Поняття про лікарські рослини та ЛРС.
Предметом вивчення спецкурсу „Лікарські рослини” є:
· видовий склад,
· поширення,
· групування лікарських рослин,
· особливості заготівлі та використання лікарської рослинної сировини (ЛРС).
Лікарські рослини – рослини, що містять біологічно активні речовини та використовуються для заготівлі лікарської рослинної сировини.
Лікарська рослинна сировина (ЛРС) – цілі лікарські рослини або їх частини, що використовуються у висушеному (іноді у свіжому) вигляді для отримання лікарських речовин, лікарських засобів рослинного походження (фітопрепаратів) та лікарських форм.
Кожна лікарська сировина має латинську назву, під якою вона описана у Національній фармакопеї, стандартах і технічних умовах та прописується лікарями в рецептах. Ця назва звичайно складається з двох слів. Перше – назва органу рослини, або продукту, що одержаний з природних матеріалів:
- Herbae – трава
- Cormi – пагони
- Gemmae – бруньки
- Folia – листя
- Flores – квітки
- Baccae – ягоди
- Fructus – плоди
- Semina – насіння
- Cortex – кора
- Tubera – бульби
- Bulbi – цибулини
- Radices – корені
- Rhizomata – кореневища
- Oleum – олія
Друге слово у назві ЛРС – це родова назва рослини, що постачає цю сировину: олія соняшника – Oleum Helianthi, кореневища з коренями валеріани – Rhizomata cum radicus.
У деяких випадках у назву сировини включають назву виду рослини, наприклад, листки беладонни звичайної (Atropa belladonna L.) – Folia Belladonna, трава полину гіркого (Artemisia absinthium L.) – Herba Absinthii, значно рідше – назви і роду, і виду: трава адонісу весняного (Adonis vernalis L.) – Herba Adonis vernalis. Назву рослини пишуть з великої літери.
Лекція 2
Тема: ХІМІЧНИЙ СКЛАД ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
Хімічний склад рослинних тканин значною мірою залежить від екологічних умов: світла, тепла, вологи та мінерального живлення.
Властивості рослин зумовлені наявністю в них життєво необхідних або активно діючих біологічних речовин.
Білки. Білкові речовини є основою протоплазми всіх живих клітин. Це високомолекулярні азотовмісні речовини-поліпептиди (утворені при взаємодії амінокислот за допомогою пептидних зв’язків).
Більшість амінокислот потрапляє в організм з рослинною їжею, але існує, як відомо, 10 незамінних амінокислот, які містяться лише в продуктах тваринного походження. Білки, в яких міститься достатня кількість таких амінокислот, називають повноцінними. Лише білки небагатьох рослин (насіння бобових) наближаються за амінокислотним складом до тваринних білків.
Нуклеїнові кислоти хімічно малоактивні і як ліки не використовуються. Проте продукти їх розщеплення бувають дуже активними і входять до складу стимулюючих препаратів. Кислоти біохімічно споріднені з алкалоїдами, які мають дуже високу фізіологічну активність.
Алкалоїди (алкалі – луг) — азотовмісні органічні речовини, гіркі на смак, фізіологічно та фармакологічно дуже активні, часом діють як отрута або наркотики. Приклад алкалоїдів — морфін (сильне знеболювальне), атропін (затримує виділення слини та шлункового соку, розширює зіниці очей), хінін (протидіє збудникові малярії), колеїн, папаверин, нікотин, ефедрин тощо. Кількість алкалоїдів коливається від часток до десятків відсотків.
Вуглеводи. Це великий клас природних органічних сполук, що складаються з вуглецю, водню та кисню Вони входять до складу клітин і тканин усіх рослин. Серед вуглеводів розрізняють 3 групи сполук: моносахариди, дисахариди і полісахариди.
Моносахариди – вуглеводи, молекула яких містить від двох до семи атомів вуглецю, один з яких утворює карбонільну групу. Залежно від кількості атомів вуглецю їх називають тетрозами (4), пентозами (5), гексозами (6), гептозами (7). В природі найбільш поширені гексози і пентози. До гексоз навлежить глюкоза. Вона зустрічається в зелених частинах рослин, в ягодах і фруктах.
До дисахаридів відноситься сахароза – буряковий або тростинний цукор, що складається з молекул глюкози і фруктози.
Полісахариди – високомолекулярні речовини, що складаються з великої кількості залишків моносахаридів. В рослинах вони служать запасними поживними речовинам, а також грають роль скелетних речовин. До них відносяться крохмаль, клітковина або целюлоза, пектини і ін.
