Проблеми зовнішньої заборгованості

Проблема зовнішньої заборгованості виникає у зв’язку з неможливістю обслуговувати та повернути зовнішній борг. Зумовлена така неможливість надмірним і неврегульованим залученням в країну кредитного капіталу, включаючи позики міжнародних валютно-фінансових організацій (МВФ, групи Світового банку тощо та ін.).

Боргові зобов’язання країни:

· державний борг центральних і місцевих органів влади та управління;

· борг, приватних суб’єктів, гарантований державою;

· приватний негарантований борг.

Основні показники зовнішньої заборгованості:

Рівень зовнішнього боргу визначають як суму зобов’язання держави перед зовнішніми кредиторами. Для його розрахунку залучають різні показники:

§ абсолютна сума боргу;

§ темпи його зростання;

§ темпи його приросту.

Індикатори стану зовнішнього боргу:

§ відношення зовнішнього боргу до ВВП країни;

§ зовнішній борг на душу населення;

§ норма обслуговування боргу (це відношення суми платежів, яку країна повинна виплатити іноземним кредиторам за певний період часу до суми іноземної валюти, отриманої країною від експорту товарів і послуг).

Обслуговування зовнішнього боргу включає амортизацію (виплату основної суми) і виплату відсотків.

Зобов’язання з обслуговування зовнішнього боргу виконуються:

· за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту;

· через нові запозичення (рекапіталізацію) з отриманням нових кредитів або обміном боргів на державні облігації;

· через реструктуризацію боргу (відкладання терміну сплати, зміни структури виплат, списання заборгованості, продаж боргу із знижкою на вторинному ринку, переведення боргу в деякі національні активи).

Боргова крива Лаффера ілюструє оптимальний рівень зовнішньої заборгованості, що дозволяє державі боржнику підтримувати прийнятні для кредиторів платежі із зовнішнього боргу.

Дефолт – неможливість позичальника своєчасно і в повному обсязі обслуговувати свої боргові зобов’язання.