Класифікація задач, розв'язуваних ІІС

· Інтерпретація даних. Це одна із традиційних задач для експертних систем. Під інтерпретацією розуміється процес визначення змісту даних, результати якого повинні бути погодженими й коректними. Звичайно передбачається різноманітний аналіз даних.

· Діагностика. Під діагностикою розуміється процес співвідношення об'єкта з деяким класом об'єктів і/або виявлення несправності в деякій системі. Несправність — це відхилення від норми. Таке трактування дозволяє з єдиних теоретичних позицій розглядати й несправність устаткування в технічних системах, і захворювання живих організмів, і всілякі природні аномалії. Важливою специфікою є тут необхідність розуміння функціональної структури («анатомії») діагностуючої системи.

· Моніторинг. Основна задача моніторингу — безперервна інтерпретація даних у реальному масштабі часу й сигналізація про вихід тих або інших параметрів за припустимі межі. Головні проблеми: «пропуск» тривожної ситуації та інверсна задача - «неправильне» спрацьовування. Складність цих проблем у розмитості симптомів тривожних ситуацій і необхідність обліку тимчасового контексту.

· Проектування. Проектування полягає в підготовці специфікацій на створення «об'єктів» із заздалегідь визначеними властивостями. Під специфікацією розуміється весь набір необхідних документів – креслення, пояснювальна записка і т.д. Основні проблеми тут — одержання чіткого структурного опису знань про об'єкт і проблема «сліду». Для організації ефективного проектування й у ще більшому ступені перепроектування необхідно формувати не тільки самі проектні рішення, але й мотиви їх прийняття. Таким чином, у задачах проектування тісно зв'язуються два основні процеси, виконувані у рамках відповідної ЕС: процес виводу рішення й процес пояснення.

· Прогнозування. Прогнозування дозволяє пророкувати наслідки деяких подій або явищ на підставі аналізу наявних даних. Прогнозуючі системи логічно виводять імовірні наслідки із заданих ситуацій. У прогнозуючій системі звичайно використовується параметрична динамічна модель, у якій значення параметрів «підганяються» під задану ситуацію. Виведені із цієї моделі наслідки становлять основу для прогнозів з імовірнісними оцінками.

· Планування. Під плануванням розуміється знаходження планів дій відносно до об'єктів, здатних виконувати деякі функції. У таких ЕС використовуються моделі поведінки реальних об'єктів для того, щоб логічно вивести наслідки запланованої діяльності.

· Навчання. Під навчанням розуміється використання комп'ютера для навчання якійсь дисципліні або предмету. Системи навчання діагностують помилки при вивченні якої-небудь дисципліни за допомогою комп'ютера і підказують правильні розв'язки. Вони акумулюють знання про гіпотетичного «учня» і його характерні помилки, потім у роботі вони здатні діагностувати слабості в пізнаннях тих, яких навчають, і знаходити відповідні засоби для їхньої ліквідації. Крім того, вони планують акт спілкування з учнем залежно від успіхів учня з метою передачі знань.

Нейронні мережі не програмуються у звичному змісті цього слова, вони навчаються. Можливість навчання — одна з головних переваг нейронних мереж перед традиційними алгоритмами.Технічно навчання полягає в знаходженні коефіцієнтів зв'язків між нейронами. У процесі навчання нейронна мережа здатна виявляти складні залежності між вхідними даними й вихідними, а також виконувати узагальнення. Це значить, що, у випадку успішного навчання, мережа зможе повернути вірний результат на підставі даних, які були відсутні в навчальній вибірці.

· Керування. Під керуванням розуміється функція організованої системи, що підтримує певний режим її діяльності. Такого роду ЕС здійснюють керування поведінкою складних систем відповідно до заданих специфікацій.

· Підтримка прийняття рішень — це сукупність процедур щодо забезпечення особи, яка приймає рішення, необхідною інформацією і рекомендаціями, що полегшують процес прийняття рішення. Ці ЕС допомагають фахівцям вибрати і/або сформувати потрібну альтернативу серед множини варіантів при прийнятті відповідальних рішень.

У загальному випадку всі системи, засновані на знаннях, можна підрозділити на системи, що вирішують задачі аналізу, і на системи, що вирішують задачі синтезу.

Основна відмінність задач аналізу від задач синтезу полягає в тому, що якщо в задачах аналізу множина розв'язків може бути перерахована й включена в систему, то в задачах синтезу множина рішень потенційно не обмежена й будується з рішень компонентів або під-проблем.

Задачами аналізу є: інтерпретація даних, діагностика, підтримка ухвалення рішення.

До задач синтезу належать: проектування, планування, керування.

Комбіновані: навчання, моніторинг, прогнозування.