Динаміка податку на прибуток і його частка у ВВП та доходах зведеного бюджету України

Характеризуючи фіскальну ефективність податку на прибуток за період з 2009 по 2012 рр. в Україні, відзначимо, що відбулося зростання абсолютних поступлень даного платежу: 32,6 млрд. грн. у 2009 р., у 2010 р. – 40,0 млрд. грн., у 2007 – 54,7 млрд. грн., 2012 р. – 55,3 млрд. грн.

Частка податку на прибуток у ВВП й доходах зведеного бюджету останніми роками дещо збільшився, що пояснюється збільшенням обсягів прибутку в цілому по господарському комплексу України. Про те в 2012 року, частка податку на прибуток дещо зменшилася, що зумовлено більшими темпами росту ВВП та доходів зведеного бюджету.

Податок на прибуток окрім фіскального значення наділений і можливостями для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив здійснюється за допомогою диференційованих ставок оподаткування різноманітних видів діяльності, так і надання пільг у виробництві пріоритетних видів товарів. Втім, в Україні роль податку на прибуток як регулюючого чинника дещо обмежений, оскільки він акумулюється у центральному фонді – бюджеті і до нього застосовується єдина ставка податку на прибуток.

Оподаткування прибутку здійснюється відповідно до Податкового кодексу України з урахування змін і доповнень до нього.

Платниками податку на прибуток є юридичні особи, які мають статус господарської одиниці, бюджетні, громадські організації, установи, які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку.

Підприємства, що мають філії, які здійснюють діяльність, можуть приймати рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів (філій), а також за своїм місцезнаходженням. Вибір порядку сплати податку здійснюється платником податку до 1 липня року, що передує звітному.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який обраховується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Доходи звітного періоду – це сума доходів від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України та за її межами за мінусом тих доходів, які до нього не включаються.

Не включаються до суми доходів:

Ø сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Ø суми податку на додану вартість, акцизного податку, а також суми податку на доходи фізичних осіб;

Ø компенсацію за примусове відчуження державного майна платникові податку у передбачених законодавством розмірах;

Ø суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або як компенсацію прямих витрат або збитків, понесених платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняється законом;

Ø суми коштів надміру сплачених податків, зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику з бюджету;

Ø суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

Ø суми доходів органів виконавчої влади та органів самоврядування від надання дозволів, ліцензій, сертифікатів, посвідчень, реєстрації інших послуг, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;

Ø суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

Ø суми доходів отриманих платником через проведення емісії;

Ø номінальна вартість взятих на облік, але несплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів виданих боржникам на користь платника податку як підтвердження заборгованості;

Ø дивіденди отримані платником податку від інших платників податку;

Ø кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента;

Ø кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами у відповідності до міжнародних угод;

Ø кошти або майно, що надаються громадськими організаціями інвалідів у вигляді безповоротної допомоги;

Ø інші надходження.

Витрати виробництва та обігу включають витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах авансованих у товари придбані чи виготовлені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За характером віднесення витрат розрізняють витрати:

Ø які включаються до суми витрат;

Ø які не включаються до суми витрат;

Ø які частково включаються до суми витрат (витрати подвійного призначення).

Амортизаційні відрахування здійснюються на основні засоби, які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності впродовж періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нульового значення. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у % до балансової вартості кожної з груп (їх є 16 груп) основних засобів на початок звітного періоду.

Обчислення амортизаційних відрахувань є важливим елементом для правильного встановлення бази оподаткування. Адже за своєю природою амортизаційні відрахування виступають не тільки як елемент зменшення оподатковуваного прибутку, але і як реальне джерело фінансового відшкодування основного капіталу платників податків та інвестування коштів в їх оновлення і модернізацію. Актуальності ця проблема набирає з приводу того, що рівень зносу основних засобів, придбаних до 1991р. сягає понад 90%.

Законодавче врегулювання амортизаційних відрахувань, яке було здійснене разом із прийняттям Податкового кодексу не усунуло розбіжностей між податковим та бухгалтерським обліком щодо калькулювання амортизацій, а також скасування рахунку бухгалтерського обліку, де акумулювались суми амортизаційних відрахувань, їх використання призвело до того, що такий податковий інструмент стимулювання корпоративних капіталовкладень не діяв.

Погоджуємося з численно-висловленими думками вчених з приводу невідповідності між бухгалтерським та податковим обліком, наявність різних підходів до визначення структури та складу валових доходів і валових витрат, що є проблемою в розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток та його адміністрування.

Підтримуємо думку науковців і в тому, що доцільним є встановлення порядку обчислення бази оподаткування податку на прибуток на основі даних фінансового обліку. Обчислена у такий спосіб база оподаткування чітко відображатиметься у фінансовій звітності, що зменшить кількість помилок, які виникають на етапі розрахунку об’єкта оподаткування.

Такий підхід у розрахунку бази оподаткування сприятиме уніфікації з світовою практикою калькуляції об’єкта оподаткування та декларування податку на прибуток.

В українському законодавстві не враховується принцип одноразовості оподаткування. Діючий механізм оподаткування сприяє подвійному оподаткуванню – суб’єкт господарювання платить прямий податок на той самий прибуток. Помимо того, здійснюється нарахування податків на податки. Наприклад, нараховується податок на додану вартість на суму акцизного податку.

Така практика з нарахування податків обумовлена тим, що величина податку визначається не можливостями платника, а потребами держави.