ПРОВОЛОКА З ВИЇЗДОМ ПОСЛІВ, ЛИСТИ ГЕТЬМАНА КОРОЛЕВІ З ОСЕНИ 1656, ПОСИЛКА ВЕЛІНҐА.

Але все се тим часом зісталося в сфері побажань. Данило з Тернешільдом не виїхали вчас. Данило сидів без діла в Прусії, і гетьманський уряд не знав що думати про се: маємо з 21 н. с. січня лист Данила до короля з Ельбінґу, він сповіщає його, що з України прийшли до Королевця (Кеніґсберґа) купці з 100 возами товарів і з наказом від гетьмана і від писаря переказати Данилові їx велике здивованнє, що він не вертає і вістей не дає. Данило просить Карла-Ґустава щоб він своїм листом оправдав перед гетьманом сю неакуратність і висловив гетьманові свої бажання ¹). Очевидно, Данило не дістав відправи від короля ні можливости повороту, і з ним сидів без відправи і королівський посол. Скінчилося се тим, що Данило перестав себе вважати аґентом Хмельницького і перейшов у службу шведського короля-в пізнішій інструкції свому послові король згадує, що Данило за згодою Хмельницького вийшов з його служби і перейшов на службу шведську ²).

Тим часом 14 (24) листопаду гетьман писав королеві з Чигрина:

“За весь час відколи ми вислали о. Даниїла і досі, ми не одержали ніяких листів від вашого вел., але тепер, коли ми війшли в договір з князем семигородським, ми сподіваємось легко мати зносини з в. вел. От і сього листа, з засвідченнєм нашої незмінної приязни ми посилаємо через володіння згаданого князя і просимо оповістити нам щасливі успіхи в. вел. в поборюванню неприятелів і все инше що дотикає нашого добра. Бо і ми підчас усеї сеї війни з Поляками, яку вели й ведемо досі з сим віроломним неприятелем, ніякої помочи не давали неприятелям вашим, шануючи приязнь в. вел. Виявили б її в. вел. через вашого посла-коли б переїзд не був такий небезпечний. Тому просимо в. вел. про все нас повідомити” ³).

Але слідом, очевидно, прийшов лист через Семигород, і гетьманська канцелярія відповіла напушистим листом, складеним ще більш кулявою латиною, ніж яку пускала канцелярія шведська, так що можемо тільки в приближенню віддати зміст сього досить важного посланія, що висловляло бажаннє гетьманського уряду уставити між Україною і Швецією такі союзні відносини, які вже уставилися з Ракоцієм і обома господарями:

“Не иншим способом може закорінюватися приязнь і виростати в твердий звязок, як обопільною вірністю і незмінною постійністю. Богато в останніх роках мали ми доказів приязни світлійшої Христини, засвідченої богатьма листами, але вони легко могли ослабнути і забутися, приспані довгим мовчаннєм. Але коли одержуючи часті листи в. вел., які оживляють їх і старі задатки підіймають до справжнього звязку, ми не тільки що почуваємо себе з'обовяваними до взаїмности, але совість, неодмінний свідок понуджує нас до висловлення і великої подяки. Так прийнявши і сі письменні засвідчення приязни в. вел. з належною вдячністю, ми і з свого боку відповідаємо нашою покірною прихильністю, обіцюючи виявити її всякими послугами в. вел. і бажаючи в. вел. постійних успіхів. Що довгий час ми з свого боку не давали знати про наші справи і наміри, сподіваємось -в. вел. не буде тому дивуватися, довідавшися від подавця сього листу, як се сталося через неможливість свобідного переїзду. Але при сій нагоді заявляємо: ми з самого початку як тільки підняли зброю на Поляків за віру й вільність ⁴), так і далі тріваємо в сих намірах против усіх хто силою хотів би їздити на шиях наших ⁵) — покладаємось на Бога, що він нас від їx насильств і наступів захистить. А в. вел. як обіцяли ми неудану приязнь і любов, так постановили й трівати в ній постійно — що й доказуємо не подаючи ніякої помочи жадним неприятелям (вашим), невважаючи на часті їх прохання, і не маючи при тім инших мотивів крім того щоб догодити тим в. вел. і дістати в нагороду непохитну вашу приязнь. З приводу щасливих успіхів в. вел. щиро поздоровляємо і дальше такого ж щастя зичимо. Собі ж найбільше бажаємо-просимо се в. вел. прийняти до відома-таким же звязком (союзом) звязатися з в. вел. як звязалися ми тепер з світл. воєводами обох Молдавій і з світл. князем Трансильванії. Се наше бажаннє радо ми б і здійснили, щоб тільки як скорше відкрився свобідний приступ (комунікація). Бо досі така була в тім тіснота, що за виїмком одного листа, пересланого нам через світл. князя трансильванського, ми нічого не могли ні одержати ні вислати” ⁶).

Скільки тих гетьманських листів, що стали посилатись через Семигород, дійшло до Карла-Ґустава, лишається невідомим. З шведської сторони маємо згадку шведського посла в Семигороді Штернбаха, що він одержав три рази копії листів від Карла-Ґустава до Хмельницького — з 2 і 9 грудня (ст. ст. очевидно), і кінець кінцем передав одну з тих копій “козацькому генералові Антонові”, щоб той переслав гетьманові, — а дві инші післав з гінцями Ракоція ⁷). Але 22.XII поїхав нарешті до гетьмана Велінґ ⁸), щоб про все розговоритися на місці.