Психологічна сумісність в групі та її критерії.

В процесі спільної діяльності членам малої групи необхідно вступати в контакти один з одним для передачі інформації і координації своїх зусиль. Від рівня такої координації цілком залежить продуктивність групи, яким би видом діяльності в ній не займалися. У свою чергу, цей рівень є величина, похідна від того або іншого ступеня психологічної сумісності членів групи. Що ж таке психологічна сумісність?

Найкоротшим чином це поняття можна визначити як здатність членів групи до спільної діяльності, засновану на їх оптимальному поєднанні. Сумісність буває обумовлена як схожістю будь-яких одних властивостей членів групи, так і відмінністю їх інших властивостей. У результаті це приводить до взаємодоповнення людей в умовах спільної діяльності, так що дана група є певною цілісністю.

Наявність психологічної сумісності членів групи сприяє тій, що їх кращій спрацьовує і у результаті – більшій ефективності праці. Відповідно до даними досліджень М.М. Обозова відзначимо наступні критерії оцінки сумісності і спрацьовує: 1) результати діяльності; 2) емоційно ‑ енергетичні витрати її учасників; 3) їх задоволеність цією діяльністю.

Можна виділити два основні види психологічної сумісності: психофізіологічну і соціально психологічну. У першому випадку мається на увазі певна схожість психофізіологічних характеристик людей і на цій основі узгодженість їх емоційних і поведінкових реакцій, синхронізація темпу спільної діяльності. У другому випадку мається на увазі ефект оптимального поєднання типів поведінки людей в групі, а також спільності їх соціальних установок, потреб і інтересів, ціннісних орієнтацій.

Треба мати на увазі, що далеко не кожен вид спільної діяльності вимагає психофізіологічної сумісності членів групи.

Типи комунікативної поведінки:

1) люди, що прагнуть до лідерства, які можуть вирішувати задачу, лише підпорядковуючи собі інших членів групи;

2) індивідуалісти, що намагаються вирішити задачу поодинці;

3) що пристосовуються до групи, легко підкоряються наказам інших її членів;

4) колективісти, які прагнуть вирішити задачу спільними зусиллями; вони не тільки приймають пропозиції інших членів групи, але і самі виступають з ініціативою.

Психологічна сумісність в групах формується за рахунок дії різноманітних чинників. Ступінь такої сумісності членів однієї і тієї ж групи може бути різним на різних етапах її життєдіяльності через динаміку міжособових відносин. Комплектування груп з урахуванням вимог психологічної сумісності сприяє підвищенню рівня їх продуктивності і оптимізації соціально психологічного клімату.

Міжособистісні стосунки в групах (колективах)

Особливості міжособистісних стосунків у групах зумовлені характером спільної діяльності індивідів. Одним із найважливіших показників сформованості міжособис­тісних стосунків, а відповідно і результатом формування групи, є рівень групового розвитку. Саме на цих положен­нях ґрунтується теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків, більш поширена серед віт­чизняних учених. На противагу їм зарубіжні, передусім американські, психологи вважають, що показниками сфор­мованості групи є тривалість її існування, кількість кому­нікацій між її членами, наявність відносин влади і підпо­рядкування. Об'єктом соціально-психологічних дослі­джень вони взяли малу групу — об'єднання людей, які перебувають у безпосередньому контакті. Вважаючи її спільнотою, що виникла на основі емоційних зв'язків, учені досліджували її згуртованість, стійкість проти сил, що руйнують внутрігрупові стосунки, залежність чи неза­лежність особистості від групи. Статус особистості в групі: лідер, той, кому дають перевагу, індиферентний, відторгнений.