З багатьох глобальних проблем людства, пов’язаних з процесами економічного розвитку, до найгостріших слід віднести

· проблеми охорони навколишнього середовища,

· забруднення довкілля,

· вичерпання природних ресурсів,

· забруднення довкілля,

· охорони здоров’я.

1. Забруднення навколишнього природного середовища вже сьогодні завдає серйозної матеріальної шкоди людині та національним господарствам майже всіх країн світу і обумовлює появу різних категорій загроз, пов’язаних зі змінами в навколишньому середовищі, а саме:

· загрозу економічному розвитку (дефіцит або вичерпання природних ресурсів, нестабільність багатьох товарних ринків, особливо сільськогосподарської продукції, різке коливання світових цін на сировинні товари тощо);

· загрозу системам життєзабезпечення (сільському та рибному господарству, ресурсам питної води, лісам та ін.); загрозу територіям (спустошення, підвищення рівня океану, транскордонне перенесення забруднень тощо); загрозу існуванню людини (голод, хвороби, радіація).

2. Щорічні економічні збитки від забруднення та деградації природи оцінюються по різних країнах в межах 0,4-18% ВНП. Так, у промислово-розвинутих країнах (США, ФРН, Великобританія, Нідерланди, Японія) цей показник знаходиться на рівні 0,4-2,0% ВНП; у державах Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія) він становить 3-5%; у країнах СНД, в тому числі в Україні – 10-15%, а у країнах “третього світу” – 6-18%. [9. с.3-21]

Загострення екологічних проблем у світі набули глобального характеру. Через кризовий стан навколишнього природного середовища багато регіонів світу вже сьогодні мають міжнародний статус зон екологічного лиха. “Розповзання” очагів забруднень, стихійне розширення територій екологічної небезпеки не знають державних кордонів. Розвиток промисловості, транспорту, будівництва, масштабна урбанізація ведуть до відчуження сільськогосподарських земель, їх передачу в інші сфери забезпечення життєдіяльності людини, що, як правило супроводжується загостренням екологічних проблем.

3. Зростання чисельності населення та надмірне використання природних ресурсів призводить до руйнування багатьох компонентів навколишнього середовища. Так, наприклад, за останні десятиріччя різко скоротилася площа лісів: в Великобританії – на 95%; Італії, Греції, Іспанії, Франції, Бельгії і Нідерландах – на 80-92%; Фінляндії і Швеції – на 44-50 %. Однак при цьому попит на деревину в США, Західній Європі та Японії швидко зростає. Річний обсяг заготівлі деревини до 2001 року сягнув 5-5.5 млрд.м3 і приблизно зрівнявся з сумарним приростом її ресурсів в світі. [5. с.68]

Нераціональне використання ресурсів супроводжується забрудненням атмосфери, води та грунтів сполуками, які мають довгий період розпаду. За глобальною оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внаслідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світової суші.

Серед міжнародних корпорацій можна знайти чимало прикладів прогресивної діяльності. Корпорація «Форд», наприклад, головну мету своєї екологічної політики вбачає у скороченні викидів вуглекислого газу в атмосферу шляхом підвищення економічності двигунів своїх автомобілів. За 1995-2000 pp. компанія знизила ці вигади на 10-12%. Одночасно «Форд» щорічно використовує 64 тис. матеріалів, що підлягають утилізації і вторинному застосуванню. Зокрема, 90% матеріалів, з яких виготовляється модель «Ягуар-Х», підлягає вторинному використанню. Про ці результати можна дізнатися зі звітів корпоративного громадянства «Форд Мотор компані».

Відомим у світі є також досвід екологічної діяльності японської корпорації “НТТ”. У 1991 р. була затверджена “Хартія компанії “НТТ” з довкілля”, на основі якої розробляються два типи планів: Основна програма заходів з охорони довкілля та Докладна річна програма заходів. Одна з таких річних програм, наприклад, включала такі заходи:

1. Скороченні споживання паперу.

2. Запобіганні потеплінню клімату.

3. Скороченні і переробка відходів.

4. Захист озонового шару атмосфери.

У реалізації зазначених заходів беруть участь усі 270 тис. працівників корпорації. Завдяки цьому, наприклад, частка переробленого паперу е телефонних довідниках, що видаються “НТТ”, становить 55% при граничному рівні цього показника 65 %.

Важливо звернути увагу на використання міжнародними корпораціями системного підходу до екологічного менеджменту. Одним з інструментів такого підходу є модель Вінтера ( рис. 13.1), яка була створена в компанії «Вінтер енд Сон» (Німеччина) у 1978 – 1986 рр. У 1989 р. відомий німецький інститут менеджменту визнав цю компаній найкращою серед металообробних підприємств країни. Згодом ця система поширилась на інші галузі господарства Німеччини та інших країн. Модель Вінтера дістала схвальну оцінку одного в сучасних «гуру» менеджменту Тома Пітерса, який вважає її комплексним, готовим до застосування підходом до організації екологічного менеджменту.

