Результати навчання. Наприкінці заняття учні мають уміти: розказати, як турбуються про власне здоров’я; пояснити, чому не слід купувати все те

Наприкінці заняття учні мають уміти:

• розказати, як турбуються про власне здоров’я;
• пояснити, чому не слід купувати все те, що рекламується;
• назвати свої корисні заняття.

Обладнання і матеріали

• два костюми Гномів;
• два м’ячики;
• три аркуші паперу з переліком товарів: капуста, чіпси, кола, мінеральна вода, сухарики, пиво, апельсини, яблука, молоко, горіхи, фанта, сигарети, картопля, мандарини, сир, хотдог, кефір.

Що підготувати заздалегідь

Підготувати з двома учнями інсценівку про двох Гномів (див. текст далі у кожному пункті).

Орієнтовний план уроку

Стартові завдання

1. Назвати тему і завдання уроку.

2. Звучить весела мелодія. Виходять два Гноми.

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

То ж оце зайшли до вас.

Добрий день вам, 2 клас!

2 Гном:

Такі милі ви, малята.

А чи можна запитати:

Що ви вмієте робити?

Чим захоплюєтесь діти?

1 Гном:

Подивіться, що є в нас! (Показують м’ячики)

То ж пограймо, 2 клас.

Мозковий штурм (пригадати якомога більше цікавих занять для дітей)

Запропонуйте дітям розказати про свої захоплення.

У Гномів у руках м’ячики. Вони по черзі кидають м’ячика одному учневі, а той має назвати своє захоплення.

- У наших дітей дуже багато захоплень і всі вони корисні для здоров’я. Раджу вам, Гноми, теж вибрати для себе якесь захоплення.

Роздуми (виховувати поважне ставлення до людей-інвалідів)

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

Подивіться, що є в нас. (Показують аркуш з текстом)

Почитаймо, 2 клас.

Гноми віддають вчителеві аркуш з текстом. Вчитель пропонує послухати оповідання і спробувати поставити себе на місце кожного з героїв оповідання.

Я – людина

Л.В.Сащенко

Є у мене друг Ігор. Вчимося ми в одному класі, живемо в одному будинку, завжди разом граємося у дворі.

З’явився якось в нашому дворі новенький хлопчик. Не зовсім такий, як ми – він калічка. Завжди сидить самотньо в інвалідному візку і сумно дивиться на дітлахів, що гасають двором. Буває, хлопці підсміюються над ним, навіть дражнило придумали. І, ніде правди діти, ми теж бували разом з усіма.

Якось у школі вчителька завела розмову про людей-інвалідів. Розказала, як ті страждають, коли над їхніми фізичними вадами хтось насміхається. Я густо почервонів, ніби мова йшла про мене. Ледве дочекавшись дзвоника, кинувся до Ігоря. Той ніби прикипів до парти, втупивши очі в одну точку.

- Хочеш, вгадаю про що ти думаєш? Про що і я... Мені хочеться крізь землю провалитися.

Ігор підняв на мене розчервоніле обличчя і промовив:

- Знаєш що, давай ми сьогодні зробимо щось приємне хлопцеві.

- Точно, - вигукнув я, і одразу якось полегшало.

Після уроків ми підстрибом помчали додому. Вдома я заходився шукати, з чим би вийти у двір. Повідкривав усі шафи та шухлядки, повиймав усі іграшки, але так і не придумав, що взяти.

У дверях з’явився Ігор з м’ячем у руках.

- Ого, - присвиснув він. – Тут що, буря пронеслася? Ходімо, запросимо хлопця у футбол пограти.

- Додумався... А бігати він як буде?

Ігор тільки почесав потилицю…

Хлопчик сидів на звичному місці і читав книгу. Ми підійшли і спитали:

- Привіт, як тебе звати?

Хлопець недовірливо поглянув на нас, ніби чекаючи неприємностей.

- Олег, - промовив стиха.

- Давай з нами грати в м’яча, - запропонував Ігор. Побачивши, як Олегові очі налилися сльозами, я поспіхом додав:

- Ні-ні, не в футбол а в іншу гру, в неї можна грати сидячи...

Через деякий час ми втрьох вже дружно сміялися. Олег виявився чудовим хлопцем і цікавим співрозмовником. Навколо нас зібрався натовп хлопчаків. Хтось стояв, здивовано розкривши рота, хтось кепкував з нас. Та ми ні на кого не звертали уваги.

Тепер Олегові ніколи не буває самотньо. Всі у дворі ставляться до нього по-новому, по-людськи. І в цьому є і моя заслуга.

А головне – я сам собою запишався. Та й як же тут не пишатися, коли я людині допоміг!

- Що відчував Олег, коли його дражнили?

- Чому хлопці раптом вирішили подружитися з Олегом?

