Інститутами цивільного права
У зв'язку з тим, що для зобов'язань з відшкодування шкоди властива функція охорони права власності громадян і юридичних осіб, життя і здоров'я громадян, вона практично частіше всього реалізується у взаємодії зобов'язань з відшкодування шкоди з іншими цивільно-правовими інститутами (наприклад, зі страхуванням), а також з інститутами інших галузей права (трудового, кримінального, адміністративного тощо).
Внаслідок взаємодії одно- або різногалузевих інститутів можливим стає забезпечення узгодження різної регламентації відношень, які виникають у зв'язку з відшкодуванням шкоди, що дає можливість, з одного боку, вирішувати завдання повного відшкодування шкоди, з іншого боку, — запобігає завищенню і виплаті надмірних, що не відповідають розміру шкоди, виплат на користь потерпілого.
Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...
Позадоговірна та договірна відповідальність. Вирішуючи питання розмежування зобов'язань з відшкодування шкоди та договірної відповідальності, слід звертати увагу на те, що:
1) делікти виникають з імперативних норм, що виключає можливість їх зміни на розсуд сторін. На відміну від договірних зобов'язань, призначенням яких є обслуговування нормальних економічних відносин, необхідних для існування і розвитку суспільства, зобов'язання з відшкодування шкоди спрямовані на врегулювання майнових відносин у їх порушеному стані. За своєю сутністю зобов'язання із заподіяння шкоди спрямовані на боротьбу з правопорушеннями та усунення наслідків правопорушень. Тому правила щодо підстав виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди, обсягу і порядку його відшкодування мають імперативний характер;
2) деліктна відповідальність виникає із правоохоронних правовідносин, а договірна — із регулятивних;
3) основним принципом позадоговірної відповідальності є принцип генерального делікту або повного відшкодування шкоди; зменшення розміру відшкодування шкоди може відбуватися як виняток і лише за рішенням суду. Водночас розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим як умовами договору, так і законом;
4) шкода є обов'язковою умовою для виникнення зобов'язань із відшкодування шкоди. Відповідальність за порушення договору, якщо він забезпечений неустойкою, може наступати навіть і за відсутності збитків у майновій сфері кредитора;
5) деліктні правопорушення не знають відповідальності за чужу вину. Навіть якщо батьки несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неделіктоздатними дітьми, має бути доказана вина батьків у правопорушенні, що сталося. Для зменшення розміру відповідальності заподіювача шкоди береться до уваги не будь-яка вина потерпілого-кредитора, а лише його груба необережність. Договірна відповідальність може застосовуватися до боржника за правопорушення, скоєне третьою особою (наприклад, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, ст. 560 ЦК України; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, ст. 553 ЦК України);
6) відшкодування шкоди в позадоговірних зобов'язаннях, як правило, відбувається на солідарних засадах, що викликано необхідністю створення більших гарантій відшкодування шкоди, заподіяної поза договором. У договірній відповідальності використовується часткова відповідальність, викликана потребою справедливого роз-
Глава ЗО. Зобов'язання з відшкодування шкоди
поділу обсягів відповідальності до кожного з правопорушників відповідно до вини кожного у скоєному правопорушенні;
7) як у разі невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду. Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є винятки з цього загального правила, коли обов'язок відшкодування заподіяної шкоди виникає в особи навіть за відсутності її вини.
У цивільно-правових системах інших країн (ФРН, Японія, Англія, США) розподіл відповідальності на договірну та позадоговірну набуває практичного інтересу в тих випадках, коли делікт одночасно є порушенням договірного зобов'язання. У таких випадках за потерпілим визнається право вибору: чи подати позов із порушення договору, чи зі скоєного делікту (наприклад, заподіяння шкоди внаслідок споживання недоброякісної продукції).
В юридичній літературі таке право називається конкуренцією договірної та позадоговірної відповідальності. Такої конкуренції видів відповідальності не знає французьке законодавство, відповідно до якого у разі, якщо шкода заподіяна порушенням договірного зобов'язання, має місце лише договірна відповідальність. Якщо шкода виникла внаслідок дії або бездії, які були зовнішніми щодо договору, тоді наявною є деліктна відповідальність.
Цивільне законодавство Росії допускає подання позовів із деліктів за наявності договору між сторонами. Наприклад, при заподіянні шкоди життю або здоров'ю громадянина при виконанні різноманітних договірних зобов'язань (перевозка пасажирів, продаж товарів, надання послуг тощо), а також у разі заподіяння шкоди внаслідок кримінального злочину відшкодування шкоди відбувається відповідно до правил про делікти. У разі заподіяння шкоди громадянину-споживачу внаслідок недоліків товарів (робіт, послуг) потерпілий отримує право вибору позову.
