Будова ударно-дистанційних запалів

Ударно-дистанційний запал (УДЗ)призначений для підривання вибухової суміші при ударі гранат (РГН, РГО) об будь-яку перешкоду. У разі неспрацьовування запалу від ударної дії (удару об перешкоду), він спрацьовує (самоліквідується) від дистанційного пристрою через 3,2–4,3 с.

Запал УДЗ (рис. 5.6) зібраний у пластмасовому корпусі і складається з:

– наколювально-запобіжного механізму;

– датчика цілі;

– дистанційного пристрою;

– механізму дальнього зведення;

– детонаційного вузла.

Наколювально-запобіжний механізмгарантує безпеку поводження з запалом (гранатою) і призначений для наколювання капсуля та запалювання піротехнічних уповільнюючих сполук дистанційного пристрою і механізму дальнього зведення після кидання гранати.

Він складається з жала, розбивача, запобіжної чеки з кільцем, пружини, важеля, заглушки, планки і капсуля-запальника КВ-Н-1.

Після висмикування запобіжної чеки з кільцем і відпускання спускового важеля розбивач повертається навколо своєї осі (подібно до курка зброї) та під дією пружини, яка працює на скручування, наносить своїм жалом удар по капсулю-запальнику КВ-Н-1 і запалює його.

Рис. 5.6. Запал гранати УДЗ:

а – загальний вигляд; б – ударний механізм у розрізі;

1 – ударно-дистанційний механізм у пластмасовому корпусі; 2 – детонаційний вузол;

3 – спусковий важіль; 4 – запобіжна чека з кільцем; 5 – капсуль-детонатор детонаційного вузла;
6 – капсуль механізму дальнього зведення; 7 – движок механізму дальнього зведення; 8 – жало датчика цілі; 9 – втулка датчика цілі; 10 – гільза датчика цілі; 11 – інерційний вантаж датчика цілі; 12 – корпус; 13 – жало розбивача наколювально-запобіжного механізму; 14 – розбивач;
15 – капсуль-запальник КВ-Н-1;

Датчик цілізабезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об перешкоду у будь-якому положенні. Він складається з кулеподібного вантажу (інерційного тіла), гільзи, жала, ковпачка, пружини, скоби і втулки. Кулеподібна форма вантажу і його кріплення дозволяють “отримати” складову інерції від удару гранати об перешкоду в широкому діапазоні кутів.

Дистанційний пристрійзабезпечує спрацьовування детонатора через 3,2–4,3 с з моменту кидка гранати. Він складається з втулки з уповільнювачем, капсуля-детонатора Б-37 та ковпачка.

Механізм дальнього зведеннягарантує безпеку при поводженні з гранатою і зведення запалу через 1–1,8 с з моменту кидання (тобто на безпечній відстані від того, хто кидає). Він складається з втулок з уповільнювачами (піротехнічними сполуками), стопорів, движка, капсуля-запальника КВ-Н-1 і пружини.

Детонаційний вузолскладається з капсуля-детонатора 7К1 і втулки (ковпачка та кільця), закріплених у стакані.

При поводженні з гранатою до вилучення шплінта з УДЗ розбивач утримується від переміщення важелем, що закріплений на корпусі шплінтом, кінці якого розведені. Переміщення гільзи і движка обмежується стопорами.

Движок стримує від переміщення гільзу і відокремлює жало датчика цілі від капсуля механізму дальнього зведення. Вантаж притиснутий до корпусу гільзою, переміщення якої обмежене движком.

Така складна конструкція запалу (6 ступенів запобігання) забезпечує поєднання безпеки поводження з гарантованим спрацьовуванням.

