ІІ. Характерні риси ринкової і соціально-ринкової економіки

Ефективність діяльності підприємства залежить від впливу й урахування зовнішніх і внутрішніх умов розвитку підприємства.

До зовнішніх умов відноситься та економічна система, у якій діє підприємство.

Для характеристики економічної системи на макрорівні двома найважливішими ознаками є типи власності (а в їхніх межах – окремі форми), господарський механізм, що представляє комплекс основних форм і методів використання економічних законів, рішення протиріч, реалізації власності, а також розвитку людини (формування її потреб і створення стимулів до праці) і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

Характерні риси ринкової економіки:

1. Панування приватної власності.
2. Механізм вільної конкуренції (з часом слабшає – виникає антимонопольне законодавство).
3. стихійне переливання капіталів усередині галузей і між ними.
4. регулювання цін шляхом коливання попиту та пропозиції.
5. установлення пропозицій між галузями народного господарства через механізм економічних криз.
6. Воля вибору і дій. Гнучкість, висока адаптивність.
7. Сприйнятлива до інновацій.
8. Обмежена роль уряду.
9. Економічними методами звільняється від неефективних господарств.
10. Не визнає рівноправності осіб (банкрутство, бідність - неминучі).
11. Не гарантує повної зайнятості населення і стабільності цін.
12. Не створює стимули для виробництва товарів і послуг колективного користування.
13. Не має економічного механізму, захисту навколишнього середовища.

· перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення господарського механізму, що діяв раніше, введення в його структуру нових форм і критеріїв, таких як підприємство, конкуренція, господарський ризик, комерційний розрахунок, сертифікація, бізнес-план, мотивація праці, оподатковування і т.п.

Характерні риси планово-директивної економіки:

1. Планування державної власності на засоби виробництва.

2. Приватна власність практично заборонена, а колективна існує формально.

3. Низька ефективність виробництва.

4. Управління економікою на основі державних планів і централізованих рішень уряду.

5. Розподіл ресурсів і доходів походить з центра.

6. Диктат виробників стосовно споживачів.

7. Несприйнятливість до НТП.

8. Незатребуваність інтелекту.

9. Підпорядкування замість економічної волі.

10. Особиста залежність – результат тотального одержавлення.

11. Низький рівень життя населення.

12.. Ріст розмірів підприємства (гигантоманія).

1. Уніфікація замість різноманітності.

Перехід економіки від планово-директивної до ринкової виявився дуже складним і важким. Цей етап супроводжується падінням виробництва, інфляцією, зниженням життєвого рівня населення і наростанням соціальної напруженості суспільства.

Про неможливість порятунку людства в рамках ринкової системи, рушійною силою якої є приватна власність, оскільки вона базується на прагненні до невтримного росту споживання і веде до різкої поляризації рівня життя, отже, породжує нові і вкрай загострює існуючі соціальні конфлікти.

Людству потрібна нова модель соціально-економічного розвитку, що повинна спиратися на важелі централізованого регулювання на рівні окремої держави і світової співдружності в цілому, а також на інтегровані інтереси суспільства і лише потім – на інтереси приватного підприємства.

Найбільш доцільною моделлю сучасного суспільства є змішана (соціально-ринкова) економіка.

Характерні риси змішаної економіки:

1. Розумне сполучення характеристик ринкової моделі з державної, з урахуванням національних особливостей, спрямоване на досягнення загальнонаціональних цілей.

2. Висока соціальна захищеність населення.

3. Економічне законодавство – основа економічного порядку.

4. Антимонопольна політика, спрямована на захист споживачів.

5. Розвиток колективної власності.

6. Престижність кваліфікованої праці, її висока оплата.

7. Всеохоплююча система регулювання, що допомагає оберігати економіку від руйнування.

8. Широкий розвиток наук.

9. Уміле використання інтелектуального потенціалу.

10. Висока культура праці, нова якість освіти і всього способу.

11. Широкий спектр політичних прав і воль, багатопартійність, розвитий профспілковий рух і т.д.

12. Прагнення до задоволення різноманітних потреб.

Директивно-керована економіка являє собою жорстку економічну систему, в якій практично усі види діяльності регулюються державою. Характерними особливостями такого типу економічних відносин є : високий ступінь державного регулювання та втручання в економіку, тотальне державне планування та розподіл, стимулювання учасників господарського процесу не за реальні результати діяльності, а за виконання планових завдань, перевага державної власності.