Показники оцінки ефективності використання виробничого потенціалу

Велика роль виробничого потенціалу у вдосконаленні економіки зумовлює необхідність управління процесом його використання, що вимагає оцінки ефективності завантаження потенціалу.

На рис. 4.3 наведені показники, що характеризують виробничий потенціал підприємства.

Рис. 4.3. Показники, що характеризують виробничий потенціал підприємства

Оскільки виробничий потенціал підприємства є складною системою, то рівень ефективності його використання характеризується сукупністю показників. Серед них показники завантаження елементів потенціалу, які складають певний прогнозний фон розвитку усього потенціалу. Методичною основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використовуваного для його досягнення. Почнемо з аналізу показників основних фондів підприємства. В процесі аналізу основних фондів вивчаються їх склад, структура, технічний стан, динаміка, оновлення і міра використання. Аналіз використання окремих видів устаткування полягає у вивченні якісного стану наявного устаткування, показників використання устаткування за часом і продуктивності, ефективності організації ремонту устаткування.

До кількісних показників основних фондів відносять:

1) об'єм основних фондів, їх наявність;

2) склад і прогресивність структури;

3) динаміки зміни і міра оновлюваності основних фондів;

4) технічний стан і ремонт;

5) наявність виробничої потужності і площ.

Основні виробничі фонди неоднорідні. Виконання ними різноманітних функцій і різне їх цільове використання зумовили розподіл основних фондів на три групи:

1. Виробничі фонди безпосередньо тій галузі, в якій працює ця організація;

2. Виробничі фонди інших галузей;

3. Невиробничі фонди.

Виробничі фонди - це ті фонди, які є основою при випуску продукції і надалі сприяють отриманню фінансового результату.

Невиробничі фонди - це фонди, які не створюють продукцію, фінансових результатів не дають.

Необхідно виявити структуру основних фондів по підприємству, головні причини змін основних фондів, абсолютну величину змін і відносну.

При цьому визначається інтенсивність процесів, що відбуваються, по кожній групі окремо і по усіх основних фондах в цілому. Особливу увагу слід приділити вивченню першої і третьої груп. При цьому необхідно також порівнювати темпи зростання по цих групах.

На базі темпів зростання розраховують спеціальний коефіцієнт, званий коефіцієнтом випередження (К_{випередж.}).

К_{випередж}. = (4.9)

Відповідно, позитивною є ситуація, коли К_{випереж}.>1.

Після вивчення трьох великих груп основних фондів необхідно надалі аналізувати самостійно кожну з груп.

Починати вивчення треба з найбільш важливої групи - промислово-виробничою. Необхідно розглянути елементну базу основних виробничих фондів :

- встановить видову структуру основних виробничих фондів;

- з'ясувати абсолютну зміну по кожному елементу виробничих фондів, побачити динаміку цієї зміни.

На додаток до такого аналізу доцільно також з'ясувати структуру активної частини промислово-виробничих основних фондів в розрізі структурних підрозділів підприємства за середньорічними показниками.

При вивченні виробничих фондів необхідно аналізувати процес руху (оновлюваній) основних фондів. Це здійснюється за допомогою спеціальних показників: коефіцієнт оновлення і коефіцієнт вибуття. Коефіцієнт оновлення відбиває інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється як відношення вартості знову основних засобів, що поступили за звітний період, до їх вартості на кінець цього ж періоду.

К_онов.== (4.10)

Коефіцієнти оновлення доцільно розраховувати по усіх основних фондах, промислово-виробничих, активній їх частині, окремих групах промислово-виробничих основних фондів і основних групах устаткування. Це пов'язано з різним терміном служби (періодом відтворення) основних фондів (будівлі - служать та 100 років, а машини, устаткування - до 10 років).

Коефіцієнт вибуття характеризує міру інтенсивності вибуття основних фондів з сфери виробництва і розраховується як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів до їх вартості на початок цього ж періоду.

К_{вибуття} = (4.11)

При вивченні ОПФ необхідно з'ясовувати, який метод оновлення використовує підприємство при відтворенні основних фондів. Виділяють чотири методи:

- нове будівництво;

- розширення;

- реконструкція;

- технічне переозброєння.

Щоб кількісно визначити, який з методів застосовувався на конкретному підприємстві, використовуються показники:

1) коефіцієнт оновлення по активній частині і по пасивній частині;

2) коефіцієнт вибуття по активній частині і по пасивній частині;

3) коефіцієнт нарощування площ (К_н.пл.).

