Вивчення фонетичних написань

У методичній і в психологічній літературі висловлюється думка, що засвоєння фонетичних напи­сань є одним із найлегших. Так, Д. М. Богоявленський за­значає, що при фонетичних написаннях усі утруднення об­межуються засвоєнням тих співвідношень, які існують між окремими звуками (фонемами) і буквами як їх графічним корелятивом.

Таке твердження, очевидно, є правильним лише у тому випадку, коли діти добре володіють нормами літературної вимови. Однак ми знаємо, що мовлення учнів початкових класів далеко не досконале. На ньому позначається насам­перед мовлення того середовища, в якому перебуває дитина. Крім того, для певної частини молодших школярів харак­терними є такі вади, як недостатньо розвинений фонетичний слух, а також невміння вимовляти окремі звуки. У таких випадках процес засвоєння фонетичних написань над­звичайно ускладнюється. Очевидно, саме тому в методичній літературі рекомендується при вивченні фонетичних напи­сань всю роботу спрямовувати на активізацію артикуляцій­них умінь, розвиток фонетичного слуху.

Як один з найбільш дійових засобів навчання називає­ться звуковий і звукобуквений аналіз, який допомагає учням усвідомлювати звуковий склад слова, встановлювати в ньому послідовність звуків з метою синтезу — правильно­го відтворення слова в усному мовленні і на письмі.

Крім того, підкреслюється, що засвоєння фонетичних написань найтісніше пов'язане з культурою вимови і вза­галі з культурою усного мовлення. Яскравим прикладом цього може бути тема «Вимова і правопис дзвінких приго­лосних (крім г) в середині і в кінці слова». Правильні ор­фографічні уміння під час вивчення цього матеріалу можуть бути сформовані швидко і якісно лише за умови, що учні вимовлятимуть слова з дзвінкими приголосними згідно з вимовними нормами. Отже, під час опрацювання зазначе­ної теми в першу чергу мають бути поставлені орфоепічні завдання, а вже на основі умінь правильної вимови форму­ватися орфографічні уміння і навички. Це ж стосується і вивчення теми «Подвоєння букв внаслідок подовження ви­мови м'яких приголосних». Спостереження за вимовою м'яких подовжених приголосних і звичайних за довжиною (Галя — гілля), вправляння у вивозі подовжених звуків забезпечуватимуть свідоме формування орфографічних умінь і навичок.

У методичній літературі підкреслюється роль мовлен­нєвих кінестезій або проговорювання для грамотного пись­ма. Особливе значення вони мають при засвоєнні фонетич­них написань.

Проговорювання проясняє звукобуквений склад слова, регулює сам процес запису, допомагає самоперевірці напи­саного учнем (учень вимовляє слово і звіряє його з написан­ням і цим контролює правильність запису). Тому треба ре­комендувати дітям під час письма проговорювати слова і потім перевіряти написане чітким проговорюванням. Особ­ливо корисний цей прийом на початковому етапі навчання.

Він допомагає учням позбавитись таких типових помилок, як пропуск, перестановка, заміна букв, складів, сприяє запам'ятовуванню значної кількості слів.

Таким чином, під час вивчення фонетичних написань ефективними будуть такі методичні прийоми, як звуковий і звукобуквений аналізи, зокрема частковий, спрямований на усвідомлення взаємозв'язку між звуком і його буквеним позначенням, а також вправи, які активізують слухові, зорові та артикуляційні аналізатори — списування з про­говорюванням і підкресленням орфограм, різноманітні слу­хові диктанти, зокрема вибіркові, зорово-слухові тощо.