- Що змінило життя Олега?

- Чому всі хлопці у дворі змінили своє ставлення до Олега?

- Чому автор сам собою став пишатися?

Висновок: ніколи не смійся над інвалідами. Зрозумій, що твоє тепле слово може принести людині величезну радість.

Робота в групах (формувати корисні звички)

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

Ось по телеку реклама.

Купимо ми щось із вами?

Об’єднати дітей у чотири групи.

- Уявіть собі, що по телевізору рекламують всі оці товари, які ви побачите на аркуші. Вам треба подумати і вирішити, що купувати, а що ні.

Кожній групі роздати аркуш з переліком товарів, які рекламуються: капуста, чіпси, кола, мінеральна вода, сухарики, пиво, апельсини, яблука, молоко, горіхи, фанта, сигарети, картопля, мандарини, сир, хотдог, кефір. Учні мають викреслити ті, які вони не куплять, хоч би якою не була реклама.

При перевірці пояснити свій вибір.

Практична робота (розуміти небезпеку алкоголю)

- Серед товарів ви всі викреслили пиво, бо знаєте шкоду алкогольних напоїв для дитини. Давайте спробуємо намалювати нашим Гномам пам’ятку про шкоду алкоголю.

Об’єднати дітей у пари, роздати кожній парі аркуш паперу. Діти обговорюють і в парі виконують малюнок.

Продемонструвати роботи.

Підсумкове завдання (закріпити отримані знання)

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

Нам здоров’я не байдуже.

Ви допомогли нам дуже.

2 Гном:

Тепер ми знаємо багато.

Зможем разом пригадати?

Станьте в коло і пограйте в гру «Ти молодець!» - діти називають по черзі все, що корисного для себе взяли з уроку. Клас коментує: «Ти молодець!»

Сценарій ВИХОВНОГО ЗАХОДУ» Мчать дорогою машини»

Мета: повторити правила дорожнього руху; продемонструвати їхнє значення для людини; формувати у дітей корисні звички.

Дійові особи;

Ведучий,

Легкові автомобілі,

Автобус,

Вантажівка,

Світлофор,

Світлофор для пішоходів,

Осел,

Пес,

Кіт,

Півень,

Зайченя,

Порося 1,

Порося 2,

Порося 3

__________________________________

Ведучий:

Без утоми, без упину

Мчать дорогою машини.

Виїжджають два Легкові автомобілі, Автобус, Вантажівка.

Легкові автомобілі:

Ми – легкові автомобілі,

Червоні, чорні, сині, білі.

Легковий автомобіль 1:

Як тільки ранок заіскриться,

Мені на місці не сидиться –

Сверблять колеса, просять руху...

І мчу дорогою щодуху!

Легковий автомобіль 2:

А хто цей дядечко поважний?

Автобус:

Дивлюсь навколо я уважно,

Щоб, не дай Бог, не прозівати,

Бо пасажирів я багато

Везу. За них відповідаю.

І права ґав ловить не маю!

Вантажівка:

Мене пропустите, можливо?

Я вантажі везу важливі.

Чекають вже мене давно.

Легковий автомобіль 1:

Я першим їхав все одно.

Автобус:

Поспішаю я у справах,

Повернути треба вправо.

Легковий автомобіль 2:

Та тут рухаюся я.

Вибач, смуга ця моя.

Легковий автомобіль 1:

Чому скупчились, агов?

Через вас спізнюся знов!

Вантажівка:

Скільки це тривати може!?

Хто нам бідним допоможе?

З’являється Світлофор

Світлофор:

Стійте, вас врятую я.

Світлофор моє ім’я.

Якщо вам горить червоне,

Значить – руху заборона.

А коли горить зелене,

Шлях для вас відкрито в мене.

Жовте – значить приготуйся.

(До легкового автомобіля)

Встигнеш вчасно, не хвилюйся.

Легковий автомобіль 1:

Так, бо помічник є в мене.

Ой, помчав, горить зелене!

Машини роз’їжджаються.

Світлофор:

Пішоходам, водіям –

Всім потрібен я!

З’являється Світлофор для пішоходів.

Світлофор для пішоходів:

І я!

Світлофор:

Менший брат у мене є.

Пішоходам шлях дає.

Світлофор для пішоходів:

Знає кожен пішохід,

Що безпечний перехід

Гарантую я завжди.

Як моргну зеленим, йди.

А червоним - значить стій.

Світлофор:

Ти дотримуватись вмій

Оцих правил нескладних –

В інтересах це твоїх.

Збережеш життя своє.

Разом:

За нього що цінніше є?

Звучить музика з мультфільму “Бременські музики”.

З’являються Осел, Пес, Кіт, Півень.

Осел:

Нема кращого нічого,

Аніж музика й дорога.

