Література додаткова

6. Козик В. В., Панкова Л. А., Григор’єв О. Ю., Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003.

7. Кругман П.Р.,Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В., - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

8. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ.-М.: Прогресс. Универс, 1992.

9. Липов В.В. Міжнародна економіка. Навч. посібник. Харків, В.Д. “Інжек”,2005

10. Методичний посібник для практичних зайнять і самостійної роботи студентів з курсу«Міжнародні економічні відносини»/Укладачі: Ющенко- Н. К. , Руденко Л.В. – Донецьк: ДонНТУ, 2004.

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ У СВІТОВІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРСТВА

1. Світова система господарства, об'єктивні передумови і історичні умови формування

2. Еволюція і сучасні тенденції розвитку МСХ

3. Класифікація країн в світовій економіці

1. Світова система господарства, об'єктивні передумови і історичні умови формування

В процесі розвитку на високому рівні зрілості МЕО формують світову систему господарства.

МСХ – глобальний економічний організм, сукупність національних господарств, зв'язаних між собою безперервним рухом товарів, ресурсів, грошових коштів.

Тобто сучасна світова економіка – це не просто сукупність країн-сусідів по Планеті, а система взаємозалежних економічних суб'єктів на всіх рівнях: від індивідуумів до держав.

МСХ – це не просто сума національних економік, в процесі їх взаємодії виникає нова якість.

Основою, єднальним, «цементуючим» елементом МСХ є МЕО.

(Використовуються і інші назви «Світова економічна система», «світове господарство», «усесвітнє господарство».)

----------------

Коли виникла ця нова якість?

Коли сформувалася системна залежність країн? Можна зустріти різні точки зору:

· Деякі учені як МСХ розглядають Римську імперію (проте, на світовий рівень вона не може претендувати.)

· Інші дослідники відносять утворення МСХ до періоду Великих географічних відкриттів (15 – 16 вв.). (Проте в цей період почала формуватися лише МТ.)

Перші ознаки формування МСХ відносяться до пізнішого періоду – середини 19 ст і пояснюються наступним.

Об'єктивні передумови формування МСХ:

1. Поява і розвиток крупного машинного виробництва (необхідність) і відповідних засобів транспорту і зв'язку (можливість) (Промислова революція.)

Це мат.- тих. основа посилення взаємозалежності країн.

Крупне машинне виробництво > зростання масштабів виробництва, коли рамки національних економік стають тісними для крупних виробників.

Масове пр-во > необхідні нові ринки збуту.

З ін. сторони, К.М.П. вимагає також ввезення з-за кордону сировини, продовольства для зростаючого міського населення.

( Напр., в Японії близько 60% імпорту – сировина і продовольство.)

Це стимулювало розвиток транспорту (ж/д, авто, пізніше авіа), зв'язки (телеграф, телефон ), які, у свою чергу, забезпечували можливість формування МСХ.

2. Формування на цій основі (КМП) нового МРТ.

Зростання масштабів виробництва наводило до якісних змін > спеціалізація в промисловості, переступаюча нац. кордони.

Нове МРТ – виробничо-технологічне, не пов'язане з природно-географічними перевагами.

Країни (фірми) стали активно формувати власні переваги в техніці, технології, формувати або завойовувати ніші на світовому ринку і утримувати їх.

І зараз країни продовжують пошук свого місця в МРТ, конкуренція, витіснення інших.

3. Розвиток МТ і формування світового ринку.

В результаті 1),2) національні виробники стали системно, практично щодня, залежати від зовнішніх ринків збуту і сировини.

Цю потребу міг задовольнити лише стабільно функціонуючий світовий ринок, а не епізодична МТ.

І такий ринок сформувався, будучи сьогодні невід'ємною частиною економічного життя всіх суб'єктів, аж до окремих громадян, д/х.

Світовий ринок втягує в орбіту МСХ навіть рядових споживачів, далеких від участі у виробництві.

---------------

2. Еволюція і сучасні тенденції розвитку МСХ

Етапи розвитку МСХ:

1. Становлення МСХ, посилення взаємозалежності країн.

Формування МСХ відбувалося з середини 19 ст (машинна індустрія, розширюючи розміри підприємств, що виходять за межі ємкості внутрішнього ринку, створювала постійну, системну залежність країн (фірм) від зовнішніх ринків збуту і сировини.

У цей процес стали втягуватися все більше число виробників із зростаючого числа країн.

До початку 20 ст завдяки вивозу капіталу, утворенню міжнародних монополій, розвитку колоніальної залежності країн в світове господарство були втягнуті практично всі країни.

На цьому етапі МСХ виступала як воістину усесвітнє господарство, що охоплює всі країни.

2. Розкол МСХ на дві системи в середині 20 ст.

В.О.С.Р. 1917 г.- СРСР, після ІІ світової війни - низку східно-європейських країн вибрали соціалістична дорога розвитку > розкол світу на 2 системи: капіталістичну і соціалістичну.

Усередині кожної системи економічні зв'язки були досить міцними, стабільними, між собою країни цих систем були зв'язані набагато слабкішим.

