Інформаційна теорія емоцій

На думку П. В. Сімонова, емоція – це відображення мозком людини і тварин якоїсь актуальної потреби (її якості і величини) та імовірності (можливості) її задоволення, яку мозок оцінює на основі генетичного й індивідуального досвіду. Виходячи з цього, він пропонує таку формулу емоцій:

Е = f [П, (Ін – Іі),...],

де Е – емоція, її ступінь, якість і знак; П – сила і якість актуальної потреби; (Ін –Іі) – оцінка імовірності задоволення потреби на основі уродженого і набутого досвіду; Ін (інформація про необхідні) – інформація про засоби, прогностично необхідні для задоволення потреби; Іі (інформація про існуючі) – інформація про засоби, якими володіє суб'єкт у даний момент. Інформація – сукупність засобів досягнення мети.

З цієї формули випливають такі наслідки:

а) якщо Ін > Іі, виникає негативна емоція;

б) якщо Іі > Ін, виникає позитивна емоція (зростання імовірності в порівнянні з попереднім прогнозом);

в) якщо Ін = Іі, емоція не виникає;

г) якщо П=0, емоція не виникає.

Потреба й імовірність задоволення – необхідні і достатні чинники виникнення емоцій.

Функції емоцій (за П. В. Сімоновим):

1. Відображально–оцінна:емоції відображають актуальну потребу та оцінюють можливість її задоволення.

2. Перемикаюча: емоція (з фізіологічного погляду) є активний стан спеціалізованих мозкових структур, що спонукує змінити поведінку в напрямку мінімізації або максимізації цього стану, тобто переключити поведінку в напрямку до позитивного від негативного.

3. Підкріплення: емоціям належить вирішальна роль при виробленні умовних рефлексів.

4. Компенсаторна: емоція сама по собі не несе інформації, а заміщає її. При виникненні емоції обсяг вегетативних зрушень перевищує потреби організму. Процес природного добору закріпив доцільність цієї надлишкової мобілізації. У ситуації невизначеності (а саме вона характерна для виникнення емоцій) невідомо, скільки і чого буде потрібно в найближчі хвилини. Крім того діє генералізація, повернення від тонко спеціалізованих реакцій до реагування за принципом домінанти.

Позитивні емоції реалізують компенсаторну функцію через вплив на потребу, яка ініціює поведінку. У важкій ситуації з низькою імовірністю задоволення невеликий успіх надихає і це підсилює потребу, відповідно до наслідку з формули П.В.Сімонова:

Емоція спонукує порушувати досягнуту рівновагу із середовищем.