Поняття про стиль мовлення. Стилістична диференціація української мови.

Сучасна українська літературна мова поєднує системи писемного і усного літературного мовлення. Функціональна розгалуженість мови породжує стилі літературної мови.

Стиль(від лат. stylus) – це система мовних елементів, способів відбору і уживання їх, об'єднаних певним функціональним призначенням.

За традиційною класифікацією виділяється п¢ять стилів: розмовний, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній. Проте політичні і духовно-культурні процеси останнього десятиріччя в Україні стали поштовхом до відокремлення в сучасній українській літературній мові ще одного стилю – конфесійного. На сьогодні питання про назву стилю, що обслуговує сферу релігії, залишається дискусійним. Пропонуються такі назви: церковний, сакральний, богословський, релігійний, стиль церковної мови. Сучасний стиль, що обслуговує сферу релігії, пережив багатовікову історію становлення. У його розвитку виділяються два тривалі періоди: дохристиянський (язичницький) і християнський. В ньому є багатство і своєрідність лексичної системи, різноманітної за походженням, і граматичної системи.

Розрізняють книжні і уснорозмовні стилі літературної мови.

До книжних стилів сучасної української літературної мови належать такі:

1) публіцистичний;

2) науковий;

3) стиль художньої літератури (художній);

4) офіційно-діловий.

Кожний стиль характеризується сферою використання, призначенням, специфічними мовними засобами та способами їх використання (стилістичними нормами), а також має певні підстилі і жанри. Стилі не існують ізольовано один від одного. Основу бідь-якого з них становлять загальномовні засоби, які називаються стилістично-нейтральними. Водночас кожен із стилів має власний арсенал стилістично-забарвленихмовних засобів, що відображають мовну сецифіку саме даного стилю і, як правило, не використовуються в інших стилях.

публіцистичний стиль – це функціональний різновид літературної мови, який використовується в періодичних виданнях, засобах масової інформації. Основна його риса – популярний виклад фактів, подій, агітаційно-пропагандистська спрямованість і націленість на досягнення результативного впливу. Це зумовлює доступність, яскравість и чіткість викладу, полемічність, образність, експресивність. Це сприяє широкому використанню на основі загальновживаної лексики слів суспільно-політичного звучання, термінів, емоційно забарвлених слів, фразеологізмів. З синтаксичних засобів типовими є використання імперативних (наказового способу) форм дієслів, спонукальних і риторично-питальних речень, уведення звертань, модальних слів і часток, перифраз, цитат.

Науковий стиль – це функціональний стиль літературної мови, який обслуговує сферу науки для передачі наукової інформації аргументовано і доказово, що зумовлює широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням, іншомовних слів; речень, ускладнених дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними словами, словосполученнями і сполученнями слів, складних синтаксичних конструкцій. У науковому стилі використовуються схеми, діаграми, карти, таблиці. Скільки існує галузей науки, стільки є і підстилів наукового стилю: медичний, фізичний, філологічний, історичний, зоологічний та ін.

стиль художньої літератури – це функціональний стиль літературної мови, який характеризується емоційністю, експресивністю, естетичної мотивованістю мовних засобів, образністю.

Стиль художньої літератури виділяється за естетичною функцією, яка накладається на комунікативну функцію. Художній стиль обслуговує усі жанри художньої літератури: епос, лірику, драму та ін.

Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури беруть участь елементи усіх стилів, в тому числі і уснорозмовного, а також ті, що не належать до літературної мови. Включаючись до індивідуально-образної системи художнього мовлення, усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.

На лексичному рівні у художньому стилі використовуються синоніми, антоніми, порівняння, слова з переносним значенням, емоційно забарвлені слова, фразеологізми, прислів'я, фольклорні джерела.

Офіційно-діловий стиль – це функціональний стиль літературної мови, який обслуговує сферу ділових стосунків (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових, виробничо-економічних, дипломатичних стосунків в офіційному спілкуванні.

Офіційно-ділові папери (протокол, акт, заява, закон, указ, договір, комюніке, нота) відзначаються чітким і лаконічним викладом змісту, дотриманням логічних законів, стандартизацією.

Лексичні засоби офіційно-ділового стилю обмежені, щоб уникнути неконкретності міркування. У синтаксичному оформленні тексту ділових паперів поширені інфінітивні конструкції, складні речення із підрядними реченнями умови, причини, наслідку.

Уснорозмовний стиль – це стиль літературної мови, який вживається при спілкуванні з дотриманням орфоепічних норм – правильної літературної вимови звуків, наголосу в слові, інтонаційного оформлення речення – та правильним вживанням лексики.

Різновидом уснорозмовного стилю є ораторський, особливість якого монологічне мовлення із застосуванням прийомів ораторського мистецтва. Оратор повинен бути добре обізнаним, знати предмет розмови, психологію і рівень підготовки аудиторії, уміти переконати і нав'язати свою волю, досягати поставленої мети.

Крім функціональних стилів сучасної української літературної мови виділяють експресивно-стилістичні різновиди мовлення:

- урочистий;

- офіційній;

- фамільярний;

- інтимно-ласкавий;

- жартівливий;

- іронічний.

Розрізняють також високий стиль та знижений.