Пересувні пожежні засоби.

Пересувними пожежними засобами є різні пожежні машини, автонасоси, мотопомпи, пожежні поїзди, теплоходи, танки, літаки й ін.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих загорянь до прибуття пожежної команди. До них ставляться пересувні й ручні вогнегасники, внутрішні пожежні крани, ящики з піском, повстини, азбестові покривала, бочки з водою й цебра до них, протипожежні щити з набором інвентарю й ін. Найбільше поширення як первинні засоби гасіння пожеж одержали різні вогнегасники.

Хімічна піна утвориться при взаємодії карбонату або бікарбонату з кислотою в присутності піноутворювача. Повітряно-механічна піна складається із суміші повітря (90%), води (9, 6-9,8%) і піноутворювача (0, 2-0,4%) Дрібні пухирці повітря змішуються з водою, до якої додається піноутворювач, утворять стійку піну. Суміш нешкідлива для людини, не електропровідна й економічна.

Інертні гази (CO₂, і N₂) і пари - ефективні вогнегасні речовини. Змішуючись із горючими парами й газами, вони знижують концентрацію кисню й сприяють припиненню горіння більшості горючих речовин. Інертні гази й водяна пара використовують для гасіння пожеж у закритих приміщеннях, а також на відкритій місцевості при невеликій площі горіння.

До твердих (порошковим) вогнегасних речовин належать хлориди лужних і лугоземельні метали (флюси), альбумін, двовуглекисла й вуглекисла сода, твердий двоокис вуглецю, пісок, суха земля й т.п. Вогнегасна дія цих речовин полягає в тім, що вони своєю масою, особливо при плавленні, ізолюють зону горіння від горючої речовини.

Для гасіння пожеж застосовують також водяні розчини двовуглекислої й вуглекислої соди, повареної солі, глауберової солі, хлористого амонію, бромєтилу й ін. Водяні розчини солей володіють вогнегасною дією: випадаючи з розчину, вони утворять на поверхні палаючої речовини ізолюючі плівки й при цьому виділяють інертні вогнегасні гази.

Широке поширення для гасіння пожеж всіх видів нафтопродуктів і інших горючих речовин одержують вогнегасні сполуки на основі галлоїдованих вуглеводнів (бромистого єтилу, тетрафтордібромєтану).

Вогнегасні речовини подають у вогнище горіння стаціонарні й пересувні установки пожежогасіння, а також за допомогою вогнегасників. Вогнегасники призначені для гасіння пожежі за допомогою різних вогнегасних речовин. Залежно від вогнегасних речовин розрізняють рідинні, пінні, газові й порошкові вогнегасники.

Рідинні й пінні вогнегасники являють собою металевий балон, заповнений лужною рідиною, усередину якої уведена скляна або поліетиленова трубка (склянка), заповнена сірчаною кислотою. До скляної трубки зовні проведений ударник. Від удару ударник розбиває трубку. Кислота, з'єднуючись із лужною рідиною, утворить піну. Внаслідок змішання кислоти з лугом у балоні відбувається бурхлива хімічна реакція з високим тиском (до 4 атм), завдяки якому з вогнегасника викидається струмінь піни довжиною від 8 до 12 м. Тривалість дії вогнегасника приблизно 60 с. Перевага пінних вогнегасників полягає в тім, що піна гасить більшість палаючих речовин, у тому числі палаючі рідини (масла, гас, бензин, нафта). На практиці одержали поширення ручні пінні хімічні вогнегасники ОПХ-5.

Для гасіння електроустановок і приладів, що перебувають під струмом, а також багатьох твердих і рідких горючих речовин застосовують вуглекислотні вогнегасники типу ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8. Вуглекислотний ручний вогнегасник складається з металевого балона, у якому під тиском 170 кг/см² перебуває рідкий діоксид вуглецю, вентиля із сифонною трубкою й розтруба. Вентиль постачений запобіжною мембраною, що розривається при температурі 50°С и при підвищенні тиску в балоні до 220 кг/см².

Для приведення вогнегасника в дію направляють розтруб на палаючий предмет і відкривають вентиль. Завдяки миттєвому розширенню рідкий діоксид вуглецю викидається у вигляді снігу. Час дії вуглекислотних вогнегасників - 25-60 з, поливна довжина струменя - від 1,5 до 3,5 м.

Відповідно до правил експлуатації вогнегасники підлягають перезарядженню (раз у три місяці).

