Зміст і мета охорони праці

14 жовтня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону праці”, який було затверджено в новій редакції 21 листопада 2002 року і введено в дію 1 січня 2003 рок. Цей закон має велике соціально-економічне значення, оскільки торкається життєвих інтересів громадян України.

Закон і відповідні підзаконні акти зорієнтовані на основні вимоги міжнародних організацій, зокрема конвенції Міжнародної організації праці (МОП).

У своєму розвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, але інтенсивного розвитку набула з початком машинного виробництва, яке поруч з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності, несло в собі небезпеку для життя і здоров’я працюючих.

Науково-технічний прогрес поряд з благами приніс людству, на жаль, і чисельні лиха. Людина – творець науково-технічного прогресу – стала його заручником. Щорічно в Україні на виробництві травмується 140 тисяч чоловік з них близько 2500 гине і 5000 отримує професійні захворювання.

Під час виробничої практики травмується десятки учнів професійно-технічних училищ та загальноосвітніх шкіл. Традиційний аналіз основних причин травматизму свідчить про низький рівень організації виробництва, трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог нормативних актів про охорону праці, а також про низький рівень знань з охорони праці.

Тому головним завданням вивчення курсу “Охорона праці” є формування у майбутніх робітників знань і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження життя і здоров’я.

Поняття “охорона праці” визначено статтею 1 Закону України “Про охорону праці”: охорона праці– це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

У Законі “Про охорону праці” вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державною політики. За цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці – формування у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці.

Основні економічні методи управління охороною праці:

- диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;

- фінансування охорони праці;

- економічне стимулювання.