Робота частин і механізмів гранат ударно-дистанційної дії:

а) при підготовці до кидання гранати (рис. 5.7, а).Викрутити з корпусу гранати пробку та на її місце вкрутити запал. Частини запалу знаходяться у такому положенні: пружина наколювально-запобіжного механізму стиснута; розбивач наколювально-запобіжного механізму зведений і жалом націлений на капсуль-запальник; у зведеному положенні розбивач утримується спусковим важелем, закріпленим на корпусі запалу за допомогою шплінта (запобіжної чеки з кільцем), кінці якого розведені; движок механізму дальнього зведення зміщений відносно жала датчика цілі дією стиснутої пружини і утримується стопорами від переміщення; движок обмежує рух гільзи датчика цілі, яка притискає вантаж до корпусу запалу;

б) після висмикування шплінта (запобіжної чеки з кільцем).Для застосування гранати, слід взяти її у руку та щільно притиснути спусковий важіль до корпусу гранати, пальцями ж другої руки випрямити (звести) кінці шплінта і за кільце висмикнути його. Оскільки важіль утримується притиснутим до корпусу гранати рукою, положення інших частин і механізмів запалу не зміниться. Тепер необхідно бути особливо уважним і обережним у поводженні з гранатою, щоб не випустити її з рук передчасно;

в) при киданні гранати. У момент кидання гранати (відпускання спускового важеля) спусковий важіль під дією пружини повертається навколо своєї точки опори, відокремлюється від гранати і звільняє розбивач з жалом. Звільнений таким чином розбивач силою стиснутої пружини обертається навколо своєї точки опори і вістрям жала наносить накол капсуля-запальника. Промінь вогню від капсуля наколювально-запобіжного механізму запалює сполуки механізму дальнього зведення і дистанційного пристрою;

г) при випадковому падінні гранати розриву не відбудеться, тому що движок механізму дальнього зведення, як і раніше, обмежує рухгільзи датчика цілі з жалом, яка у свою чергу притискає вантаж датчика цілі до внутрішньої сторони корпусу запалу, і наколу капсуля механізму дальнього зведення не відбувається.

Після вигорання сполук механізму дальнього зведення (через 1–1,8 с) стопори відводяться своїми пружинами до краю запалу і звільняють движок, який пересувається під дією своєї пружини до осі запалу і ставить капсуль навпроти жала датчика цілі, а вантаж датчика цілі отримує можливість пересуватися (рис. 5.7, б);

Рис. 5.7. Робота частин і механізмів ударно-дистанційного запалу (розріз):

а– вихідне положення;б– положення частин і механізмів запалу після спрацьовування механізму дальнього зведення; в – положення частин і механізмів запалу при зустрічі з ціллю;
1 – капсуль-детонатор 7К1 детонаційного вузла; 2 – капсуль-запальник КВ-Н-1;

3 – движок механізму дальнього зведення з пружиною; 4 – жало розбивача; 5 – гільза датчика цілі; 6 – втулка датчика цілі з пружиною; 7 – корпус; 8 – інерційний вантаж датчика цілі; 9 – жало розбивача наколювально-запобіжного механізму; 10 – розбивач із пружиною; 11 –кільце із запобіжною чекою; 12 – капсуль-запальник наколювально-запобіжного механізму; 13 – важіль;
14 – втулки з уповільнювачами, стопорами та пружинами; 15 – втулка з уповільнювачем та капсулем-детонатором Б-37; 16 – планка наколювально-запобіжного механізму

д) при зустрічі з перешкодою від перевантаження, яке виникає, переміщується вантаж датчика цілі і викликає рух гільзи, що стискає пружину датчика цілі, внаслідок чого жало наколює капсуль механізму дальнього зведення. Промінь вогню від нього ініціює капсуль-детонатор детонуючого вузла (рис. 5.7, в), який передає детонацію детонаційній шашці і викликає вибух гранати.

Корпус гранати й запал розриваються на осколки середньою масою 0,42–0,46 г забезпечуючи за рахунок форми гранати їх сферичне розлітання. У разі неспрацьовування датчика цілі при зустрічі з перешкодою капсуль-детонатор детонуючого вузла діє від імпульсу капсуля-детонатора дистанційного пристрою, що спрацьовує після вигорання сполук (через 3,2–4,3 с).