ПСИХОЛОГIЯ ЛIКУВАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

Найважливiшим елементом лiкувально-охоронного режиму є суворе дотримання психотерапевтичних принципiв спiлкування медичного персоналу iз хворим, i в першу чергу, лiкаря i хворого. Вирiшальним фактором у створеннi ефективно дiючого психотерапевтичного лiкувального середовища є єдиний стиль роботи медичного колективу. Це залежить вiд високих професiйних знань, колегiального спiвробiтництва, єдиного духу колективу, який визначається турботою про хворих. Важливу роль вiдiграють конференцiї кожного дня, а також засiдання окремих груп колективу. Лiкування проводиться не одним лiкарем-терапевтом, а при його координуючiй функцiї увесь колектив утворює єдину терапевтичну сiтку. На найвищому рiвнi свого розвитку, колектив, який лiкує, стає колективом лiкувальним, будь-яка дiяльнiсть якого позитивно дiє на хворого. Саме у такому колективi спрацьовує принцип «Здоров’я кожного - багатство всіх». Пiдхiд кожного лiкаря та медсестри до хворого, їх оптимiзм, професiоналізм, гармонiйнiсть - є цiлющими силами, якi сприяють якнайшвидшому одужанню хворого. Хочуть вони того чи нi, але лiкарi та медсестри надають регулярну групову допомогу хворим тiєї чи iншої палати, проводять обхiд, роз’яснювальнi бесiди з приводу звичок, якi утворилися у палатах, проблем пристосування до життя у новому колективi одного iз хворих.

Питання органiзацiї лiкувального колективу пов’язанi iз визначенням оптимального складу хворих у стацiонарi. Вважають нерацiональним розмiщення хворих з однаковими хворобами у однiй палатi. Бiльш правильно пiдбирати їх за принципом психологiчної сумiсностi i психотерапевтичного благоприємного впливу бiльш «сильних» особистостей на пасивних хворих. Це створить кращi умови для органiзацiї лiкувального колективу та терапiї середовищем. Атмосфера лiкувального закладу залежить, безумовно, вiд «лiдера», тобто вiд дiяльностi керiвника (головного лiкаря), методiв керiвництва, вiд стилю i емоцiйного тону, виробленого працiвниками закладу.

Знання психологiчних особливостей колективу, у якому працює лiкар, забезпечує науково обгрунтовану органiзацiю роботи усiх ланок лiкувального закладу щодо профiлактики та ефективностi лiкувально-дiагностичного процесу. Для вивчення мiжособових стосункiв у групах використовують такi засоби, як спостереження, незалежнi характеристики, опитування, iнтерв’ю, анкетування, експеримент та iн. Одними з найбiльш iнформативних є соцiометричнi методики. Технiка соцiометрiї побудована на аналiзi даних, отриманих при опитуваннi учасникiв групи про вибiр тих осiб, якi вiдповiдали б тим чи iншим критерiям (наприклад: з ким iз учасникiв групи у першу чергу ви бажали б проводити вiльний час, разом працювати; з ким - у другу, в третю i т. ін.). Кiнець кiнцем виявляються неформальна структура групи, симпатiї та антипатiї мiж учасниками групи, найбiльш та найменш популярнi її члени, наявнiсть вiдокремленних угрупувань, показники групової єдностi. Вивчивши таким чином склад вiддiлень, палат, можна розробити схеми формування колективiв медпрацiвникiв та груп хворих.