Міжнародні антикорупційні Конвенції [42].

08.11.90 року була прийнята Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності, в якій розглядалися як кримінально-правові, так і цивільно-правові аспекти міжнародного співробітництва по боротьбі з даним видом злочинів.

У листопаді 1996 році Комітет Міністрів Ради Європи прийняв Програму дій по боротьбі з корупцією. В рамках даної Програми були підготовлені два документа: Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію (від 27.01.99) та Конвенція про цивільно-правової відповідальності за корупцію (від 04.11.99).

Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 21.11.97 прийнята Конвенція про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних комерційних угодах.

27.01.99 року - Конвенція Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію

Конвенція, зокрема, містить положення про криміналізацію корупційних діянь, а також регламентує питання правової допомоги і видачі громадян.
15.11.00 року - багато важливих для боротьби з корупцією положення містяться в Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Дана Конвенція. і містить: заходи боротьби проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю і протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї.

Вона створює комплексну правову основу для практичної взаємодії правоохоронних органів різних держав у виявленні, попередженні, розслідуванні всіх злочинів, що представляють високу ступінь суспільної небезпеки і зачіпають інтереси двох і більше країн. У сферу застосування конвенції входять злочини, термін покарання за якими становить не менше чотирьох років, а також злочини, що включають створення організованої злочинної групи, відмивання доходів, корупцію, а також перешкоджання здійсненню правосуддя. Згідно конвенції, злочин носить транснаціональний характер, якщо воно вчинене більш ніж в одній державі, або вчинений в одній державі, а його планування, підготовка і керівництво проводилися з іншої країни, або наслідки цього злочину відбилися на декількох державах. Конвенція регламентує взаємну правову допомогу, а також видачу осіб, які вчинили злочин.

31.10.2003 року - Конвенція ООН проти корупції, у якій міститься повний комплекс заходів по боротьбі з корупцією : заходи щодо її попередження, зобов'язання про встановлення кримінальної відповідальності, в тому числі за підкуп і хабарі, напрями міждержавної взаємодії. Результатом боротьби може стати не просто зменшення кількості корупційних злочинів, а й повернення з-за кордону втрачених через корупцію засобів.

Конвенція зобов'язує повертати корупційні гроші країнам, з яких вони були вивезені. Конфіскація майна розглядається конвенцією в якості найважливішого інструменту попередження та боротьби з корупцією. З урахуванням цього належить врегулювати питання конфіскації і в кримінальному законодавстві - з 2004 року вступили в силу поправки до Кримінального кодексу, якими замінено конфіскацію майна за різні злочини, в тому числі і корупційного характеру, на штрафи в розмірі до 1 млн. руб. У російському законодавстві треба буде розширити склад злочинів по корупції. До їх числа буде віднесений не тільки підкуп чиновників, але і різні зловживання службовим становищем, впливом в корисливих цілях і т. д. - в Конвенції ООН описано близько двох десятків корупційних злочинів, з якими держави-учасники повинні боротися.

Приєднання до зазначених конвенцій має наслідки не тільки в частині міжнародних зобов'язань держави, але і у відношенні розвитку законодавства, в якому мають бути закріплені основні положення конвенцій.

Повинна удосконалюватися судова практика, в тому числі в цивільно-правовій сфері:

- Підвищення якості функціонування судової системи;

- Забезпечення її незалежності;

- Гуманізація правосуддя;

- Забезпечення розумних строків розгляду справ у судах;

- Безумовне виконання судових рішень, поліпшення підготовки та перепідготовки суддів і кандидатів у судді;

- Створення системи відшкодування громадянам та юридичним особам шкоди, заподіяної порушенням права на судочинство та виконання судових рішень у розумні строки.

Вже зараз, готується законопроект, що дозволяє арбітражним судам приймати позови по Інтернету. За розрахунками фахівців, електронною поштою буде приходити до сімдесяти відсотків позовів. У перспективі і суди загальної юрисдикції зможуть перейти до електронного правосуддя, але в будь-якому випадку ця послуга буде строго добровільною.

Конвенції ООН закладає стандарти комплексної протидії міжнародного співтовариства корупції, відкриває для держав можливості вдосконалення правових механізмів в боротьбі з криміналом, в т.ч. через механізми міжнародної взаємодії.