К_н.пл. = (4.12)

Найбільш прогресивним методом відтворення є реконструкція і технічне переозброєння, оскільки основні засоби фінансування йдуть на вдосконалення устаткування, техніку, що дозволяє випускати якіснішу продукцію з меншими витратами, а це дозволяє здійснювати в короткострокові періоди окупність витрат.

Вивчення технічного стану ОПФ починають з узагальнювальних показників коефіцієнта зносу і коефіцієнта придатності.

Коефіцієнт зносу визначається як відношення суми зносу до первинної вартості основних фондів.

К_зносу= (4.13)

Коефіцієнт придатності - це відношення залишкової вартості основних фондів до первинної.

К_{придатності} = = 1 –К_зносу (4.14)

Коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності розраховуються як на початок періоду, так і на кінець. Аналіз цих показників слід вести по окремих видах ОПФ, розраховувати ці показники рад періодів, розраховувати показники по окремих підрозділах з розбиттям по видах. Розрахунок по видах ОПФ дозволяє дізнатися, в якому фізичному і моральному стані знаходиться кожен елемент ОПФ з урахуванням специфіки відтворення їх по термінах. Вивчення цих показників в динаміці дозволяє побачити, на які елементи треба звернути увагу при відтворенні. Вивчення по видах і по місцю дозволяє побачити, в якому підрозділі знаходяться найбільш зношені основні фонди і по яких видах.

Чим нижче коефіцієнт зносу (вище коефіцієнт придатності), тим краще

технічний стан, в якому знаходяться основні фонди.

Необхідно проводити спеціальний аналіз вікової структури устаткування. При цьому визначається середній вік устаткування :

Середній вік =∑( Xi* Qi) /∑Qi (4.15)

де Xi - середній віковий інтервал по окремих періодах;

Qi - кількість устаткування, що знаходиться в цьому віковому інтервалі.

Важливим етапом аналізу ОПФ є вивчення організації ремонту основних засобів на підприємстві. Вивчається об'єм і структура видів ремонтних робіт, здійснюваних підприємством за декілька періодів по основних видах ремонту. В ході аналізу треба знати: динаміку кожного ремонту, абсолютне і відносне відхилення по кожному періоду, розкриваються головні причини такого процесу.

Вивчаючи роботу ремонтної служби, треба звертати увагу на виконання графіку планово-запобіжних робіт - аналізувати виконання завдань по ремонту окремих видів будівель, устаткування, техніки (терміни виконання, об'єм і складність виконання ремонтних робіт, кошторисна вартість).

Аналіз виробничих фондів інших галузей ведеться аналогічно аналізу основних фондів основної галузі, в якій працює підприємство.

Аналіз невиробничих фондів має свою специфіку:

- видова структура;

- призначення основних невиробничих фондів.

Аналіз цих основних фондів повинен здійснюватися із залученням показників, пов'язаних з трудовими ресурсами.

При аналізі невиробничих фондів визначають структуру окремих елементів, що входять до цих фондів: ЖКГ, охорона здоров'я, освіта, культура.

Окрім вивчення питомої ваги кожного елементу в загальному об'ємі, треба розглянути об'єм зміни кожного елементу і динаміку зміни. В ході вивчення невиробничих основних фондів необхідно визначати дві складові: активна частина і пасивна частина.

Аналіз використання основних фондів базується на вивченні системи

якісних показників:

1. Фондовіддача

ФВ = (4.16)

2. Фондомісткість

ФМ = = (4.17)

3. Фондорентабельність

Ф_рент. = (4.18)

4. Фондоозброєність

Ф_озбр. = (4.19)

5. Технічна озброєність праці

Ф_тех. == (4.20)

За цими показниками необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення.

Надалі оцінка використання ОВФ має бути зосереджений на вивченні аналізу найважливішого показника - фондовіддачі. Оцінка цього показника повинна вестися по двох напрямах:

1. Вивчення тих чинників, які впливали на зміну цього показника.

2. Вивчення того, як зміна фондовіддачі впливала на інші показники роботи підприємства.

Основними резервами підвищення фондовіддачі є поліпшення використання обладнання. Це припускає вивчення наступних показників: коефіцієнт наявного використання обладнання (К_н.) і коефіцієнт використання встановленого обладнання (К_вст.).

К_н. = (4.21)

К_вст. = (4.22)

Аналіз обладнання також припускає вивчення використання діючого обладнання в часі. Для цього застосовують ряд показників : коефіцієнт змінності (К_зм.), коефіцієнт використання календарного фонду часу (К_{кал-ф.ч.}), коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (К_екст.).

К_зм.= (4.23)

К_{кал-ф.ч.} = (4.24)

К_екст. = (4.25)

Для здійснення аналізу використання обладнання по продуктивності застосовують коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_інт.).

