Стимули

Рис.3. Модель пам’яті Аткінсона і Шифріна

Структури пам'яті

1. Сенсорний регістр або іконічна, передкатегоріальна пам'ять.

Бувають випадки, коли час, необхідний для виділення сенсорних ознак стимулу, перевищує час впливу самого стимулу. Для цього в системі переробки інформації повинен існувати особливий вид утримання сигналу, що забезпечив би системам виділення ознак і розпізнавання образів необхідний для цього час. Цій вимозі відповідає іконічна пам'ять. Вона не тільки зберігає чітке уявлення про сенсорні сигнали, що надійшли протягом останніх декількох десятих секунди, але й містить запас інформації, більший ніж може бути використанио.

Отже, іконічна пам'ять має такі властивості:

– швидкоплинність – час збереження сліду залежить від моменту появи й характеру наступного сигналу;

– точність (деякі вчені стверджують, що іконічна пам’ять має фотографічну чіткість) – слід пам'яті відповідає фізичним характеристикам стимулу;

– здатність до “підсумовування” інформації;

– непіддатність контролю збоку суб'єкта;

– ємність як мінімум 9 елементів, і ймовірно, набагато більше, у всякому разі – кількість інформації більша, ніж може бути перероблено на наступних етапах;

– забезпечення безперервності процесу переробки інформації.

2. Короткочасна пам'ять. Час збереження у короткочасній пам'яті за відсутності повторення матеріалу, що запам'ятовується, варіює в межах 20-30 с, за останніми даними – від 2 с до декількох годин. Обсяг інформації, збереженої в короткочасній пам'яті – 7±2 елементи інформації (за останніми даними – від 2 до 26 слів). Форма збереження – до останнього часу вважалося, що образи слів зберігаються в короткочасній пам'яті в акустичній формі. Це випливає з характеру помилок, які допускають досліджувані, відтворюючи символи, що зберігаються в КП: вони звичайно змішують елементи, подібні за звучанням, а не за видимою формою. Сьогодні є дані про те, що інформація в короткочасній пам'яті зберігається й у семантичній формі.

3. Довгочасна пам'ять. Обсяг довгочасної пам'яті, очевидно, безмежний, і тривалість збереження в ній фактично теж не обмежена. У довгочасній пам'яті має місце багатомірне кодування: інформація кодується акустично, візуально, семантично. Незважаючи на цю різноманітність, основна увага при вивченні довгочасної пам'яті приділяється семантичному кодуванню.

На думку Е.Тульвінга [14; 169-171] існують дві форми довгочасної пам'яті: процедурна та декларативна. Процедурна пам'ять містить засвоєні навички та дії, декларативна – конкретну фактичну інформацію; вона поділяється на епізодичну та семантичну пам'ять. Епізодична пам'ять отримує і зберігає інформацію про датовані за часом епізоди чи події та зв'язок між цими подіями. Семантична пам'ять – це пам'ять на слова, поняття, правила й абстрактні ідеї; вона необхідна для користування мовою.

Отже, основні характеристики довгочасної пам'яті такі:

1. Відтворення з довгочасної пам'яті – це завжди процес вирішення певного завдання.

2. “Розуміння” інформації, що надходить, – характерна риса поведінки, яка спирається на довгочасну пам'ять.

3. Інформація в довгочасній пам'яті організована за принципом асоціацій.

4. Інформація зберігається в довгочасній пам'яті переважно в семантичній формі.