Загальні психологічні особливості молодших школярів

Поява в житті суспільства системи загальної обов`язкової середньої освіти зумoвила виділення періоду в розвитку дитини – молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі або освіта яких завершилася на цій початковій ланці.

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей, але вже починає втрачати щирість та безпосередність у поведінці, у неї з`являється інша логіка мислення. Навчання стає провідною діяльністю, де дитина має можливість придбати не тільки нові знання та вміння, але й відповідний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, подальший побут. Вступ дитини до школи – це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде з фізичною та психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні продовжують розвиватись фізичні і розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.

Фізичне дозрівання. У цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини. Це видно з таких середніх показників розвитку молодших школярів (табл. 7.1.)

Табл. 7.1.

З 6 років наступає період рівномірного росту, який триває до 9 років у дівчаток і до 11 у хлопчиків. Дівчатка після 9 років випереджають у рості хлопчиків. Кістково-м’язовий апарат відзначається гнучкістю, оскільки в кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти викривленню хребта, що негативно позначається на кровообігу, диханні і тим самим ослаблює організм. У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Однак варто зазначити, що дрібні м`язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.

До семи років завершується морфологічне формування лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До шести-семи років підвищується рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження і гальмування (хоча перші ще продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та посилену емоційність молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовнішнього світу, утриманні тимчасових зв`язків, формуванні нових дій і операцій, засвоєнні динамічних стереотипів.

У дітей добре розвинені всі органи чуття. Але деякі мають свої особливості. Наприклад, очі завдяки еластичності кришталика можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не врахувати цієї особливості, то це може призвести до підвищення очного тиску, до нечіткості зображень на сітківці та виникнення короткозорості.

Отже, у дітей семи-десяти років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча ці характеристики ще нестійкі.