Це пояснювалося як об'єктивними економічними причинами (принципові відмінності в стосунках власності, ролі держави в економіці, мірі самостійності хоз. суб'єктів, дією принципу держ. монополії ВТ в соц. країнах і ін.) - тобто несумісністю економічних структур цих країн;

так і політичною, ідеологічною непримиренністю і протистоянням, боротьбою за лідерство, неготовністю до поступок, компромісів.

Домінуюче положенні в МЕО займала кап.система (на початок 90-х на її частку доводилося близько 90% МТ).

3. Відновлення єдиної МСХ. Сучасна МСХ (кінець 20 ст)

- У ІІ пів. 20 ст руйнується колоніальна система залежності країн (в результаті антиколоніальних революцій, нац.- визвольного руху).

Декілька десятків держав, змінивши статус «колоніальних» на тих, що «розвиваються» включилися в МХ в новій якості. (1974 р. - ІV спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла “Хартію економічних прав і обов'язків держав”.

- 90-е рр. - країни соціалістичної системи стали активно трансформувати свої економічні і політичні системи, відновлюючи ринкові механізми (загальноприйняті в світовій економіці).

Т. о., постсоциалистич. країни включилися в єдину МСХ.

Сучасна МСХ включає ПРС, країни, що розвиваються і постсоціалістичні, будучи дійсно усесвітньою системою.

Основні елементи сучасної МСХ

1. Національні економіки всіх країн світу, кожна з яких займає певне місце в світовій системі.

2. Сукупність МЕО між національними господарствами.

3. ТНК (і багатонаціональні) і ТНБ, що здійснюють глобальну економічну діяльність.

4. Регіональні інтеграційні об'єднання країн.

5. Міжнародні економічні організації, в глобальному масштабі регулюючі МЕО.

Сучасні тенденції розвитку МСХ.

1. Поширення в масштабах всієї Планети ринкової системи організації хоз. життя і стосунків між країнами.

2. Значна інтенсифікація всіх форм МЕО (МТ, МДК, ММРС, МВО).

3. Розвиток відвертості економіки більшості країн ^ ролі внешнеэк. зв'язків в економічному житті країн.

4. Посилення державного і міждержавного регулювання МЕО.

5. Поглиблення і подальший розвиток регіональної економічної інтеграції країн.

6. Підвищення ролі і впливу в світовому господарстві ТНК, МНК, ТНБ.

3. Класифікація країн в світовій економіці

Світову систему господарства утворюють близько 200 країн, різних по рівнюекономічного, соціального і політичного розвитку.

Систематизація країн дозволяє отримати відчутну, відчутну картину світу, полегшує аналіз розвитку і перспектив світового господарства, місця окремої країни і тому подібне

Існує декілька способів класифікації країн залежно від вибраного критерію. Ми розглянемо:

· Регіональний підхід

· Соціально-економічний підхід

· Концепцію розміру країн

1) Регіональний підхід групує країни за географічною ознакою: компактно розташовані країни, що мають загальні риси в природних умовах, особливостях історичного і культурного розвитку.

По регіональному критерію виділяють слід. групи країн:

1. Європа - Зап. Європа, Центральна і Вост. Європа (ЦВЕ).

2. Азія - Близький Схід, Середній Схід, Середня Азія, Ю-в Азія.

3. Африка - Північна, Центральна і Африка на південь від Сахари

4. Америка - англомовна Сівши. Америка і испано- і португалоязычная Латинська Америка.

Це загальновизнаний підхід. Але останнім часом все частіше виділяють:

АТР, що відрізняється прискореним динамізмом розвитку.

Це: Вост. І Ю-в Азія, Австралія і Океанія, вост. регіони Росії і країни Північної і Південної Америки, що тяжіють до Тихого океану.

2) Соціально-економічний підхід - виділяє групи країн, що мають близькі характеристики соціально-економічного розвитку.

Якнайповніше уявлення про групи країн в світовій економіці дає інформація міжнародних організацій, членами яких є більшість країн (ООН, МВФ, Світовий банк і тому подібне). Оцінки, дані цими організаціями, декілька відрізняються, т.к.: 1). Неоднаковою є кількість їх членів.

2). Будь-яка класифікація відображає певні завдання, які ставить кожна з цих організацій (наприклад, ООН – акцент на соціальні, демографічні аспекти, МБ – оцінка економічного розвитку).

Основні критерії виділення підсистем світового господарства

1. Рівень соціально-економічного розвитку:

- об'єм ВВП на душу населення;

- рівень і якість життя (в т.ч. ІЧР).

2. Галузева структура ВВП і зовнішньої торгівлі (уд.вес сфери послуг (третинний сектор), промисловості і будівництва (вторинний сектор), сільського і лісового господарства, полювання і рибальства(первинний сектор).

3. Інституційні форми хоз. і держ. управління і міра розвиненості ринкових стосунків.

Раніше використовувався формаційний підхід: ділення країн на капіталістичних, соціалістичних і таких, що розвиваються.

