Природа ядерних сил

Між нуклонами в ядрі діють такі сили:

– сили гравітаційного притягування, але вони настільки малі, що не можуть забезпечити досить велику енергію зв’язку, яка спостерігається експериментально;

– сили електростатичної природи також не можуть забезпечити зв’язок, а напроти приводять до відштовхування однойменно заряджених протонів і не діють на нейтрони;

– ядерні сили, які мають обмінну природу. Така гіпотеза вперше була запропонована у 1934 році радянським фізиком І.Є.Таммом (1895-1971) і розвинута японським фізиком Х.Юкавою.

Ідея про обмінну природу ядерних сил запозичена із квантової електродинаміки, де електромагнітна взаємодія між частинками пояснюється обміном фотонами – частинками з нульовою масою спокою. Юкава для пояснення великих значень енергії зв’язку атомних ядер припустив, що нуклони повинні обмінюватись частинками з ненульовою масою спокою. По його оцінкам маса цих частинок повинна складати 200÷300 m_e, тобто мати проміжне значення між масою електрона і масою нуклонів. Вони були названі мезонами від грецького слова мезос- середній. Такі частинки були виявлені у 1947 році в космічному випромінювання і були названі π-мезонами, або просто піонами. Були виявлені позитивні π⁺, негативні π^- і нейтральні π^о піони. Заряд позитивних піонів дорівнює заряду електрона. Маси заряджених піонів 273×m_e, нейтрального - 264× m_e дійсно лежать в межах, передбачених Юкавою. Спіни всіх піонів дорівнюють 0.

Розглянемо процес обміну піонами між нуклонами.

а) Між протоном (р) і нейтроном (n) з участю π⁺ -піона:

p n

n → π⁺ n

n π⁺ → n

n p

Протон випромінює π⁺ - піон, перетворюючись у нейтрон. Цей піон поглинається нейтроном. Утворюється протон. Далі процес іде в зворотному напрямку. Схематично його можна записати так

. (9.2)

б) Між протоном (р) і нейтроном (n) з участю π^- -піона:

n p

p → π^- p

p π^- → p

p n

Схематично

. (9.3)

Видно, що при обміні зарядженими піонами кожний нуклон частину часу знаходиться в зарядовому стані, а частину в нейтральному.

в) Між протоном і нейтроном нейтральним піоном:

p n

р → π^o n

р π^o → n

р n

Схематично

. (9.4)

Аналогічно зображається обмін між однаковими нуклонами

. (9.5)

. (9.6)

Таким чином кожний нуклон безперервно випромінює і поглинає піони, утворюючи навколо себе піонні хмари.

Розглянемо рад експериментальних фактів та їх пояснення з точки зору піонної теорії ядерних сил.

– Зарядова незалежність ядерних сил, тобто сили зв’язку між р-р, р-n, n-n однакові. Це спостерігається в дослідах по розсіюванню одних нуклонів на інших. По піонній теорії принципової різниці між протонами і нейтронами для взаємодії між собою немає.

– Насичений характер ядерних сил заключається в тому, що кожний нуклон утворює зв’язок з обмеженим числом сусідніх нуклонів. Дійсно, обмінна взаємодія піонами може здійснюватись тільки з найближчими нуклонами, і коли є перекриття піонних хмар.

– Наявність магнітних моментів не тільки у протонів, а і у нейтронів піонна модель пояснює тим, що кожний нуклон оточений піонами, частина з яких можуть бути зарядженими. Така система може мати магнітний момент, аналогічно існуванню магнітного моменту у нейтральних атомів.

– Кінцевий радіус дії ядерних сил випливає із ненульової маси спокою піонів. Схеми (9.2)-(9.6) на перший погляд протирічать закону збереження енергії. Дійсно, була якась частинка, потім утворилась така ж і ще деяка (піон) здавалось би з нічого. Але якщо випромінений піон буде поглинутий за короткий проміжок часу (у відповідності з принципом невизначеності Гейзенберга за час ), експериментально виявити це порушення закону збереження неможливо. Оцінимо радіус дії ядерних сил. Нехай піони рухаються із швидкістю V = 10⁸ м/с близькою до швидкості світла протягом максимально можливого часу Δt. Врахуємо співвідношення Ейнштейна ΔЕ = m_π×с². Одержуємо

Це значення добре узгоджується з розмірами атомних ядер.

Таким чином, основні властивості ядерних сил вдається пояснити нуклон-піонною взаємодією.