Інноваційні структури управління

Інноваційні процеси конкретизуються на просторовому рівні у вигляді нових форм виробництва: регіонів високого науково-технічного розвитку, технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів.

Під технологічним парком розуміють науково-виробничий комплекс, до якого входять дослідний центр і компактна виробнича зона, що прилягає до нього, де на орендних чи інших умовах розташовані малі наукоємні фірми, які виконують завдання зі створення та впровадження нових розробок, виготовлення сучасного обладнання та приладів. На по­чаток 2005 року в Україні було зареєстровано вісім технопарків, з яких працювало 4.

Під банес-інкубатором розуміють інноваційну структуру, головним завданням якої є створення локального сприятливого для діяльності ма­лих ризикових фірм підприємницького середовища. В Україні налічуєть­ся близько 50 бізнес-інкубаторів. Вони, як правило, виникають при реа­лізації програм зарубіжної технічної допомоги Україні або як реакція на власні потреби підприємницьких виробничих мереж.

Кластери – мережа незалежних виробничих і сервісних фірм, технології та „ноу-хау”. Ще М.Портер у праці „Конкурентні переваги націй” розглядав кластери як інструмент для побудови національної інноваційної системи з врахуванням кластерної природи конкурентоспроможних виробництв.

Більшість кластерів належать до типу „генераторів нових технологій”, оскільки їхня діяльність характеризується радикальним інноваційним процесом, тобто створенням світових інновацій. Створення кластерів прискорює процес в окремих галузях, активізує інноваційні процеси та формує конкурентні переваги на світових ринках. Саме розвиток інформаційних технологій, біоінженерія, виробництво нових матеріалів, що лежать в основі кластерів створюють умови для нововведень і змін майже в кожній галузі.

Кластерна форма організації інноваційної діяльності зумовлює створення особливої форми інновації – сукупного інноваційного продукту. Така інновація є продуктом діяльності кількох компаній чи дослідницьких установ, що дає змогу прискорити їх поширення через мережу взаємозв’язків у загальному регіональному просторі. Об’єднання в кластер на основі вертикальної інтеграції формує певну систему поширення нових знань і технологій. При цьому важливою передумовою ефективної трансформації винаходів в інновації, а інновації – у конкурентні переваги є формування мережі стійких зв’язків між усіма учасниками кластера.