Декларації, хартії, конвенції та інші міжнародні угоди стосовно прав людини

У багатьох країнах громадяни захищені міжнародними чи регіональними хартіями або біллями про права від певних державних дій, а також від дій приватних осіб (наприклад, антидискримінаційні положення). Вони також можуть встановлювати чіткі права та критерії для проголо­шення в країні базових соціальних заходів, обов'язкових для держави і здат­них пристосувати або анулювати законодавство. Рівність прав, приміром, може ставитися вище якоїсь правової норми [1,17].

Ступінь же зв'язку конвенцій з місцевим законодавством може бути різним. Скажімо, країна може ратифікувати конвенції, але вони не набе­руть чинності в країні, доки не будуть закріплені спеціальним місцевим зако­нодавством. Конвенції можуть мати статус моральних стандартів або вико­ристовуватися для подібних формулювань у місцевому законодавстві, але вони не забезпечені правовою санкцією [1,17].

Приклади:Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Європейська соціальна хартія; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок; Конвенція про права дитини.

Нормативно-правова база діючої системи загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування створена відповідно до вимог Європейсь­кого кодексу соціального забезпечення (1964р.) та рекомендацій Міжна­родної організації праці № 67 (1944р.).