У сучасному українському цивільному праві врегулювання вказаної проблеми відбувається відповідно до ст. 1209 ЦК України. Зокрема, встановлено, що за умови, якщо шкоду завдано внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), відшкодування шкоди не залежить від вини продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах, і відбувається у межах зобов'язань з відшкодування шкоди1.
1 Кулагин М. Я. Избраннме труди. — М., Статут. — 1997. — С. 285, 289-290.
Глава ЗО. Зобов'язання з відшкодування шкоди
зань за групами, в основу якої можуть бути покладені різноманітні критерії: суб'єктний склад, об'єкт правопорушення, зміст зобов'язання та ін. Вибір тієї чи іншої класифікаційної ознаки полягає у тому, щоб визначити взаємозв'язок загальних та спеціальних норм законодавства про відшкодування шкоди, а також виявити специфіку окремих видів зобов'язань.
Система зазначених зобов'язань, який би критерій не було покладено в основу класифікації, ґрунтується на принципі генерального делікту, сутність якого полягає в тому, що заподіяна шкода незалежно від особи правопорушника, змісту шкідливих наслідків та будь-яких інших обставин має бути відшкодована в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законом. Тому специфіка окремих видів зобов'язань з відшкодування шкоди може полягати у специфіці умов відповідальності, суб'єктів зобов'язання, обсягу і порядку відшкодування шкоди. Зміст зобов'язання незалежно від різниці у підходах застосування мір деліктної відповідальності залишається незмінним: потерпілому надається право вимагати відшкодування заподіяних йому збитків, а в боржника виникає обов'язок таку шкоду відшкодувати.
Класифікація зобов'язань з відшкодування шкоди може бути проведена:
1) за суб'єктами — залежно від того, ким заподіяно шкоду (держава, територіальна громада, фізична чи юридична особа), а також залежно від особи потерпілого (держава, фізична особа, територіальна громада, юридична особа);
2) за об'єктом зобов'язання з відшкодування шкоди можуть поділятися на зобов'язання, що виникли із заподіяння шкоди особі чи майну. Вони відрізняються характером благ, що зазнали порушення, способами обрахування шкоди, порядком його відшкодування;
3) за окремими умовами відповідальності розрізняють зобов'язання, що виникають при винному заподіянні шкоди, і зобов'язання, виникнення яких не залежить від вини особи, що притягується До відповідальності.
Загальним поняттям позадоговірного зобов'язання з відшкодування шкоди охоплюються різноманітні конкретні види правопорушень, що мають ряд особливостей. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, що регулюють питання охорони певного виду прав (наприклад, законодавство про охорону навколишнього середовища).
Це дає підстави для виокремлення спеціальних деліктних зобов'язань, в яких особливості умов застосування мір цивільної відповідаль-
Розділ НІ. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...
Певні схожі риси можливо встановити між інститутом віндика-ційного захисту права власності та відповідальністю за заподіяння шкоди. Головною ознакою є те, що зобов'язання з відшкодування шкоди починають взаємодію із зазначеним інститутом цивільного права лише у разі, коли річ, що є предметом віндикації, знищена і власник вимагає відшкодування її вартості, або пошкоджена. Власник разом з віндикаційним позовом вимагає відновлення її попереднього стану або відшкодування збитків у зв'язку з незворот-ною зміною властивостей речі.
У разі заподіяння шкоди внаслідок дій, що мають ознаки злочину, може мати місце кумуляція санкцій: одночасне притягнення злочинця як до кримінальної, так і цивільно-правової відповідальності. Це є можливим тому, що кримінальне покарання, як правило, впливає на особистість злочинця, а зобов'язання з відшкодування шкоди — на майнову сферу правопорушника.
Останнім часом все частіше виникає потреба визначити, на кого покласти відповідальність за наслідки заподіяння шкоди внаслідок випадкового збігу обставин, чиєїсь недбайливості, непідконтрольно-сті сил природи, навмисних дій. Адже зобов'язаною стороною тут можуть виступати як той, у кого виникла шкода (наприклад, внаслідок стихійного лиха), так і той, хто її заподіяв, або третя особа, яка не є ні потерпілим, ні боржником. У таких випадках здебільшого очевидними стають переваги використання цивільно-правового інституту страхування та інституту соціального страхування, що дозволяють перекладати на страхувальників ту частину шкоди, виникнення якої пов'язано з настанням страхового випадку. Так, наприклад, в умовах обов'язкового страхування відповідальності володільців автомобілів, яке існує у більшості країн світу, у разі заподіяння шкоди автотранспортним засобом така шкода відшкодовується більш фінансово платоспроможною порівняно з можливостями фізичної особи — боржника страховою компанією. За рахунок коштів соціального страхування відшкодовується шкода, заподіяна працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві (тобто у рамках трудового договору), що є важливим при потенційній можливості банкрутства того, хто надає роботу.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 721;