Примітки. 5) Пам. кн. Міхалов. с. 199 лист з Варшави 23
1) Пам. кн. Міхаловского с. 90.
2) ркп. Чорторийських 379 с. 57.
3) Ркп. Публ. бібл. 129 л. 135, надр. тепер в Архиві Ю. З. Р III. IV ч. 11.
4) Лист з 7. IX н. с. у Шайнохи с. 386; в Архиві III. IV ч. 10.
5) Пам. кн. Міхалов. с. 199 лист з Варшави 23. IX н. с.
6) Чорторийськ. 143 с. 63.
7) Що Вишневецький дїйсно пробував з початку задавити повстаннє на Заднїпровю крівавими репресіям, се каже Коялович, De rebus c. 55: ad subigendos subditos Lubnios duxit. Мох caesis rebellibus, excisis nоn paucis oppidis ac pagis, quamquam pleraque adhuc loca domanda superessent — подав ся на поміч річипосполитій. З українського боку Мужилівський в своїй записцї теж досить виразно каже, що Вишневецький і на Лївобічю пробував бороти ся з повстаннєм („на сюй стороне Днепра не толко в маєтностях своих, але и по чужых незносныє кривды хрестияном чинил” — Україна II с. 37). Підношу се, бо свого часу пок. Лазаревський, справедливо скритикувавши і відкинувши розповідання Костомарова та Кулїша про суворі розправи Вишневецького з повстанцями за Днїпром, вдав ся в протилежну крайність, доводячи, що Вишневецький забрав ся відси „тихо, без шуму” (Лубенщина и кн. Вишневецкіе, Кіев. Старина 1896, III с. 851). І ще одно: справедливо виказуючи безосновність деяких оповідань своїх попередників особливо нафантазував тут Кулїш, Отпаденіе с.205-208), Лазаревський, по моєму, теж даремно силкував ся виратувати одну апокрифичну подробицю про посольство від Хмельницького до Вишневецького по корсунськім погромі (с. 349). Він комбінує для сього звістку Машкевича з оповіданнєм Величка. Але Машкевич говорить не про послів Хмельницького, а про язиків, захоплених підїздом (с. 98-99), а Величко (І с. 79) опираєть ся в сїм місці на оповіданню Твардовского, і додаток про лист висланий Хмельницьким до Вишневецького „въ подобній сенсъ, яко изъ СЂчи писалъ до комисара и до Потоцкого”, не викликає нїякого довіря до себе.
8) Див. вище с. 125. Не без почутя описує Твардовский сей вихід Вишневецького і всєї заднїпрянської Польщі з її займанщин та прощаннє з Лубнями: nie bez lzу ukanienia który na miasto podobane poglądaiac z gory i koscioł znamienity od siebio wzbudzony iako miał niedługo w popiół obrocony.
9) Пам. кн. Міхаловского с. 27. За Днїпром в білоруських краях був потім Кривошапка (Коялович с. 13) — може його змішано з Кривоносом.
10) Акты Ю. З. Р. III с. 218.
11) Акты Ю. З. Р. III с. 216.
12) У Шайнохи дод. 36; ся посилка Хмельницького до Вишневецького дає відповідну міру вартости згаданій звістцї Величка про попереднїх послів Хмельницького — що їх Вишневецький велїв постинати.
13) С. 38.
14) С. 16-17.
15) Дневник Машкевича — Zbiór раm. c. 99.
16) Лист з Варшави з дня 2 серпня н. ст. — ркп. Чортор. 379 с. 57.
17) Slavische Jabrbücher 1843 с. 108.
18) Z Czarnobyla de data 7 augusti. — ркп. Осолїн. 225 л. 115.
19) У Шайнохи, дод., с. 362.
20) Термин „білоруський” в сучасних московських актах не повинен одначе нас баламутити: се в них означає однаково і білоруську і українську людність, так би сказати цивільну, в противставленню до козаків.
21) Акты Ю. З. Р. III с. 217.
22) Тамже с. 218, 225.
23) Тамже с. 227.
24) С. 3 і далї.
25) Акты Ю. З. Р. III с. 227-228.
26) Акты Ю. З. Р. III с. 236; оповідало ся се в Москві в посольськім приказї 23.VII с. ст., так що відомости сї по дорозі через Білу Русь ceй переїзжий Грек міг чути в серединї липня с. ст.; лист стародубського старости з 11.VII. н. ст. дає час, перед яким козаки вийшли з Стародуба.
27) акты Ю. З. Р. III с. 216-217, 225-226, 227. акты Моск. гос. II с. 229.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 512;