Хімічні пінні вогнегасники (рис. 6, а) призначені для гасіння легкозаймистих і горючих рідин і твердих речовин. Вогнегасник ОХП-10 являє собою сталева посудина обсягом близько 10 л з горловиною, закритою кришкою. У корпусі вогнегасника перебуває лужна частина заряду з піноутворювачем, а в склянці - кислотна. Для приведення вогнегасника в дію повертають ручку запірного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник нагору дном і направляють сприском у вогнище загоряння. При повороті ручки відкривається склянка, кислотна й лужна частини заряду змішуються, у результаті їхньої взаємодії утвориться газоподібний діоксид вуглецю, що інтенсивно перемішує рідину, утворюючи піну. Тиск у корпусі підвищується й піна викидається через сприск назовні. Варто мати на увазі, що хімічна піна може містити частини заряду, що не прореагували, тому її небажано використовувати для гасіння коштовного встаткування й матеріалів.

Повітряно-пінні вогнегасники (ОВП-5, ОВП-10) (рис. 6, б) застосовуються в аналогічних випадках, що й хімічні пінні. У відмінності від хімічної повітряно-механічна піна не викликає корозію, більше економічна, однак менш стійка. Зарядом вогнегасника ОВП-10 є 6%-ный водяний розчин піноутворювача, що перебуває в корпусі. Тиск у корпусі створюється стислим діоксидом вуглецю, що перебуває у балоні.

Повітряно-механічна піна утвориться в дифузорі, де розчин, що виходить із корпуса, перемішується з повітрям.

Пінні (хімічні й повітряно-механічні) вогнегасники не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що перебувають під напругою, а також лужних металів і їхніх карбідів, оскільки до складу піни входить вода.

Рисунок 6.Ручні вогнегасники:

а - вогнегасник хімічний пінний ОХП-10:

1 - корпус, 2 - склянка, 3 - ручка, 4 - шток пробки;

б - вогнегасник повітряний - пінний ОВП-10:

1 - корпус, 2 - сифонна трубка, 3 - балон, 4 - ручка,
5 – розпилювач, 6 - дифузор із сіткою;

в – вогнегасник вуглекислотний ОУ-2:

1 - балон, 2 - запобіжник, 3 - вентиль, 4 - трубка сифонна,
5 – дифузор снігоутворювач;

г - порошковий вогнегасник ОП-1 «Момент»:

1 - корпус, 2 - кронштейн, 3 - балончик з діоксидом вуглецю, 4 - бойок, 5 - насадок з поліетиленовим ковпачком.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) (рис. 6, в) застосовуються для тушкована легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин, електроустановок, що перебувають під напругою, коштовних речей і матеріалів. У ручному вогнегаснику ОУ-2 діоксид вуглецю перебуває у балоні в рідкому стані. При відкриванні вентиля рідкий діоксид вуглецю направляється в дифузор, де розширюючись перетворюється в снігоутворювану масу. При цьому її обсяг збільшується в 500 разів, а температура знижується до -70 °С. Вогнегасник варто оберігати від нагрівання, тому що робочий тиск у балоні при температурі 20 °С становить 6 МПа (60 кгс/см²), а при температурі 50 °С досягає 18 МПа, у результаті чого спрацьовує запобіжний клапан.

Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон і таке інше), речовин, що жевріють (відсутнє змочування), а також речовин, які можуть горіти без доступу повітря (целулоїд, магній і ін.).

Вуглекислотно-бромєтілові вогнегасники (ОУБ-3, ОУБ-7) застосовуються в аналогічних випадках, що й вуглекислотні, однак мають ряд переваг. Вони не замерзають при русі по вентилі галоідоводневого складу й мають значно менше (0,9 МПа) тиск у балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вагу яких менше.

Порошкові вогнегасники (ОП-1, ОП-2, ОП-5, ОП-10) (рис. 6, г) є універсальними й характеризуються широким діапазоном застосування. У відмінності від інших видів вогнегасників ними можна гасити лужні й луго-земельні метали і їхні карбіди. Для створення тиску в корпусі й виштовхування порошку у вогнегаснику ОП-1 служить газоподібний діоксид вуглецю, що перебуває в невеликому балончику. Вогнегасник приводиться в дію натисканням грибовідної кнопки, при цьому шток опускається й бойок проколює мембрану балончика.

Кожне підприємство (судно) повинне мати найпростіший ручний пожежний інвентар (багри, цебра, сокири, лопати, ломи й ін.), розміщений на спеціальному щиті. Використання інвентарю для цілей, не пов'язаних з пожежогасінням, заборонено.

Питання для перевірки знань:

1. Способи припинення процесу горіння.

2. Основні вогнегасні речовини.

3. Класифікація пожеж.

4. Рекомендовані вогнегасні речовини в залежності від класу пожежі.

5. Установки й засоби гасіння пожеж.