Крохмаль — полісахарид, що нагромаджується в плодах, зерні, коренях і бульбах деяких рослин. Найважливіший резервний полісахарид. Побудований він з величезної кількості молекул глюкози. Він є головним вуглеводом нашої їжі. У лікарській практиці крохмаль використовують як присипку, наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток і облаток, паст. Він входить до складу майже всіх дієт.
Клітковина або целюлоза – опорний полісахарид, з якого будується оболонка рослинних клітин. Деревина майже наполовину складається з целюлози, у волокнах бавовнику її близько 90 %. Посилює перистальтику кишечника людини.
Пектини – драглисті міжклітинні речовини, що складаються з високомолекулярних вуглеводів. Особливо їх багато в яблуках, вишнях, аґрусі. Пектини додають м'якість дозріваючим плодам. Пектини не перетравлюються в кишковому тракті, але адсорбують на своїй поверхні отруйні речовини.
Слизи — високомолекулярні безазотисті речовини. Слизисті колоїдні розчини захищають слизові оболонки при запаленні, пом'якшують больові відчуття, сприяють процесові загоєння. Слизи застосовують при кашлі, для полоскання горла, компресів тощо.
Глікозиди – це сполуки цукру з іншою молекулою (фенолом, вуглеводом, терпеном). Залежно від хімічної природи агліконів (нецукрова частина глікозидів) розрізняють наступні групи глікозидів: серцеві,) гіркоти, сапоніни та патогенні. Деякі глікозиди токсичні.
Серцеві глікозиди —сприятливо діють при серцевій недостатності. Серцеві глікозиди містяться, наприклад, у свіжих листках конвалії, в горицвіті весняному тощо.
Сапоніни — глікозиди різної природи, які утворюють з водою піну подібно до мила. В терапевтичній практиці їх використовують як відхаркувальні, сечогінні, тонізуючі, седативні засоби. Сапоніни містяться в листі берези, плюща, підбілу, інших рослинах.
Жири та жирні олії — це важливий продукт харчування, їх застосовують також у техніці, косметиці, фармакології.
Ефірні олії — леткі, з характерним сильним запахом і смаком, маслоподібні, нерозчинні у воді, здебільшого безбарвні або слабо забарвлені рідини. За назвами рослин їх називають м'ятною, трояндовою оліями тощо. Ефірні олії широко використовують у парфумерії, харчовій промисловості, при виробництві прянощів і спецій, для компресів, вони поліпшують апетит, діють на сечовидільні органи, збільшують виділення молока у матерів, що годують немовлят. Найхарактерніші ефіроолійні рослини такі: валеріана, меліса, м'ята, чебрець, материнка, полин тощо.
Воски — органічні жироподібні речовини, часто в суміші з вільними жирними кислотами та спиртами, а також з парафінами й іншими речовинами. Вони утворюються на поверхні листя та плодів багатьох рослин; їх виробляють і деякі комахи, наприклад, бджоли.
Гіркоти — під такою загальною назвою об'єднують різноманітні сполуки, гіркі на смак. У людському організмі гіркоти посилюють діяльність травного тракту, поліпшують травлення; деякі мають відхаркувальну, протизапальну, сечогінну, протигнильну дію. Гіркоти містяться в полині, кульбабі, шишках хмелю, листі берези та інших рослинах.
Феноли — група дуже різноманітних речовин. Загальним для них є наявність у молекулі ароматичного (бензольного) ядра. Фенольні сполуки сильно діють на ріст рослин, гальмуючи проростання насіння, видовження стебел і коренів. У помірних дозах феноли виявляють знеболювальну, протизапальну, знезаражувальну дію.
Флавоноїди — похідні фенольних сполук, жовті, коричневі пігменти рослин. Вони сприяють зниженню та нормалізації кров’яного тиску, виявляють сечогінну, спазмолітичну дію. До найзначніших джерел флавоноїдів належать квітки арніки, листя берези та підбілу, цвіт липи, хвощ польовий та інші рослини.
Дубильні речовини — це полімеризовані фенольні сполуки. Їх застосовують при хворобах травного тракту, з вигляді полоскань при запальних процесах, при опіках, екземі тощо. Дубильні речовини використовують при виробленні шкіри та у фотографії для підвищення механічної стійкості світлочутливого шару. Дубильні речовини наявні в корі дуба, верби, хвоща, череди, звіробою, листі берези й інших рослинах.
Смоли, гуми, бальзами, молочний сік — це рідкі або густі, тягучі продукти рослинного метаболізму. Вони виявлені в багатьох
хвойних рослинах, звіробої, березі, кульбабі й ін. Застосування хвойних смол і живиці ми розглянули вище.