К_інт.= (4.26)

Комплексна оцінка використання обладнання припускає інтегральний коефіцієнт використання обладнання (К_інтегр.).

К_інтегр. = К_вст. * К_екст. * К_інт. (4.27)

Аналізуючи ОВФ, необхідно вивчати виробничу потужність підприємства і його площі. Вивчаються дві величини виробничої потужності: планова і фактична. На базі цих величин розраховуються середні темпи зростання виробничої потужності із змінною і постійною базою порівняння, визначаються абсолютні величини зміни виробничої потужності, визначаються відхилення фактичних величин від запланованих. Це кількісна оцінка виробничої потужності.

Для оцінки ефективності використання виробничої потужності розраховують коефіцієнт використання потужності (К_вик.п.), який буває плановий і фактичний:

К_вик.п. = (4.28)

При вивченні виробничої площі аналізується зміна її величини за ряд періодів в натуральній і вартісній формі. Розглядається її структура, тобто визначається яка доля знаходиться під основним виробництвом, яка - під допоміжним, під складськими приміщеннями і т. д. Аналізується ефективність використання виробничої потужності за допомогою показників:

1. Знімання продукції з одиниці виробничої площі, як відношення об'єму продукції у вартісному вираженні до загальної площі;

2. Прибуток, що отримується з одиниці виробничої площі.

Наступний етап нашого дослідження - аналіз забезпеченості ефективного використання трудових ресурсів на підприємстві.

Аналіз забезпеченості робочої сили починається з вивчення укрупнених груп, що працюють на підприємстві: робітників і службовців. Здійснюється структурний аналіз персоналу що працюють, визначається абсолютне і відносне відхилення за період. В ході аналізу потрібно визначити, яку чисельність підприємство могло мати додатково у зв'язку із зростанням об'єму продукції.

К_дод. = R_{факт. за минулий рік} - Е_{факт. за минулий рік} * ТN / 100% (4.29)

де R - чисельність;

ТN - темп зростання об'єму продукції у відсотках.

Вивчення персоналу проводиться детальніше в розрізі професій і спеціальностей. В ході аналізу професійного складу робочої сили необхідно давати оцінку кваліфікації робочої сили по окремих розрядах. Аналіз ґрунтується на спеціальному коефіцієнті розрядності робітників і робіт:

К_{ср.робітників} = (4.30)

К_{ср.робіт} = (4.31)

де Xi - номер розряду;

R - кількість робітників, які працювали по цьому розряду;

Тi - об'єм робіт, який виконується по кожному розряду, виражений в нормо-часах.

Наступний етап припускає оцінку руху робочої сили. Досліджуються три показники:

1. Коефіцієнт прийому робочої сили :

К_пр. = (4.32)

2. Коефіцієнт вибуття робочої сили :

Квиб. = (4.33)

3. Коефіцієнт плинності :

К_пл. = (4.34)

Вивчаючи забезпеченість підприємства робочою силою, необхідно давати оцінку стажності роботи на підприємстві, віковому складу персоналу освітньому рівню.

Якісний аналіз використання трудових ресурсів припускає вивчення показників використання часу робітника.

1) Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за певний період, визначуване відношенням людино-дня до кількості працівників;

2) Середня тривалість робочого дня, визначувана відношенням людино-годин до людино-дня;

3) Середня кількість годин, відпрацьована одним працівником за певний період, визначувана відношенням людино-годин до кількості працівників.

Вивчення цих показників можливе по місяцях, по кварталах, по роках. Після вивчення цих трьох показників, необхідно проаналізувати баланс робочого часу.

При цьому слід визначити, як впливає додатковий час на об'єм продукції і прибуток підприємства.

Необхідно також проводити аналіз продуктивності праці, яка відбиває не лише використання трудових ресурсів на підприємстві, але і характеризує ефективність роботи усього підприємства, тобто це не лише приватний показник, а індикатор ефективності роботи організації в цілому. Продуктивність праці розраховується:

ПП = (4.35)

Оцінку продуктивності праці слід здійснювати по двох напрямах:

1. Вивчення тих чинників, які впливають на зміну цього показника;

2. Дія продуктивності праці на інші показники організації.

В ході аналізу фонду оплати праці вивчають загальну величину, а також структуру фонду по окремих категоріях, професіях і спеціальностях. Слід давати оцінку співвідношенню темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Важливим етапом аналізу фонду оплати праці є вивчення якісних показників : темпів зростання середньої заробітної плати, середньорічної заробітної плати, а також порівняння з темпами зростання вироблення.