4.3 Інформаційна відкритість і прозорість діяльності державної влади

Головним напрямом антикорупційної діяльності держави є встановлення інформаційної прозорості процесу функціонування виконавчої, законодавчої, судової влади, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.

Важливо підкреслити, що в сучасному світі рушійною силою соціального прогресу є рух інформації.

Інформаційний обмін в сучасному суспільстві сприяє формуванню нового середовища існування, нових соціальних і моральних цінностей, нового способу життя і нових принципів управління. Інформаційно закриті системи сьогодні неконкурентоспроможні.

У тих країнах, де люди мають повноцінну інформацію про діяльність влади, немає корупції, а держава дотримується законів, працює відповідально і ефективно на загальне благо. З іншого боку, саме закритість, приховування правди, монополія на інформацію є основна зброя бюрократії, за допомогою якого вона намагається нав'язати суспільству свою волю, залишаючись при цьому без контролю. Наслідком є її безвідповідальність, некомпетентність, корумпованість і недієздатність в служінні людям.

Ось чому такі успішні країни, як Фінляндія, Данія, Ісландія, Нова Зеландія, де, за даними «Трансперенсі Інтернешнл», практично немає корупції, займають перші місця за рівнем свободи преси. У той же час самі корумповані країни посідають останні місця в рейтингу свободи преси. У 2006 р., наприклад, Росія займала за цим рейтингом 121 місце з 167 країн.

Світовий досвід приводить до висновку: інформаційна прозорість - рушійна сила суспільства і влади. Вона не тільки впливає на зміну правил поведінки влади, підвищуючи її відповідальність і ефективність роботи на благо суспільства, а й сприяє якісному зміни самого суспільства.

Сенс інформаційної прозорості діяльності влади полягає також у тому, що діяльність представників державної влади стає відкритою і доступною для громадського контролю.

Таким чином, інформаційна прозорість стимулює нові суспільні відносини, сприяє модернізації Росії. Вона створює умов для відповідальної, компетентної і ефективної діяльності влади, зростання економіки, модернізації громадянського суспільства, а в кінцевому підсумку, для викорінення причин корупції.

Необхідно всю діяльність вищих посадових осіб регіонів зробити інформаційно прозорою, а, отже, підконтрольною суспільству. І тоді вже не важливо, лобістські угруповання привели до влади того чи іншого керівника регіону, обраний він з подачі Президента Росії депутатами регіонів або на прямих виборах усіма громадянами. Принципово важливо, що громадяни будуть мати можливість контролювати діяльність вищої посадової особи суб'єкта

федерації постійно, а не раз на 4-5 років під час виборів. Тим самим багато в чому знімається проблема корупції.

Доступною і прозорою має бути діяльність законодавчої влади. Федеральний парламент, законодавчі зібрання суб'єктів Російської Федерації, представницькі органи місцевого самоврядування повинні розміщувати на своїх сайтах не тільки всі прийняті законодавчі акти, але і їх проекти, прийняті та внесені поправки, постанови, а також всі відгуки посадових осіб виконавчої влади на законодавчі ініціативи. Необхідно розміщувати й інформацію про поіменне голосування депутатів.

У цьому випадку буде видна діяльність кожного депутата, і, отже, чітко визначена його персональна відповідальність за прийняті рішення.

Як результат, інформаційна прозорість дозволить запобігти появі законодавства, що породжує корупцію, домогтися, щоб юридичні норми і правила встановлювалися в інтересах людини і благополуччя суспільства, були ясними і недвозначними, сприяли формуванню ефективної та конкурентоспроможної економіки, служили процвітанню Росії.

Надзвичайно важливе значення має інформаційна прозорість для ефективної роботи судів. У нашій країні суд у багатьох випадках поки не став ні швидким, ні правим, ні справедливим. Встановлення прозорості в діяльності судів дозволить багато в чому вирішити ці проблеми. Для цього, по-перше, всі судові органи різних рівнів повинні повністю розміщувати на своїх сайтах відкриті матеріали судових засідань, судові рішення та постанови. По-друге, рішення суду набирають сили тільки після публікації їх на сайті в Інтернеті. По-третє, повинні розміщуватися в Інтернеті всі матеріали кваліфікаційних комісій суддів.

Втілення в реальність таких постулатів, з одного боку, створять якісно нові правові умови діяльності держави і суспільства, встановивши повсякденний громадський контроль над державними інститутами. З іншого боку - процес здійснення громадського контролю за допомогою прозорості діяльності влади модернізує саме громадянське суспільство.