Гуми — затверділі виділення слизистих, переважно вуглеводневих речовин, наприклад, вишневий клей.
Бальзами — розчинені в ефірних оліях або в інших розчинниках смоли. Молочний; сік витікає із перерізаних судин коробочок маку й інших рослин» має антибактеріальні та інші лікувальні властивості, використовується як сировина у фармацевтичній промисловості.
Вітаміни — це речовини високої фізіологічної активності, які мають різноманітну хімічну природу й виконують в організмі людини різні біохімічні функції. Без вітамінів людський організм не може існувати. Вони беруть участь в утворенні гормонів, регулюють процеси вуглецевого, білкового, жирового, водно-мінерального обмінів, впливають на ріст та розвиток. Провітамін А міститься у листі люцерни, кропиви, в плодах обліпихи, шипшини; вітамін С — у плодах шипшини, чорній смородині; вітамін К — у хлоропластах, тобто в зеленій масі рослин.
Мікроелементи відіграють важливу роль у процесі життєдіяльності людини. Вони входять до складу гормонів, вітамінів, ферментів, беруть участь у процесах обміну речовин в організмі, кровотворення; деякі мікроелементи позитивно впливають на ріст та розмноження тваринного та рослинного організмів.
Мінеральні солі також відіграють важливу роль у життєдіяльності організму: обмін речовин, кровотворення, утворення гормонів, ферментів, впливають на перебіг алергічних процесів.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
Лікарську рослинну сировину поділяють на групи за такими ознаками:
1. Заготовлювана частина
2. Активна частина
3. Фізіологічна дія
1. Заготовлювана частина. Діючі речовини містяться в різних частинах дерева (коренях, корі, листі, бруньках тощо). Тому заготовляють і застосовують не всю рослину, а окремі її частини. Виходячи з цього рослинну сировину поділяють на:
бруньки (береза, сосна, тополя тощо);
листки (барбарис, суниця, кропива, подорожник, скумпія тощо);
квіти (цмин, глід, бузина, конвалія, липа тощо);
трава (горицвіт, звіробій, фіалка, чебрець тощо);
ягоди та інші соковиті плоди (крушина, шипшина тощо);
насіння та сухі плоди (вільха, плаун булавовидний, хміль тощо);
коріння, бульби та кореневища (лопух, валеріана, перстач тощо);
кора (дуб, ялина, калина тощо);
інша рослинна сировина (піретрум, дубовий мох, ісландський мох, губка модринова, чага, тощо);
2. Активна частина. Залежно від активної частини сировини її поділяють на:
алкалоїдовмісні (собача кропива, чистотіл тощо);
глікозидовмісні (адоніс, конвалія, кора калини тощо);
рослини, що містять дубильні речовини (звіробій, кора ялини, верби, дуба, листя брусниці тощо);
ефіроолійні (валеріана, ромашка тощо);
вітаміноносні (кропива, горобина, шипшина тощо);
смолоносні (сосна, ялина тощо);
рослини, що містять фарбувальні речовини (звіробій, горіх грецький, кропива тощо);
інші речовини (ферменти, гіркі речовини, амінокислоти, масла, жири, органічні кислоти тощо).
3. Фізіологічний вплив. За терапевтичною дією на організм людини, рослинну сировину використовують при:
захворюваннях органів дихання (копитень, ромашка, кора дуба, алтей, чебрець тощо);
хворобах серця та кровоносної системи (конвалія, м'ята, валеріана, глід, собача кропива, хміль тощо);
захворювання нирок та сечових шляхів (ялівець, береза, бузина, фіалка, суниця, кульбаба тощо);
захворюваннях жіночих статевих органів та як засіб підвищення лактації (деревій, полин, звіробій, м'ята, валеріана, калина, кропива);
шлунково-кишкових захворюваннях (деревій, аїр, полин, материнка, золототисячник, м'ята тощо);
захворюваннях печінки та жовчних шляхів (барбарис, чистотіл, барвінок, цмин, оман, Петрові батоги, кульбаба, деревій тощо);
ревматичних захворюваннях та хворобах обміну (чебрець, суниця, липа, бузина, м'ята, підбіл, лопух, фіалка тощо);
захворюваннях нервової системи (валеріана, хміль, м'ята, верес, ромашка, полин, хміль тощо);
при абсцесах, фурункулах, ранах (липа, бузина, верба, хвощ, ромашка, звіробій, дивина тощо).
Лекція № 2
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 2189;