Міжнародні правові норми.

Практика морського судноплавства знає чимало сумних прикладів, коли пожежа, що виникла на кораблі, приводив до його загибелі. Достаток води за бортом не є гарантією того, що з вогнем можна легко подолати, особливо, якщо він охопив горючий вантаж або запас палива. Крім того, специфіка морських умов така, що екіпаж при виникненні пожежі може розраховувати тільки на себе.

При підготовці Правил пожежної безпеки на морських суднах розроблювачами використовувалася наступна законодавча й нормативно-правова база:

- Міжнародна конвенція по охороні людського життя на море (СОЛАС-74),

- Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення із судів (МАРПОЛ 73/78);

- Міжнародна конвенція про підготовку й дипломованих моряків і несенні вахти (ПДНВ-78);

- Міжнародний кодекс по системах пожежної безпеки (ММО, MSC 98 (73);

- Посібник з технічного обслуговування й інспекцій протипожежних систем і засобів (ММО, MSC/Circ 850);

- Міжнародний кодекс по керуванню безпечною експлуатацією судів і запобіганням забруднення (ММО, А.741 (18);

- Порядок проведення контролю за виконанням експлуатаційних вимог відносно безпеки судів і запобігання забруднення (ММО, А.742(18);

- РД 31.60. 14-81 «Наставляння по боротьбі за живучість судів Міністерства морського флоту»;

- ДСТ 12.1. 033-81 «ССБТ. Пожежна безпека. Терміни й визначення», ДСТ 12.1. 004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги», ДСТ 12.1. 010-76 «Вибухобезпечність. Загальні вимоги», ДСТ 12.1. 011-78 «Суміші вибухонебезпечні. Класифікація й методи випробування», ДСТ 12.1. 018-93 «Пожежовибухобезпечність статичної електрики», ДСТ 12.1. 041-83 «Пожежовибухобезпечність горючих пилів. Загальні вимоги», ДСТ 12.1. 044-89 «Пожежовибухобезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників» та інші.

При підготовці проекту враховувалося, що конструктивний протипожежний захист морських суден і протипожежне постачання забезпечується міжнародними нормативними актами й правилами Українського морського Регістра судноплавства при будівлі введенні в експлуатацію. У цьому зв'язку в Правила включалися норми й вимоги, що підлягають виконанню зусиллями командного й рядового складу екіпажів морських суден, незалежно від їхнього призначення, конструктивних особливостей і типу силової установки. При цьому враховувалося, що протипожежний захист, постачання й забезпечення судна, що перебуває в експлуатації, оглянута відповідно до законодавства України морським регістром судноплавства з видачею відповідних сертифікатів. У цих умовах пожежна безпека судна залежить винятково від виконання встановлених норм його екіпажем, від організації протипожежного захисту безпосередньо на судні, рівня кваліфікації, професіоналізму, натренованості й дисципліни членів екіпажа.

До таких норм у Правилах віднесені:

- правила підтримки конструктивного протипожежного захисту, протипожежних систем, устаткування й постачання в постійній готовності до негайної дії (використанню);

- правила організації екіпажа судна з розподілом і закріпленням обов'язків по проведенню профілактичних заходів і боротьбі з пожежею;

- правила протипожежного режиму на судні, у тому числі при проведенні екіпажем різних робіт (буксирні, вогневі, фарбувальні);

- вимоги до дотримання правил технічної експлуатації суднового встаткування;

- правила підготовки судна до докованню, заводському ремонту й відстою.

Із цією метою були використані можливості й статус технічного комітету зі стандартизації - суспільного об'єднання зацікавлених підприємств, організацій, органів влади, у тому числі національних органів стандартизації, що створено на добровільній основі для розробки державних, міждержавних і регіональних стандартів, а також для проведення підготовчих і допоміжних робіт (ДСТ 1.1-2002).

Контроль виконання експлуатаційних вимог відносно пожежної безпеки судна здійснює капітан морського порту відповідно до вимог правила 19 глави I СОЛАС-74, статтею 5 Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення із судів 1973 р. (МАРПОЛ 73/78) і рекомендаціями резолюції Асамблеї ММО А.742(18) від 5 листопада 1993 р.».

Так, зокрема, він є «посадовою особою, що регулює захід судів у морський торговельний порт (вихід з морського торговельного порту) і відповідальним за безпеку мореплавання в зазначеному порту». З ним погоджує свої дії капітан морського рибного порту у випадку, якщо його дії торкаються компетенції капітана морського торговельного порту.

У той же час чинне законодавство, у тому числі «Про внутрішні морські води, територіальне море й прилягаючої зоні», не дає прямого згадування про пожежну безпеку. Її варто розуміти й розглядати як частину загальної системи забезпечення безпеки морських портів і морських суден.

Капітан морського порту, а також капітан спеціалізованого морського порту наділений владними повноваженнями, правом видання локальних нормативних актів про порядок у морському порту. Функції капітана порту по здійсненню портового контролю придатності й готовності виходу судна в море (у тому числі по показниках пожежної безпеки) випливають не із закону «Про пожежну безпеку», а з міжнародних договорів про торговельне судноплавство (у тому числі міжнародних меморандумів), які мають пріоритет над національним законодавством.