Особливості годівлі норок

Для підвищення плодючості важливим є підготовка самок до гону, яку розпочинають після відсадки молодняку (червень). У перші два тижні після відсадки молодняку самкам дають підвищену норму корму, щоб довести їх вгодованість до норми. Маса самок після відсадки до грудня повинна збільшуватись.

Проте, в більшості дорослих самок найінтенсивніше відновлюється вгодованість у серпні-вересні одночасно з осінньою линькою і ростом зимового волосяного покрову. У цей час знижується обмін поживних речовин і підвищується маса норок. В організмі накопичується запас поживних речовин на зимовий період.

Тому потреба організму в повноцінному і достатньому живленні в цей період є високою. Поряд з цим необхідно враховувати, що самки вище середньої вгодованості мають понижену плодючість, народжують мертвих щенят, у них мало молока і, як наслідок високий відхід молодняку.

У січні-лютому настає передтічковий період, під час якого знижується жива маса самок на 5–15 %.

У передтічковий період і під час проведення парування у самців і самок погіршується споживання корму, тому годівля їх має бути організована так, щоб зниження маси тварин було якомога меншим.

Годують норок два рази на добу, ранкова норма 35–40 %, вечірня 60–65 %. Напувають також два рази теплою водою, а в морози – чотири рази на день. Через 3–5 днів після ефективного спарювання у самок підвищується апетит, що сприяє поступовому збільшенню живої маси.

Рівень живлення у цей період коливається від 220–270 ккал, а потім (у другі половині вагітності) знижується до 200–230 ккал. Кількість перетравного протеїну має бути 10–11 г на 100 ккал обмінної енергії або 20–25 г на звіра.

Вагітним самкам згодовують парникову зелень, кропиву, зелень озимих, збільшують даванку молочних продуктів, вводять свіжу рибу, субпродукти, кров, дріжджі, мінеральні та вітамінні добавки. Недостатня годівля самок в період вагітності за енергією, повноцінним білком, вітамінами та мінеральними речовинами може призводити до подовження терміну вагітності, зниження плодючості, розсмоктування плодів. В цей час слід ретельно стежити за поїданням корму самками.

Їх годують двічі на добу, враховуючи індивідуальні особливості. Напередодні та вдень щеніння самкам дають теплу воду і легкоперетравні корми.

Щенята народжуються живою масою 7–12 г і до 40-денного віку не мають постійної температури тіла. Якщо біля самки їх більше 8, то проводять відсадження до іншої самки у якої не більше 4 здорових щенят. У норок добре розвинений інстинкт материнства і тому підсадка щенят до інших самок не є складною.

На 28–30-й день після народження у щенят відкриваються очі, а зуби прорізаються на 24–26-й день. Із 20–25-денного віку, а при нестачі молока і раніше, ще сліпі щенята починають їсти корм, який самки заносять у будиночок.

В молоці матері міститься 10–11 % білка, 4,5–5 % жиру, 4 % вуглеводів, що забезпечує швидкий ріст щенят. Підгодовувати щенят розпочинають з 20-денного віку сумішшю молока, м'ясного фаршу, печінки, яєць і вітамінів А, D і В₁.

Відсадженому молодняку віком два місяці згодовують ті ж самі корми, що і дорослим звірам. Кормосуміші повинні містити в 100 г не менше 135 ккал обмінної енергії і 8–9 г перетравного протеїну на 100 ккал обмінної енергії. До вересня молодняк годують двічі на добу, а потім при добрій вгодованості звірів переводять на одноразову годівлю. Неповноцінна годівля норок перед забєм (вересень-жовтень) призводить до погіршення якості хутра (опаленість вершин остьового волосся, поява малопружної рідкої ості, наявність ділянок невилиняного опушення).