Міжнародні розрахунки

Міжнародні розрахунки – це система здійснення платежів за гро­шовими вимогами та зобов'язаннями між громадянами, організаціями та державними установами, що перебувають в різних країнах. Вони є основ­ною формою валютних відносин. Основна маса міжнародних розрахунків здійснюється у безготівковій формі банківськими установами шляхом від­криття кореспондентських рахунків в іноземних банках. Вони регулюють­ся міжнародними правилами, валютним законодавством, банківською практикою. Для страхування валютних ризиків, що виникають при між­народних розрахунках застосовуються різного роду захисні обумовлення. Особливості документального підтвердження майбутніх платежів зумовлюють значну кількість форм розрахунків. В узагальненому виді міжнародні розрахунки відбиваються у платіжних балансах країн світу.

Міжнародні розрахунки здійснюються у формі комер­ційних і некомерційних, безготівкових і готівкових платежів, безпо­середнього повного розрахунку до або в момент передачі товару чи товаророзпорядчих документів покупцеві або розрахунки з розстро­ченням платежу.

Міжнародні розрахункові відносини – сукупність зв’язків між суб’єктами МЕВ з приводу виконання платіжних зобов’язань, що виникли внаслідок міжнародної комерційної, політичної, науково-технічної діяльності та реалізуються в міжнародній платіжній системі.

Основні складові міжнародної платіжної системи:

• система кореспондентських рахунків в іноземних банках ("лоро", "ностро");

• зарубіжні філії банків;

• SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications);

• інструменти розрахунків;

• форми розрахунків.

Характер міжнародних розрахунків визначають:

Ø Умови зовнішньоторговельних контрактів.

Ø Міжнародні правила та звичаї міжнародних платежів.

Ø Банківська практика міжнародних розрахунків.

Ø Національне валютне законодавство.

Форми розрахунку

Форми міжнародних розрахунків:

Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок. Включення в цю класифікацію розрахунків з допомогою чеків, банківських переказів і векселів вважається недоцільним. Дані платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм.

Кожна форма міжнародних розрахунків в тій чи іншій мірі пов'язана з ризиком для експортера та імпортера. Це залежить від багатьох факторів – від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, залучених до даної угоди і т. д. Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка являється для нього більш вигідною і в меншій мірі пов'язана з ризиком.

Авансовий платіж.Аванс – це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту. Аванс відіграє в даному випадку двояку роль. З одного боку, імпортер з допомогою авансу кредитує експортера, а з другого – забезпечує виконання своїх зобов'язань по контракту. Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання.

100% аванс (авансові платежі, передоплата) – дуже рідкісне явище у нормальних міжнародних відносинах.

Акредитивні розрахунки – це доручення банку(клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві.

Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншому банку за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар або виплатити пред’явнику акредитива визначену суму грошей.

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищаючи експортера від валютних і політичних ризиків.

Інкасо – це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає товар.

Розрахунки при відкритому рахунку – це форма розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Відкритий рахунок використовують при розрахунках між: фірмами пов’язаними традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні.

Розрахунки з використанням векселів і чеків – застосовують розрахунки чеками і переказними векселями.

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових зобов’язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу.