Тема 1. Сорти рослин та порода тварин

Правова охорона селекційних досягнень регулюються в першу чергу Законами України „Про охорону прав на сорти рослин” від 17 січня 2002 року і „Про племінне тваринництво” від 21 грудня 1999 року, нормами цивільного та господарського законодавства, Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин від 2 грудня 1961 р., переглянута в м. Женева 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. та 19 березня 1991 р. { Про приєднання до Конвенції див. Закони N 209/95-ВР ( 209/95-ВР ) від 02.06.95 N 60-V ( 60-16 ) від 02.08.2006 }

Глава 45 Митного кодексу регулює порядок перевезення через митний кордон України об’єктів, що відносяться до права інтелектуальної власності. Питання ввезення на територію України насіння та садивного матеріалу також регулюється:

- статтею 24 Закону України „Про насіння та садивний матеріал”;

- статтею 6 Закону України „Про карантин рослин” [48];

- наказом Мінагрополітики України та Держмитслужби України від 18.07.2003 р. № 243/474 „Про затвердження Порядку ввезення в Україну і вивезення з України насіння а садивного матеріалу сортів рослин для наукових цілей та цілей державного сортовипробування”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.08.2003 р. та № 687/8008 [49].

У відповідності з Положенням про державне випробування сортів рослин на Україні, затвердженим Мінсільгоспом України 18 вересня 1991 року та наказом Мінсільгосппроду України від 28 лютого 1992 року № 69 Державна комісія по сортовипробуванню сільськогосподарських культур перейменована в Державну комісію України по випробуванню та охороні сортів рослин Міністерства сільського господарства і продовольства України. Після прийняття постанови КМУ від 1.06. 2002 р. № 714 „Про утворення Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин”, на базі Держкомісії України було утворено Держсортслужбу.

Сорти рослин та породу тварин це селекційні досгнення, які створені в результаті науково-практичної діяльності і набувають права інтелектуальної власності на ці об’єкти.

Важливу роль серед нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності відіграє Закон України «Про племінну справу у тваринництві» від 15 грудня 1993 року № 3691-XII.Цей Закон регулює відносини в галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та
порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та
основи державного контролю за дотриманням законодавства про
племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування
племінної справи у тваринництві.

Право інтелектуальної власності бувають двух видів:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнові права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією.

Немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин можуть бути зареєстровані, якщо вони відповідають умовам охороноздатності, придатні для порирення в Україні та їм присвоєно назву і набувають чинності від дати їх державної реєстрації
До особистих немайнових прав належить право авторства на сорт рослин або породу тварин. Автором визнається тільки фізична особа, яка створила ці об’єкти, внесла особистий творчий внесок у створення сорту рослин або породу тварин. Якщо при створенні сорту рослин або породу тварин особа надавала технічну, матеріальну чи організаційну допомогу вона не може бути визнана автором.

Право авторства не відчужується і не передається і діє безстроково. Автороство особи на сорт рослин або породу тварин засвідчується свідоцтвом.

Автор на сорт рослин або породу тварин має право пропонувати назву створеного ним сорту, породи і включати до назви своє ім’я. У разі якщо таких авторів декілька, вони мають однакові права. Порядок здійснення ними права авторства у такому випадку може здійснюватися на підставі укладеного договору.

До особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин належить:

а) перешкоджати іншим особам привласнювати та створювати його авторство;

б) вимагати не розголошувати його ім’я як автора і не зазначати його в публікаціях;

в) у разі практичної можливості вимагати зазначення свого імені під час використання сорту рослин та породи тварин.

До особистих немайнових прав можуть бути віднесені інші права передбачені законодавством.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин засвідчується патентом. Вони є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації.Ці права засвідчуються патентом та Реєстром патентів.

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні. Таким використанням визнається:

1) виробництво або відтворення (з метою розмноженн);

2) доведення до кондиції з метою розмноження;

3) пропонування до продажу;

4) продаж або інший комерційний обіг;

5) вивезення за межі митної території України;

6) зберігання для будь-якої із зазначених цілей.

Власник патенту має виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин іншій особі у відповідності до закону.
Важливоє гарантіє охорони прав власників на сорт рослин та породу тварин є виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання. Але законом передбачені умови коли не визнається порушенням майнових прав власника, які здійснені без його згоди, у таких випадках:

1) вичерпання виключного права власника сорту рослин, породи тварин, у разі збуту на території України його власником чи за його згодою, крім встановлених законом винятків;

2) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт рослин та породу тварин, є право на подальше використання на сорту рослин, породу тварин особою, яка використала їх чи здійснила серйозну підготовку для їх використання до подання власником завки на патент або в період тимчасової втрати власником своїх прав;

3) обмеження дії виключного права власника сорту, породи можуть бути здійснені будь-якою особою з матеріалами сорту рослин та породи тварин, якщо вони здійснені:

а) як приватні та з комерційними цілями;

б) в експерементальних цілях;

в) з метою створення інших сортів рослин та породи тварин, на основі сорту, породи, що охороняються, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до закону майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не
встановлено договором чи законом.

Майнові права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією.

Одним із прав інтелектуальної власності на поширення сорту рослин та породу тварин є майнові права, які засвідчені державною реєстрацією. Це право має будь яка особа , якщо на сорт рослин чи породу тварин не розповсюджується виключне право власника, та за учови підтримування цього права. Це право виникає з дати державної реєстрації сорту рослин чи породу тварин і діє безстроково.

