Орфографія як предмет вивчення. Поняття про орфограму

У практиці навчання часто змішують поняття «граматика» й «орфографія». У зв’язку з цим необхід­но зробити такі пояснення.

Орфографія — це система правил правопису, тобто нормативного, обов'язкового для всіх написання слів. Граматика — наука про закономірності будови і форми слів, словосполучень і речень.

Орфографічне, або правописне, правило є узагальнен­ням, що стосується написання ряду слів, для яких харак­терна одна й та ж фонетична чи граматична закономірність.

У початкових класах учні засвоюють найголовніші пра­вила про передачу звуків буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правила­ми вживання великої букви.

З поняттям «орфографія» тісно пов'язане поняття «орфо­грама». Це слово походить з грецької: orthos — прямий, правильний і gramma — запис. Орфограма — це написан­ня, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосуван­ня цього правила.

Відповідно до цього в слові сім'я орфограмою є вживан­ня апострофа, у слові гілля — вживання двох букв, у слові село — написання букви е, що позначає ненаголошений [е^и], у слові кігті — написання букви г (бо кіготь), у слові зшити — написання префікса з-, у слові Київ орфо­грамою є велика буква і т. д.

У початкових класах програмою з мови не вимагається знайомити учнів з поняттям «орфограма». Однак на практиці вчителі досить часто користуються терміном «орфограма», оскільки він зручніший за термін «написання».

На основі знання орфографічних правил і тих взаємо­зв'язків, які лежать в їх основі, а також системи орфогра­фічних вправ формуються орфографічні уміння і навички. А це довготривалий і досить складний процес. Тому питан­ня про те, як краще навчити дітей орфографічному письму, здавна хвилювало педагогів, методистів, психологів. З цього приводу точилися наукові дискусії, утворювалися напрями в методиці.