Основним показником використання енергетичних ресурсів є енерговіддача, що є відношенням:

О_е=В/В_ер (4.36)

де В_ер - вартість енергетичних ресурсів, витрачених на отримання кінцевого результату В. Іноді визначається і енергоємність виробництва (зворотна величина від енерговіддачі). Подібні показники розраховуються як по усій сукупності енергоресурсів, так і по окремих їх видах: електроенергії, газу, паливу. Визначаються і локальні показники, наприклад, косинус Фи для електроенергії.

Показником, що характеризує технології можна рахувати показник, ефективності технології виробництва. Це відношення кінцевого результату функціонування потенціалу до вартості його технологічної складової, що показує результат, який можна отримати на 1 гривню вкладень в розвиток технологій:

В_ід=В/С_т (4.37)

При оцінці рівня використання технологічного елементу можливе застосування іншого показника - технологічній оснащеності виробництва. Це величина, зворотна ефективності технології виробництва, і показує витрати в розвиток технології, необхідні для забезпечення одиниці кінцевого результату функціонування потенціалу. Ця величина:

Т_е=С_т/В (4.38)

Недоліки обліку не завжди дозволяють мати точне уявлення про вартість використовуваних технологій, розрахунок показників за формулами (4.37) і (4.38) допустимо здійснювати по приростах значень складових (показник дає точкову оцінку явищ).

Окрім цих узагальнювальних показників, при вимірі ефективності використання технологій можуть бути корисні і приватні показники: питома вага продукції, виробленої з використанням прогресивних технологічних процесів. Його можна розрахувати по формулі:

Т_п=В_п/В (4.39)

де В_п - об'єм продукції, виробленої за допомогою прогресивних технологій,

В - загальний випуск продукції.

Слід звернути увагу і на міру застосування і завантаженість ключових технологій. Річ у тому, що не кожен технологічний процес чинить рівноцінний вплив на темпи і якість виробництва.

Оцінка рівня використання складової виробничого потенціалу "інформація" можлива на основі застосування сукупності приватних показників, оскільки сам елемент включає безліч складових. Їх можна диференціювати по 5 групам:

1) пов'язані з використанням інформаційних ресурсів,

2) з вдосконаленням організації управління

3) з вдосконаленням організації праці

4) з вдосконаленням організації виробництва

5) з підвищенням творчої активності трудящих.

Ефективність використання у виробництві інформаційних ресурсів у вигляді програм управління обладнанням, математичного забезпечення ЕОМ, маркетингових даних і т. п., оцінюються за допомогою двох показників: один з них є кінцевим результатом, виробленим на 1 гривню вартості спожитих інформаційних ресурсів. Віддача інформаційних ресурсів:

В_і=В/В_ір (4.40)

де В_ір - вартість використаних за період інформаційних ресурсів.

Інший показник - ефективність інформаційних ресурсів. Вона показує на скільки їх використання дозволяє знижувати витрати виробництва в планованому періоді:

Е_н=Е_ір/С_в (4.41)

де Е_н - ефективність інформаційних ресурсів

Е_ір - економічний ефект, отриманий підприємством за використання в аналізованому періоді інформаційних ресурсів

С_в - витрати (собівартість) виробництва в періоді.

Аналогічним чином, із застосуванням формули (4.41) можна визначати ефективність заходів по вдосконаленню організації управління, праці і виробництва, з використанням в чисельнику значень економічних ефектів від функціонування відповідних компонентів елементу потенціалу. Ефективність заходів по підвищенню творчої активності робітників (О_тв.) оцінюється як співвідношення:

О_тв==Е_р/В_вр (4.42)

де Е_р. - ефект, отриманий в попередньому періоді а результаті реалізації пропозицій винахідників і раціоналізаторів

В_вр- витрати в течії цього періоду, пов'язані з розробкою, випробуванням і впровадженням раціоналізаторських пропозицій і винаходів.

Розглянуті показники оцінки ефективності використання елементів виробничого потенціалу підприємства дозволяють вирішувати певні завдання. При виготовленні будь-якого виробу одночасно застосовуються знаряддя праці, енергетичні і інформаційні ресурси, жива праця, прийоми організації праці і виробництва. Вони взаємозв'язані., але часто чинять різноспрямовану дію. Кожен з розглянутих вище показників має певне значення для аналізу виробничого потенціалу. Тільки сукупне використання кількісних і якісних показників дає повне уявлення про потенціал виробництва, організацію, що надалі застосовується для ефективного використання виробничих ресурсів. Тому потрібна оцінка ефективності використовуваних виробничих ресурсів у вигляді інтегрального показника віддачі потенціалу господарської системи.