Осушення. Поняття про осушувальні та осушувально-зрошувальні системи. Методи та технічні засоби осушення.

При проектуванні осушувальних систем завжди з’ясовуються причини надлишкового зволоження грунтів, а також величини кожної складової водного балансу під час проходження весняних, літньо-осінніх паводків та у посівний період. Залежно від причин надлишкового зволоження на осушуваному масиві передбачаються:

захист від надходження поверхневих вод з навколишньої водозбірної площі;

захист від затоплення паводковими водами водойм та водотоків;

відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві;

перехоплення потоку грунтових вод та зниження їх рівня на осушуваному масиві;

захист від підтоплення фільтраційними водами з водойм та водотоків.

Для забезпечення на осушуваному масиві необхідного водного, повітряного, поживного та теплового режимів передбачені технічні і агротехнічні засоби та прийоми, спрямовані на усунення надлишкового зволоження (способи осушення). Захист осушуваного масиву від припливу поверхневих вод з прилеглого водозбору здійснюється завдяки створенню нагірних каналів.

Захист від затоплення паводковими водами річок та водойм повинен забезпечуватися шляхом улаштування захисних дамб, зарегулювання паводкових вод у водоймах, збільшення пропускної здатності русел річок, перерозподілу стоку між сусідніми водозбірними площами.

Відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві забезпечується мережею осушувальних каналів. Осушувальну мережу проектують у поєднанні з заходами щодо організації поверхневого стоку. Для перехоплення підземних вод, що надходять з прилеглого водозабору передбачені ловильні канали або дрени, лінійні системи свердловин вертикального дренажу. Для зниження рівнів підземних вод на осушуваному масиві необхідно застосовувати, як правило, закриту осушувальну мережу.

Захист території від надходження фільтраційних вод з річок, озер, водосховищ забезпечується шляхом улаштування берегових дрен або лінійної системи свердловин вертикального дренажу. Обваловування осушуваного масиву захисними дамбами (улаштування польдера) застосовується у наступних випадках:

у заплавах річок, які затоплюються весняними та літньо-осінніми паводками на строки, що перевищують допустимі для даного виду сільськогосподарського використання земель;

на приозерних заболочених низинах та на затоплюваних територіях, прилеглих до водосховищ, для ліквідації зон мілководдя.

Осушувальні системи з улаштуванням захисних дамб з відкачуванням води насосами передбачаються:

на безуклонних територіях, що підтоплюються водами річок, озер, водосховищ;

при осушенні замкнутих западин, щоб уникнути будівництва глибоких провідних каналів;

на ділянках уздовж залізниць та автомобільних доріг при економічній недоцільності перебудови діючих водопропускних споруд.

Осушення болотних ділянок з потужністю торфу 1,5 м і більше при відповідному обгрунтуванні здійснюється двома етапами:

осушення відкритою мережею з кротовим дренажем;

реконструкція системи із заміною, у разі необхідності, відкритої мережі на закриту, розроблення додаткових заходів, які забезпечують ефективне використання торфових грунтів (проводиться після закінчення осідання торфу).

При використанні осушених торфовищ у сівозмінах частка багаторічних трав повинна бути не менше 50%. Осушення торфовищ неглибокого залягання та перезволожених мінеральних земель проектується закритим матеріальним дренажем. Осушені торфовища неглибокого залягання повинні використовуються тільки під сіножаті.

Для осушення сільськогосподарських земель застосовується, як правило, горизонтальний дренаж. Вертикальний дренаж допускається при осушенні території, що складається з однорідних пісків, торфовищ, супісків, легких суглинків потужністю до 2 м, які підстилаються водоносними пластами з провідністю 150 м2/добу і більше.

Реконструкція осушувальних систем. Реконструкція здійснюється на основі проекту (робочого проекту), складеного за матеріалами спеціальних вишукувань і обстежень. У проекті реконструкції повинні бути детально розглянуті такі питання: причини і характер перезволоження грунтів на раніше осушених землях; вибір способу осушення і об грунтування параметрів регулювальної мережі; обгрунтування необхідності ремонту або реконструкції елементів осушувальної мережі, споруд та доріг; обгрунтування необхідності улаштування додаткових каналів, колекторів, дрен, споруд та. доріг. При перебудові відкритої осушувальної мережі на закриту траси дрен слід намічати у поперечному напрямку до мережі відкритих каналів, а на слабоводопроникних грунтах у місцях перетину дрени з каналами, що ліквідуються, передбачати поглинальні колонки з засипкою їх фільтруючим матеріалом до орного шару грунту. У процесі виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією осушувальних систем, щоб уникнути заболочування земель, передбачають пропускання транзитом об'ємів води, які скидаються з осушувальних систем, що лежать вище на водозборі, а також заходи щодо запобігання негативному впливу будівництва на якість води в каналах та водотоках, розміщених нижче за течією. Незадовільне сільськогосподарське використання осушених земель або неякісне виконання експлуатаційних заходів не може бути підставою для реконструкції осушувальних систем.