Залежить глибини і максимального витіку води
Глибина води Н, м | ||||
Витік води N, м2/см |
Швидкість руху хвилі прориву в середньому від 3 до 25км/год., для гірських районів – до 100км/год.
В залежності від часу, за який відбувається затоплення території t3, і міри загрози життю людей і знищення матеріальних цінностей розрізняють наступні зони затоплення:
1. Зона катастрофічного затоплення (t3 < 1 год);
2. Зона надзвичайно небезпечного затоплення (1год<t3< 4 год);
3. Зона сильного затоплення (t3>4 год).
Всередині зони затоплення утворюються осередки ураження (в місцях знаходження населених пунктів, об'єктів, сільськогосподарських угідь).
Самим ефективним засобом захисту від повені є евакуація людей і матеріальних цінностей з можливої зони затоплення. Перед евакуацією необхідно відключити в будинках електроенергію і газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за зазначеним маршрутом. При раптовій повені терміново покинути будинок і зайняти найближчий пагорб або верхні поверхи будинків, залізти на горище або дах, вивісити біле або кольорове полотнище і чекати рятівників.
3. БУРІ, УРАГАНИ, СМЕРЧІ ТА ЇХ НАСЛІДКИ
Урагани, бурі і смерчі - надзвичайно швидкі рухи повітря або вітри. Виникають звичайно при проходженні глибоких циклонів і на периферії великих антициклонів. Швидкість вітру досягає від 60 до 240км/год і навіть надзвукової (швидкість звуку в повітрі 331,8км/с=1194км/год). Сила вітру за шкалою Бофорта більше 8-9 балів.
Циклони - це гігантськи атмосферні вихрі зі спадаючим до центру тиском повітря і циркуляцією його навколо центру проти годинникової стрілки в північній півкулі і в напрямку годинникової стрілки - в південній. Ширина циклонів від декількох сотень до декількох тисяч кілометрів.
Антициклон - це область підвищеного тиску з максимумом у центрі. Погода малохмарна, напрям вітрів у антициклоні спрямований проти напрямку вітрів у циклоні.
Циклони бувають тропічні і поза тропічні. Тропічні циклони Атлантичного океану називають ураганами, західної частини Тихого океану - тайфунами.
Уражаючий фактор бурі, урагану, смерчу - руйнівна сила повітряних мас.
Основний параметр - швидкісний натиск (динамічні навантаження потоку повітря) ΔРшв:
де: рп – густина повітря, г/см3;
V – швидкість вітру, м/с.
Ураган (тайфун) - вітер силою 12 балів і більше. Його швидкість перевищує 32 м/с. Ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі висотою більше 10 м, що викликає руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану близько 9 днів, максимальна - 4 тижні.
За згубним впливом на інженерні споруди урагани ніяк не поступаються землетрусам. Урагани можуть служити природним аналогом декількох термоядерних вибухів. В радіусі до 160км від його центру може утворитися осередок ураження з зонами сильних і повних руйнувань.
Буря (шторм) - вітер силою 8-11 балів, швидкість вітру досягає 20 - 30 м/с і викликає великі руйнування: вириває з корінням дерева, валяє машини, крани, руйнує будівлі, обриває лінії зв'язку і електропередач, викликає сильні хвилювання на воді. Поряд з руйнуванням викликає ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В осередку ураження утворюються зони середніх і слабких руйнувань.
Смерчі - вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі та потім розповсюджується у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава біля 30м, висота 800 - 1500м. За час свого існування може пройти шлях довжиною 40-60км. В Європі їх називають «тромби», а в Америці – «торнадо». Смерчі володіють великою швидкістю вітру, що перевищує інколи швидкість звука, всередині розрідження настільки велике, що споруди, опинившись всередині смерчу, руйнуються від вибуху. Відбувається теж саме, що і від ударної хвилі в фазі розрідження. На шляху руху смерч вириває з корінням дерева, валяє автомобілі і поїзди, піднімає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч втягує в себе воду невеликих озер, переносить на великі відстані і виливає разом з дощем.
Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнування: повних, сильних середніх і слабких.
Бурі, урагани, смерчі прогнозуються, за ними можна стежити і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії, що дозволяє провести заходи щодо захисту. Дії людей під час бурі, урагану:
- закрити щільно вікна, двері, горищні люки;
- з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;
- загасити вогонь в печах;
- укритися в сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погреб) або природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.
4. ЛІСОВІ І ТОРФ’ЯНІ ПОЖЕЖІ
Пожежа - це горіння, що розповсюджується стихійно. Уражаючими факторами пожежі є теплове випромінювання і токсична дія продуктів горіння. Основні параметри факторів - температура (°С), концентрація токсичних речовин (мг/л). Висока температура викликає займання всього, що знаходиться в районі пожежі; задимленість дратує людей і тварин і викликає отруєння окисом вуглецю (СО).
Лісні (торф’яні) пожежі - небезпечне стихійне лихо. Вони знищують цінні матеріали (ліс, торф та ін.), становлять велику загрозу для людей, населених пунктів, промислових об'єктів, розташованих в лісі.
Світова статистика свідчить, що причинами лісових пожеж у 90-95% випадків є недбале поводження людей з вогнем.
Територія, на який виникла або розвивається пожежа, називається зоною пожежі, а місце її виникнення - осередком пожежі. Лісові пожежі бувають трьох видів:
- низова, коли горить суха трава, лісова підстилка, сушняк; висота вогню 0,5-1,5м;
- верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки крони дерев (розвивається з низового);
- торф’яна (підземна), коли горить торф на глибині.
За швидкістю розповсюдження вогню лісові і торф’яні пожежі поділяються на три категорії: сильні, середні та слабкі, їх характеристики наведено в таблиці 4.6.
Таблиця 4.6.
Характеристики лісових і торф'яних пожеж
Види пожеж | Швидкість розповсюдження, м/хв | ||
Слабка | Середня | Сильна | |
Торф’яна | До 0,25 | До 0,5 | Більше 0,5 |
Низова | До 1 | 1 – 3 | 3 і більше |
Верхова | До 3 | 3 – 100 | 100 і більше |
Лісові пожежі за характером розповсюдження і охопленням площі поділяються на зони: окремих, масових і суцільних пожеж.
Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих пожеж розосереджених на площі.
Зона масових пожеж - сукупність водночас виниклих окремих пожеж. Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і розповсюдженням, високими температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону практично неможливий.
Захист людей і матеріальних цінностей в зоні лісових (торф’яних) пожеж досягається завчасною їх евакуацією, вивезенням в безпечні місця і активною боротьбою з пожежею: гасіння, локалізація.
Боротьба з масовими лісовими пожежами дуже складна і може відбуватися тривалий час.
Основними способами гасіння лісових пожеж є:
- гасіння краю низової пожежі водою або хімічними розчинами,які гасять пожежу; закидання краю пожежі землею, захльостування вогню віниками з гілок та ін.;
- створення захисних мінералізованих смуг або канав на шляху розповсюдження пожежі;
- спрямування зустрічного вогню верховій пожежі (підпалення лісу назустріч основній пожежі від створеної у відповідному місці опорної мінералізованої смуги).
Виходити з зони лісової пожежі треба в протилежному вітру напрямку, використовуючи відкриті ділянки - галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче 400м від локалізованої пожежі.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 891;