Позначення 1 - Огляд ситуації. 2 - Розстановка пріоритетів. 3 - Мотивація керівників. 4 - Корпоративні цілі. 5 - Охорона довкілля на підприємстві. 6 - Менеджмент безпеки праці. 7 - Розробка продукції. 8 - Управління матеріально-технічним постачанням. 9 - Технологія виробництва. 10 - Енергія і вода. 11 - Управління потоками відходів. 12 - Забруднені об'єкти. 13 - Екологічний маркетинг. 14 - Громадські зв'язки. 15 - Зовнішньоекономічні зв'язки. 16 - Стан території. 17 - Будівлі і приміщення. 18 - Транспортні засоби, автопарк. 19 - Мотивація персоналу. 20 - Навчання. 21 - Умови праці. 22 - Харчування в їдальні. 23 - Екологічне консультування. 24 - Державні субсидії. 25 - Страхування. 26 - Правові аспекти. 27 - Відповідальність за шкоду. 28 - Кримінальна відповідальність.

Рис. 13.1. Модель Вінтера

Загальний обсяг виробництва двохсот найбільших ТНК світу становить понад 30% світового глобального продукту. Маючи величезний дослідницький, виробничий, фінансовий, маркетинговий, кадровий потенціал, вони інтенсивно спрямовують свої інвестиції в нові галузі, а також науково-технічні розробки, що в кінцевому рахунку призводить до збільшення навантаження на навколишнє середовище. Тому природно, що саме ТНК здійснюють величезний вплив на навколишнє середовище, що призводить до конфлікту двох важливих сфер: економіки та екології. Протягом довгого періоду часу в господарській діяльності пріоритет надавався одній меті: або економічному зростанню, або екологічній безпеці. При досягненні суб’єктом екологічної діяльності однієї мети ефективність відносно іншої може знижуватися, наприклад, внаслідок обмеженості ресурсів. Зростання продажу продукції без застосування ресурсозберігаючих технологій потребує збільшення споживання ресурсів і призводить до збільшення викидів забруднюючих речовин. Взагалі, діяльність транснаціональних корпорацій має подвійний вплив на навколишнє середовище і як відзначалося в доповіді “Комісії Брундтланд”, “промисловість і вироблена нею продукція впливає на природно-ресурсний потенціал розвитку цивілізації на всіх стадіях промислового циклу, що включає розвідку і видобуток сировини, її переробку в готову продукцію, споживання енергії, утворення відходів та їх ліквідацію і, нарешті, використання готової продукції споживачем. Цей вплив може бути позитивним і тим самим може підвищуватися якість життя. Але він може бути і негативним у результаті забруднення навколишнього середовища неекологічними виробничими процесами, кінцевою продукцією, виснаженням ресурсів”. [7. с.193]

Вплив діяльності ТНК на навколишнє середовище протягом довгого часу мав негативний характер, а причиною цього була традиційна стратегія менеджменту, орієнтована на досягнення виключно економічних результатів.

В останні десятиріччя світове співтовариство почало активно вживати заходи, спрямовані на покращення екологічного стану навколишнього середовища, в тому числі й щодо контролю екологічних аспектів діяльності ТНК. Багато компаній стали самостійно приділяти більше уваги екологічним аспектам, розуміючи глобальність і небезпечність наслідків цієї проблеми. Крім того, використання екологічно чистого виробництва підвищує конкурентоспроможність корпорацій за рахунок створення іміджу борця за чистоту довкілля, підвищення довіри споживачів до продукції тощо.

Прагнучи опанувати сучасні методи управління екологічною діяльністю міжнародних корпорацій, треба зрозуміти систему міжнародних стандартів ISO-14000, що включають основні стандарти:

ISO-14001 - Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по застосуванню;

ISO-14004 - Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки;

ISO-14010 - Екологічний аудит. Основні принципи;

ISO-14011 - Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного менеджменту;

ISO-14012 - Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у галузі екології;

ISO-14040 - Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера застосування;

ISO-14050 - Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.

Для поглибленого вивчення питання доцільно опрацювати роль міжнародних організацій і форумів у регулюванні екологічної діяльності транснаціональних корпорацій. У цьому зв'язку важливо звернути увагу на міжнародну конференцію з навколишнього середовища і розвитку, що відбулась у Ріо-де-Жанейро в 1992р. На ній були сформульовані стратегічні напрями розвитку глобальної природоохоронної діяльності. Для реалізації рішень цієї конференції щорічно протягом 1993-2000 pp. знадобилися б кошти в розмірі 600 млрд. дол. США, при цьому 125 млрд. дол. - у вигляді грантів та концесій. Звичайно, вільних коштів у зазначених розмірах у світі немає, оскільки ці суми зіставні з масштабами світових прямих іноземних інвестицій, які зросли з 202 млрд. дол. США у 1990 р. до 1271 млрд. дол. США у 2000 р. Тому чимало нерозв'язаних екологічних проблем минулого століття перейшло в нинішнє. Детальніше уявлення про рішення зазначеної конференції студент може отримати з монографії «Глобалізація і безпека розвитку» за редакцією О. Г. Білоруса.

Контрольні запитання

1. У чому полягають особливості міжнародної етики?

2. Які особливості притаманні соціальній відповідальності ТНК?

3. Які існують принципи міжнародної ділової етики?

4. Як впливає національний менталітет на міжнародний бізнес-етикет?

5. У чому полягає відмінність американської та японської ділової етики?

6. Як пов'язані національні культури із соціальною відповідальністю міжнародних компаній?

7. У чому полягають особливості статусу жінки-менеджера в міжнародних корпораціях?

8. В яких країнах жінки-менеджери мають кращу перспективу для службового просування: Японія, США, Південна Африка, Україна?

9. Які існують бар'єри для просування жінок-менеджерів у міжнародних корпораціях?

10. Які перспективи посилення ролі жінок у міжнародному менеджменті?