартості і тривалості ГРР. На цьому етапі обґрунтовують вартісні нормативи, визначають витрати на проведення попередніх і запроектованих ГРР та розраховують їхню тривалість.

III модуль – прогноз технологічних показників розробкиродовищ. Тут на базі очікуваних розвіданих запасів нафти і газу та в залежності від режимів покладів розглядаються можливі варіанти розробки родовища, визначаються можливі дебіти свердловин, їх кількість, обсяги річного видобутку ВВ тощо.

IV модуль – визначення витрат на розробку родовищ. При цьому розраховуються капітальні вкладення та експлуатаційні витрати на видобуток і збут нафти і газу.

V модуль – розрахунок показників економічної ефективності інвестицій. На цьому етапі визначають і обґрунтовують майбутній дохід та його розподіл між учасниками: державою, геологорозвідувальним та видобувним підприємством, а також розраховують показники економічної ефективності інвестицій. На підставі отриманої інформації розраховуються геолого-економічні показники ефективності робіт.