Різновиди горіння.

Відповідно до ДСТУ 2272-93 можна виділити наступні різновиди горіння: вибух, детонація, спалах, загоряння, запалення, самозаймання, самозапалювання й тління.

Вибух - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних робити механічну роботу. В основному, ця робота зводиться до руйнувань, що виникають при вибуху й обумовлена утворенням ударної хвилі - раптового стрибкоподібного підвищення тиску. При видаленні від місця вибуху механічний вплив ударної хвилі знижується.

Детонація - це горіння, що поширюється зі швидкістю декількох тисяч метрів у секунду. Виникнення детонації пояснюється стиском, нагріванням і переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум'я, що приводить до прискорення поширення полум'я й утворенню в суміші ударної хвилі. Таким чином, наявність досить потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача тепла в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Спалах - швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, що не переходить у стійке горіння.

Загоряння - початок горіння під дією джерела запалювання.

Запалення - загоряння, що супроводжується появою полум'я.

Самозаймання - початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самозапалювання - самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Тління - горіння без світіння,, що пізнається звичайно по появі диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самозапалювання) підрозділяються на теплові, мікробіологічні й хімічні.

Теплове самозаймання - виникає при зовнішнім нагріванні речовини до відповідної температури на певній відстані (через повітря). При цьому речовина розкладається на складові частини, адсорбірує і в результаті процесів окислювання самонагрівається. При температурі близько 100 °С дерев'яні обпилювання, ДВП і деякі інші речовини піддаються самозайманню. Захист від теплового самозаймання - запобігання горючих речовин і матеріалів від нагрівання зовнішніми джерелами тепла.

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті самонагрівання, що виникає під впливом життєдіяльності мікроорганізмів у масі речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини рослинного походження (в основному не висушені) сіно, зерно, ошурки, торф і ін.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок впливу на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад, самозаймаються деякі волокнисті й здрібнені промаслені матеріали (дрантя, дерев'яні й навіть металеві ошурки). Внаслідок процесу окислювання масел (особливо рослинних) киснем повітря відбувається самонагрівання, що може привести до самозаймання. До речовин, здатним самозайматися при дії на них води ставляться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію, лужні метали. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються. До речовин, здатним викликати самозапалювання органічних речовин при взаємодії з ними ставляться окислювачі (хлор, азотна кислота, перекис натрію й ін.). Наприклад, стислий кисень викликає самозаймання мінеральних масел, які не самозаймаються на повітрі.