Чималу роль для громадськості грають телефони довіри, введених в рамках стратегії боротьби з корупцією. Це потужна зброя, що володіє довірою і націлене на перспективу. Це дозволить приймати заходи для оперативного реагування на повідомлення громадян про факти порушення законодавства.

Провідним принципом всієї антикорупційної політики має бути постійне підвищення ризиків, ціни втрат і рівнів нестабільності для залучених в корупцію державних посадових осіб, представників бізнесу та громадян. В іншому випадку корупція буде сприйматися в суспільстві як малоризикованих і високоприбуткова діяльність в тому сенсі, що саме корупційні відносини дозволяють надійно і швидко вирішувати проблеми.

Цей провідний принцип може бути реалізований в наступних трьох основних блоках напрямків антикорупційної діяльності, які могли б сприяти зниженню рівня корупції в цілому:

1. Зміна свідомості чиновників, бізнесменів і громадян, формування негативного ставлення та негативних уявлень про корупцію.

2. Припинення корупційних дій та покарання за них із застосуванням правоохоронних, адміністративних та громадських механізмів.

3. Формування умов, що перешкоджають корупційних дій і сприяють здійсненню діяльності чиновників, бізнесменів і громадян без вступу в корупційні відносини.

Засоби масової інформації в області антикорупційної діяльності можуть, зокрема, наступне:

1. Просвіщати громадян про корупцію та способах життя без корупції, влаштовувати своєрідні акції відмови від хабарів. Багатьох громадян це цікавить, такими акціями засоби масової інформації привернуть до себе увагу своїх потенційних аудиторій, посилять свою суспільну підтримку, підвищать доходи від реклами і т.п.

2. Просвіщати чиновників про корупцію і способах життя без корупції.

3. Вибудовувати комунікацію між громадянами і чиновниками, бізнесменами і чиновниками, щоб вони поступово знаходили можливості обговорювати реальні корупційні дії та способи їх уникати у своїх практиках. Поки ці соціальні групи про корупцію говорять на різних мовах.

4. Шукати і описувати досвід протидії корупції в інших населених пунктах і регіонах нашої країни. У цих випадках цілком можна очікувати розповсюдження по регіонах зниження корупції в окремих сферах діяльності. У цьому досить часто можуть бути зацікавлені чиновники, бізнесмени, активісти недержавних організацій, тому перспективи поширення російського досвіду протидії корупції є.

5. Просвіщати громадян, бізнесменів і чиновників про те, якими методами здійснюється успішне протидія корупції в інших країнах. Потрібно тільки враховувати, що досвід, навіть найуспішніший, інших країн повинен обов'язково адаптуватися до умов Росії, не може застосовуватися безпосередньо.

Кілька засобів масової інформації могли б, об'єднавши фінанси, замовляти спеціалізованим соціологічним агенціям проведення об'єктивних досліджень корупції.

Збирати досьє та бази даних про потенційно корупційних діях і про потенційних корупціонерів.

У підсумку - засоби масової інформації можуть ініціювати протидію корупції, просвіщати і направляти цю діяльність, бути ініціаторами й організаторами постійних обговорень проблем корупції.

А для журналістів такі публікації мають високий ризик загибелі та отримання судових позовів з боку описаних в цих публікаціях корупціонерів, причому позовів, в яких позиції корупціонерів по захист їх честі і гідності, як правило, виглядають у судових засіданнях більш обґрунтованими в силу юридичної недоведеність звинувачень. Як приклад, кореспондент газети «Московський комсомолець» Дмитро Холодов, що займався розслідуванням фактів корупції в Російській армії, загинув 17 жовтня 1994 на робочому місці в редакції від вибуху, коли відкривав переданий йому дипломат, нібито містить важливі документи. За підозрою в організації вбивства журналіста в 1998-1999 роках були затримані п'ятеро військовослужбовців.

4.4 Проведення інституційних перетворень

Корупцію необхідно розглядати в контексті управління і перетворення інституціональної системи. Вирішальне значення мають забезпечення правопорядку, захист прав власності, свобода друку, конкуренція в політиці, а також прозорість, як у політиці (наприклад, в тому, що стосується фінансування виборчих кампаній), так і в суспільстві в цілому. Ще одним дуже важливим чинником є механізми, що дозволяють громадянам висловлювати свою думку, з яким доводиться рахуватися.