Примітки. 1) Див. старанний перегляд київських і браславських родів зроблений Яблоновским в т

¹) Див. старанний перегляд київських і браславських родів зроблений Яблоновским в т. XXII Źródła dziejowe c. 588 і далї.

²) Див. в т. V с. 98-9.

³) Архивъ Югозап. Рос. VII. III с. 26-7.

⁴) Źródła dz. VI с. 126-7.

⁵) Акты Зап. Рос. III ч. 64.

⁶) Реєстр сей, з рукописей Едв. Рулїковского, подав в витягу Яблоновский 1. с. с. 640, на жаль — без всяких близших пояснень.

⁷) Арх. Юго-Зап. Рос. VII. I с. 84-5, 101-3, Дворц. разряды II с. 902.

⁸) Архив Юго-Зап. Рос. VII. I с. 101 і 103.

⁹) Ibid c. 101-2.

¹⁰) Дворцов. разряды II с. 900.

¹¹) Ibid. с. 902.

¹²) Временникъ моск. общ. X с. 84, Дворцов. разряды II с. 901.

¹³) Чтенія київські VIII, матеріали с. 12.

¹⁴) Мої матеріали до історії коз. рухів 1590-х рр. ч. 13. (Записки XXXI).

¹⁵) Матеріалы по ист. землевладЂнія Вишневецкихъ, Чтенія київські ч. 51.

¹⁶) Ibid. ч. 3 і 20 (с. 135).

¹⁷) Матеріали ч. 5 і Volum legum II с. 317-8.

¹⁸) Матеріали ч. 20.

¹⁹) Матеріали ч. 13.

²⁰) Коротку й побїжну історію її сформовання дає Лазаревський в статї: Лубенщина й кн. Вишневецкіе (Кіев. Старина 1896, І і далї), документи до сеї історії зібрав Ф. Николайчик п. т. Матеріали по исторіи землевладЂнія кн. Вишневецкихъ в лЂвобережной УкраинЂ — київ. Чтенія т. XIV.

²¹) Матеріали як вище ч. 4. (1589).

²²) Архивъ Юго-Зап. Рос. VI . І ч. 167.

²³) Див. в т. V ч. 340-1.

²⁴) Лазаревскій Описаніе Старой Малороссіи II с. 2.

²⁵) Про слїди тих грамот у Лазаревского ibid.

²⁶) Описаніе Ст. Малороссіи II с. 511-2 (Лазаревський хибно думав, що мова тут про Адама Казаковского). Чтенія київські IV, мат. с.94.

²⁷) Kubala Jerzy Ossolinski II с. 132 (витяг з записок Освєціма).

²⁸) На жаль наші відомости про тутешнє володїннє з-перед Хмельниччини дуже неповні й фраґментарні; деякі звістки маємо ex-post, з козацьких часів — їх наводить принагідно Лазаревський в виданих томах Описанія Старой Малороссіи, але на жаль, не поінтересував ся звести до купи (маленьку збірку захованих in extenso документів подав він в IV т. київських Чтеній). Їх можна б доповнити з актів коронного трибунала для Чернигівського воєводства — робота вдячна, яка чекає цїкавого дослїдника.

²⁹) Архив Юго-Зап. Россіи VII. І с. 113-117, пор. аналїзу сих імен у В.-Буданова ibid. II c. 185 (він рахує 90% Руси і ріжних домішок 10%).

³⁰) Ibid. с. 604-7.

³¹) А. В. Стороженко М. Борисполь въ XVII в., ч. 6 і 55.

³²) Памятники изд. кіев. коммиссіей III ² с. 99 і далї.

³³) В популярнїй Історії Польщі Бобжиньского напр. читаємо, що „польський народ” ідучи слїдами полїтики Казимира, „переселяв ся на Русь, кольонїзував її пустини, ширив в нїй польські звичаї, осьвіту й мову” (т. І3 с. 46). Яблоновский в своїй моноґрафії про українські староства (Źródła dz. V) начеркнув іділїчний образ кольонїзації Поднїпровя так неподібний до дїйсних відносин його: W tę stronę naddnieprską spieszono teraz najtłumniej szukając rozmaitym sposobem większéj lub mniejszej fortuny ziemskiej. Panowie „solicitowali” o szerokie starostwa ukraińskie, szlachta domagała się wiosek lub urzędów podstarościńsckich, lud zbiegał całemi gromadami na obiecaną wolność w słobodach. Przy obfitości zaś ziemi działo się zadość wszelkim życzeniom (c. VIII). І при тім сей люд іде znad Wisły lub Niemna (c. IX). В новійшій своїй працї про східню Україну (Źródła т. XXII) він рисує ще раз звичайний образ: Razem z przyłączeniem Wołynia i Kijowa do Korony i zniesieniem granic ziem tych od strony już koronnych Ruśi czerwonej i Podola, rozwarły się jakby wierzeje wychodżtwa nawet z najdalszych stron gniazdowej Polski. Fale osadnicze, które dodąd płynęły przeważnie z póółnocy na południe, poczynają co raz bardziej uderzać od strony zachodniej, wychodżtwo polesko-białoruskie dotychczas, widocznie słabnie, prześciga je niebewem czerwieńskie oraz mazowieckie z małopolskim (c. 113-4). Але як вказав я в своїй рецензії (Записки т. XVII с. 16), коли прийшло ся перейти до детайлїв, сам Яблоновский, мусів признати, що в джерелах він не стрітив нїяких фактів, які б вказували на якусь міґрацію польських селян в східно-українські землї. Пор. також критичні замітки В.-Буданова в ч. VII т. З Архива Юго-Зап. Рос.

³⁴) Див. у Яблоновского (Źródła, XXII). Nie posiadamy jeszcze dosć wyrażnych (а навіть і не виразних, додам) wskazówek, zaznaczeń przesiedlania tłumniejszego ludnosći poddanej z dóbr oddawna zasiadłej, w pasach starej kultury do nowopowstających włości ukrainnych — z iniciatywy, na rozkaz czy przy zachecie tylko ich że własnych panów (c. 126). Z dalszych stron (по за Волинь і Поділє) rzadko poddani wprost na Ukrainę zbiegaią, o ile oczewiście akta trybunału o tom świadczą: czasem z Ruśi czerwonej, z Nowogródzkiego na Litwie, z Podlasia raz chyba; z ziem szczero polskich lub litewskich ani razu (c. 129).

³⁵) Вибирано їх за порядком з найбільшої з дотеперішнїх збірок актів до історії селянства. Архивъ Юго-Зап. Рос. ч. VI т. І.

³⁶) Ч. 63 (1587).

³⁷) Ч. 64 (1587), с. 176-180 і 181-3; тутже на с. 180 реєстр міщан м. Тулина, а на с. 183-5 реєстри селян з с. Луки і Середного. Для глубшого Полїся див. інвентар Веледник ч. 81 (1595).

³⁸) Тамже ч. 115.