Пес:

Ми усе життя мандруєм,

Людям радість, сміх даруєм.

Кіт:

Там де ми, там сліз немає.

Бременських музик всяк знає.

Півень:

Вже півсвіту обійшли.

А сьогодні ось зайшли

У таке прекрасне місто.

Осел:

Он на площі там, дивись ти,

Люд почав уже збиратись.

Пес:

Як нам на той бік дістатись?

Впевнений, це небезпечно –

Мчать машини безкінечно!

Кіт:

Як же перейти дорогу...

Знов машина мчить з-за рогу.

Ой, за нею - цілий рій!

Півень:

Треба спробувати..

Світлофор:

Стій!

Життям ризикуєш нащо?

Пропоную вихід кращий:

Знайте, що для пішоходів

Тут існують переходи.

Осел:

Справді? А знайти ж їх як?

Світлофор:

Шукай “зебру” або знак

“Пішохідний перехід”.

Там машини стишать хід.

А якщо ще й я стою,

Їм команду подаю

«Зупинитись!», тоді ти

На той бік сміливо йди.

Кіт:

От спасибі! Будем знати.

Півень:

Ох, нема часу шукати,

Де там “зебра” чи той знак!

Та перейдемо і так!

Пес:

Справді, ми спізнитись можем –

Нас давно чекають, схоже.

Світлофор:

Що ж, уявимо картину:

Скрегіт, скрип коліс машини,

Біль, “швидка”, знов біль, палата...

То ж чи варто поспішати?!

Півень:

Ой, лікарня! Ні, нізащо!

Знайдемо ми «зебру» краще.

Кіт:

Пам’ятатиму завжди:

Щоб здоров’я зберегти,

Дорогу треба переходить

Разом:

Тільки лиш на переході!

Виходять.

Ведучий:

Без утоми, без упину

Мчать дорогою машини.

Бачите, автобус он!

Виїжджає автобус і «везе» пасажирів. Серед них – Зайченя.

Автобус:

Приготуйтесь. Стадіон.

Не штовхайтесь, не баріться.

Одне одному всміхніться.

Зайченя виходить з автобуса.

Збоку виїжджає автомобіль.

Зайченя:

Ну, і де тут стадіон.

Пасажири автобуса:

Він на тому боці он.

Зайченя:

Перебіжу дорогу вмить!

Пасажири автобуса:

Стій, не можна так робить!!!

Зайченя біжить просто під колеса автомобіля.

Зайченя:

Ой, а де взялась машина?!

Під колесами загину!

Автомобіль:

Добре, встиг загальмувати.

Тобі соромно не знати,

Що коли автобус стане,

То дорогу не проглянеш.

Не обходь, а зачекай,

Транспорт той від’їде хай.

А тоді лише іди.

Так уникнеш ти біди.

Виходять.

З’являються троє Поросят.

Ведучий:

Троє жвавих Поросят

Із портфелями біжать.

Підійшли до переходу.

Там червоне. Нема ходу!

А що ж роблять поросята?

Порося 1:

Вперед, ніколи стояти!

Порося 2:

Гей, а ти чого спинився?

Загубив щось чи стомився?

Порося 3:

Пам’ятаю, в школі вчили,

Щоб життям ми дорожили.

Там горить червоне, глянь!

Порося 1:

Що, боїшся? Перестань!

Горить світло без упину,

На дорозі – ні машини,

Тому враз перебігаймо!

Порося 3:

Може, краще зачекаймо?

Порося 2:

Мені соромно за тебе!

Та сміливим бути треба!

Тобі, хочеш, допоможем,

Перебігти разом зможем?

Виїжджає вантажівка

Вантажівка:

Гей, малі, спиніться, стійте!

Переходити не смійте!

Зараз їду я, малята.

Цього соромно не знати!

Світлофор горить для мене.

Світлофор:

Поросятко, ти ж учене.

Як би ти не поспішало,

На червоне щоб не мчало!

Краще трохи зачекати,

Ніж життям ризикувати.

Виходять усі герої.

Світлофор для пішоходів:

Пам’ятайте, пішоходи:

Є для того переходи,

Щоб безпечно вам було!

Порося:

Я здоров’я зберегло,

Бо ходжу лиш на зелене.

Світлофор – це друг для мене!

Світлофор:

Ти вже справжній пішохід!

Бременські музики:

І ми здійсним перехід

Тільки там, де зебра, знак,

Світлофор. І тільки так!

Світлофор:

Пам’ятайте всі навкруг:

Світлофор – ваш вірний друг!

Дотримуйтеся правил строго,

Тоді ви матимете змогу

Здоровими життя прожити.

Всі:

Життям потрібно дорожити!

Додаток до теми «Правила Загартовування»