Якщо сорт рослин, породу тварин відповідають визначеним вимогам, які визначаються наказом Міністерства аграрної політики України від 30 серпня 2002 р., з урахуванням Критеріїв визначених наказом.

Урахування цих Критеріїв є обов'язковим для юридичних і фізичних осіб усіх форм власності, які звертаються до Держсортслужби для державної реєстрації сорту.
При поданні заявки на реєстрацію заявник повинен надавати правдиву інформацію щодо сортів рослин у відповідності до встановлених Критеріїв.
Якщо за результатами випробування буде встановлено, що даний сорт підпадає хоча б під один з Критеріїв, Держсортслужба приймає рішення про відмову заявнику в державній реєстрації цього сорту з публікуванням цієї інформації в Офіційному виданні та його повідомленні про це протягом трьох
місяців з дати прийняття такого рішення.

У різі, якщо заявник не погоджується з таким рішенням, він може оскаржити дане рішення в судовому порядку.

Відповідно до положень Міжнародної конвенціїї з охорони нових сортів рослин селекціонер, який належним чином подав заявку на надання охорони сорту в одній з Договірних Сторін ("перша заявка"), протягом 12 місяців користується правом пріоритету на подання заявки на набуття права селекціонера на той самий сорт до органу будь-якої іншої Договірної Сторони ("подальша заявка"). Цей термін починається від дати подання першої заявки. День подання заявки не включається до цього періоду.
Для того, щоб скористатися правом пріоритету, селекціонер повинен у подальшій заявці заявити про пріоритет першої заявки. Орган, до якого подається подальша заявка може запросити селекціонера надати, у термін не менше трьох місяців від дати подання подальшої заявки, копію документів першої заявки, засвідчену органом, до якого вона подавалася, а також зразки сорту чи будь-який інший доказ того, що в обох заявках
йдеться про той самий сорт.

Критерії заборони поширення, які розповсюджуються на сорти рослин, є такі:

1. Не придатні до правової охорони.

2. Не задовольняють потреби суспільства.

3. Становлять загрозу життю і здоров'ю людей.

4. Завдають шкоди рослинному і тваринному світу та довкіллю.
Чинним наказом передбачені умови, коли сорти рослин не можуть бути

придатними до правової охорони.

Сорти рослин, не придатними до правової охорони, вважаються сорти, які не відповідають:

1. Новизні:

– допускалося виробництво, розмноження посадкового матеріалу (насіння) сорту з метою комерційного використання;

– сорт або його посадковий матеріал (насіння) продавали або
пропонували до продажу;

– здійснювався експорт або імпорт посадкового матеріалу
(насіння) сорту;

– посадковий матеріал (насіння) сорту зберігався для дій,
зазначених у цьому пункті.

Ці вимоги поширюються на посадковий матеріал (насіння) сорту,
якщо до дати, на яку заявка на нього вважається поданою, особа, що
подала заявку, чи інша особа здійснювала ці дії на території
України – за один рік, на територіях інших держав – за 4 роки (6 –
для деревних, чагарникових та винограду) до зазначеної дати.

2. Вирізняльності:

– за проявом ознак сорт не відрізняється від будь-якого іншого
сорту, поширеного на певній території в будь-якій державі,
представлений зразком у загальнодоступній колекції, відомості про
прояви ознак якого стали загальнодоступними у світі шляхом їх
опису в будь-якій публікації, якому надана правова охорона і/або
який внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі і
вважається загальновідомим.

3. Однорідності:

– з урахуванням особливостей розмноження сорту, рослини повністю або частково втратили подібність за своїми основними ознаками, наведеними в описі.

4. Стабільності:

– основні ознаки, визначені в описі сорту, змінюються після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, наприкінці кожного такого циклу.
Сорти рослин, які не задовольняють потреби суспільства.

Сортами рослин, що не задовольняють потреби суспільства, уважаються
сорти, які мають такі характеристики:

– урожайність сорту, яка відзначена протягом проведення
випробувань, менша, ніж усереднена врожайність сортів, що пройшли
державну реєстрацію за п'ять попередніх років, на величину
нижнього значення довірчого інтервалу, яка обчислюється за
відповідною методикою, окрім сорту, який за стійкістю до хвороб і
шкідників, екстремальних факторів середовища, іншими
господарчо-корисними ознаками та показниками, що визначаються в
процесі державного випробування Держсортслужбою, значно перевершує
зазначені сорти;

– якісні показники сорту поступаються якісними показниками
сортів, що пройшли державну реєстрацію в останні п'ять років;

– сорти рослин, стійкість яких до хвороб, шкідників та стресових
факторів вирощування менше 5 балів за 9-бальною шкалою.
Сорти, що становлять загрозу життю і здоров'ю людей

Продукція переробки яких:

– містить шкідливі речовини;

– є небезпечною для харчування;

– використовується для виготовлення наркотичних та отруйних речовин, коли це заборонено законодавством.
Сорти, що завдають шкоди рослинному і тваринному світу та довкіллю:

– сорти, неконтрольоване розмноження яких сприяє поширенню
ареалу диких видів та засміченню посівів культурних рослин;

– сорти, що здатні накопичувати джерела інфекції і в результаті
створювати умови виникнення епіфітотій;

– сорти, вегетативні та генеративні органи яких містять
особливі специфічні речовини, що стимулюють розмноження шкідників, а
це створює умови виникнення епізоотій;

– сорти, створені методом генетичної інженерії, які за умов культивування їх можуть провокувати небажані наслідки. Реєстрація таких сортів здійснюється відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів України, що регулюють генетично-інженерну діяльність.