З 1994 р. (ООН) відповідно до названих критеріїв - країни світу класифікуються на 3 групи:

-1- Група ПРС постіндустріального розвитку з високою долею зайнятості у сфері соціальних і ділових послуг.

Це група з 24 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП > 70%, населення - 15%, S - 24%, среднедушевой ВВП – ок. 12-15 тис. дол.

(ЄС-15- Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція; + Ісландія, Норвегія, Швейцарія; + США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Сан-Маріно).

Найбільш потужну групу складають країни «Великої сімки», виробляючі ок. 50% світового ВНП і що дають > 50% МТ.

-2- Група країн з перехідною економікою, з середнім рівнем розвитку, що знаходяться на стадії індустріального розвитку.

Це група з 28 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП - до 10% (без Китаю ~ 12%), S - 26%, населення - 33%, низький среднедушевой ВВП.

У ній виділяється група найбільш просунутих країн (Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.), країни СНД.

-3- Країни, що розвиваються.

Це група з ~ 130 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП ~ 20%, S - 50%, населення - 52% среднедушевой ВВП – від 300-400 дол. в африканських країнах до 25 тис. дол. в Кувейті.

В цілому в цій групі виділяють не менш 3-х рівнів розвитку:

Ці країни діляться по різних критеріях на різні групи, в т.ч. на країни-експортери і країни-імпортери енергоресурсів.

Країна вважається експортером енергоресурсів, якщо:

а) виробництво нею первинних енергоресурсів перевищує власний вжиток як мінімум на 20%;

б) експорт енергоносіїв складає не менше 20% експорту.

Найбільш потужна група серед цих країн – країни-експортери нафти (в т.ч. 12 членів ОПЕК), для яких експорт нафти і газу складає не менше 50% експорту. (Іран, Ірак, Лівія, Нігерія, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Конго, Росія).

Серед країн-імпортерів енергоносіїв, що розвиваються, особливе місце займають країни з недавно сформованим активним сальдо ПБ, досягнутим завдяки успішному експорту готових виробів: Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань.

Інші класифікації (по методиках Світового банку):

1. Групи країн по рівню доходу на душу населення

а) країни з низьким рівнем доходів (785 $ або <)

б) країни з рівнем доходів нижче середнього (786 - 3125 $)

в) країни з рівнем доходів вище середнього

г) країни з високим рівнем доходів (9656 $ і вище)

2. Групи країн по рівню зовнішнього боргу

а) країни з високим рівнем зовнішнього боргу

б) країни з середнім рівнем зовнішнього боргу

в) країни з низьким рівнем зовнішнього боргу

3. Групи країн по мірі відвертості для світового ринку

а) країни з відносно закритою економікою

б) країни з відносно відкритою економікою.

----------------

3. Концепція розміру країн групує країни за ознакою розміру, враховуючи площу території, чисельність населення, об'єм ВВП, і умовно виділяє 2 групи країн:

· Крупні (великі) країни

· Малі країни

Розмір країни впливає на її участь в МЕО, міра залежності від світової економіки, економічні ефекти від цієї участі:

1.Великі країни на відміну від малих мають всілякіші природні, кліматичні ресурси, що ослабляє їх залежність від світової економіки.

(Вони більш самодостаточны, ніж малі, оскільки в змозі виробляти ширший асортимент товарів і послуг.)

2.Крупні країни на відміну від малих можуть здійснювати великосерійне виробництво, використовувати технології з великою тривалістю випуску продукції.

(Це пояснюється тим, що ці країни розвивають галузі, обслуговуючі крупні внутрішні ринки. Ці ж галузі прагнуть досягти конкурентоспроможності на зовнішніх ринках).

3.Крупні країни в порівнянні з малими країнами мають вищі транспортні витрати в МТ.

(Транспортні витрати істотно відрізняються в крупних і малих країнах.

Нормальною максимальною відстанню перевезення продукту вважається ~100 миль, тому що при збільшенні відстані ціна транспортування різко зростає.

Значна частина виробничих потужностей в крупних країнах (напр., США) знаходиться більш ніж за 100 миль від кордонів. У малих країнах майже всі виробничі потужності знаходяться порівняно близько до кордонів.)

Тобто, низькі транспортні витрати в малих країнах сприяють розвитку МТ, а високі транспортні витрати у великих країнах - гальмують.

4.Крупні країни в порівнянні з малими країнами експортують меншу долю вироблюваного в країні продукту і імпортують меншу частину товару.

Великі: Китай, США, Росія, Індія, Бразилія .

Малі: Швейцарія, Ірландія, Нідерланди, ЮжКорея.

Виключення: Куба, Сівши.Корея - невеликі країни, в яких МТ займає отн. малу долю у ВВП унаслідок жорстких торгівельних обмежень держави.

Література основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2002.

2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. - М.:Междунар. отнош., 2003.

3. Козик В. В., Панкова Л. А.,Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

4. Міжнародні економічні відносини. Опорний конспект лекцій /Є.М.Воронова та ін.- Київ, КНТЕУ, 2008.

5. Черевань В. П., Романенко Л. Ф., Рум’янцев А. Міжнародна економічна діяльність: Навчальний посібнік – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.