Наслідки надзвичайних ситуації ситуації при аварій на радіаційно небезпечних об’єктах

Радіаційно небезпечними об’єктами є АЕС, виробництва ядерного палива, переробки та поховання радіоактивних відходів та ін. Аварії на таких об’єктах з викидом радіоактивних речовин (РР) в атмосферу спричиняють тривале РЗ повітря, місцевості, водойм, рослинності, наслідком чого може бути реальне опромінення людей у дозах, що перевищують норми радіаційної безпеки. Такі аварії називають радіаційними.

За межами поширення радіоактивного зараження і його наслідками радіаційні аварії поділяють на два класи: промислові та комунальні.

До класу промислових відносять радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі об’єкта, а опромінення може отримати лише персонал. До класу комунальних – аварії, наслідки яких поширюються на прилеглі території, де проживає населення.

За масштабом (розміром території, кількістю персоналу і населення, які опинилися в зоні аварії) комунальні аварії поділяють на такі:

– локальні – у зоні аварії проживає населення загальною кількістю до 10 тис. осіб;

– регіональні – у зоні аварії опиняються території декількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а кількість населення в зоні аварії перевищує 10 тис. осіб;

– глобальні – якщо в зоні аварії опинилась значна частина території країни та її населення.

До особливого типу глобальних радіаційних аварій належать трансграничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів.

Примітка. Зона аварії – територія, яка, залежно від масштабів аварії, вимагає планування та проведення певних заходів, пов’язаних з цією подією. Межі зони аварії визначаються державними регулюючими органами.

У разі радіаційної аварії з викидом радіоактивних речовин створюється радіоактивна хмара, яка починаєт рухатися в напрямку приземного вітра. При випаданні радіоактивних речовин із хмари на місцевосці утворюється радіоактівний слід – зона радіактівного зараження – у формі витягнутого еліпса.

За ступенем небезпеки для людей на радіактивному сліді виділяють 5 зон радіактівного зараження, які характеризуються рівнями радіації на одну годину після аварії (рис.4.1):

– зона М – радіаційної небезпеки (Р₁ – 0,014–0,14 Р/год);

– зона А – помірного зараження (Р₁ – 0,14–1,4 Р/год);

– зона Б – сильного зараження (Р₁ – 1,4–4,2 Р/год);

– зона В – небезпечного зараження (Р₁ – 4,2–14,4 Р/год);

– зона Г – надзвичайно небезпечного зараження (Р₁ = 14,4 Р/год).

Унаслідок розпаду РР їх активність знижується і відповідно знижується рівень радіації за головним законом спаду рівня радіації

де P_t – рівень радіації на будь-який час t після аварії, Р/год; P₁ – рівень радіації на одну годину після аварії, Р/год; a = 0,3 – для реакторів типу РБМК–1000 (реактор великої потужності канальний); a = 0,4 – для реакторів типу ВВЕР–1000 (воднево-водяний енергетичний реактор потужністю 1000 мегават). Графічно закономірність спаду рівня радіації з часом відображенно на рис. 3.8.

Таблиця 3.6. Дози опромінення людей на відкритої місцевості в середині

зони зараження, рад (початок опромінення – 1 год після аварії)

Рис. 3.8. Характер спаду рівня радіації з часом (заштрихована площа характеризує дозу опромінення за період від початку перебування t_п

до закінчення t_к)

Примітка. Дози опромінення на зовнішніх межах зон будуть менші, ніж в середині: в зонах М та А у 3,2 разу, Б та В у 1,8 разу, Г – 1,7 разу.

Вплив радіактивного зараження на людей на зараженій місцевості відбувається як шляхом зовнішніго опромінення, так і внутрішнім опроміненням, якщо РР потрапляють в організм із їжею, водою, повітрям. Ступінь ураження залежить від величини поглиненої дози і часу, протягом якого отримана доза радіації. Величина дози опромінення пропорційна рівню радіації, тобто D = P_cept, де P_cep – середній рівень радіації за період опромінення t.

За сигналом «Радіаційна небезпека» населення і персонал об’єкта повинні виконувати термінові і невідкладні заходи щодо захисту, а саме:

– використати індивідуальні засоби (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов’язку);

– укритись у сховищі, якщо його немає – у будинку. У приміщенні загерметизувати вікна, двері, вентиляційні люки, укрити продукти і запас води;

– провести йодну профілактику щитовидної залози (упродовж 7-ми діб по одній таблетці йодистого калію (дітям до 2-х років по 0,25 таблетки) або по 3–4 краплі йоду на склянку води (для дітей 1–2 краплі на півсклянки води);

– не вживати неперевірені продукти і воду;

– за потреби проводити евакуацію із зони зараження і санітарну обробку людей у безпечному районі.

26 квітня 1986 р. сталася радіаційна аварія на Чорнобильській АЕС – катастрофа планетарного масштабу. Із зруйнованого реактора до 6 травня вибухом було викинуто 63 кг радіонуклідів (3,5 % від кількості на момент аварії). Активність викинутих РР становила майже 500 млн Ki, що еквівалентно вибуху 330 двадцятикілотонних атомних бомб (аналогічних скинутим у 1945 р. на міста Хіросіма і Нагасакі). Під час аварії і невдовзі після неї від радіаційного ураження загинуло 29 осіб, із 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тис. осіб.

У відповідності до закону України "Про правовий режим території, яка зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", введеному в дію 28 лютого 1991 р. визначені чотири зони в залежності від ступеню небезпеки для людей:

I – зона відчуження ( 30-ти кілометрова), де щільність забруднення більше 40 Кі/км² по цезію-137, що складає основну частину випромінення. В цій зоні заборонено проживання людей, обмежена господарча діяльність.

II – зона обов'язкового відселення людей, де щільність забруднення 15- 40 Кі/км². Доза радіації за 1 рік перевищує 0,5 бер понад дози від природного фону.

Ш – зона гарантованого добровільного відселення. Щільність забруднення 5- 15 Кі/км². Річна доза Д_р = 0,1-0,5 бер.

IV – зона посиленого радіологічного контролю, де щільність забруднення 1-5 Кі/км². Річна доза до 0,1 бер понад дози від природного фону.

Держава бере на себе наступні обов’язки:

- добровільне отселення населення;

- постійний дозиметричний контроль;

- щорічна медична деспонсаризація;

- забезпечення медичними препаратами;

- забезпечення чистими продуктами і водою;

- надання пільг згідно до даного закону.

Площа зон радіоактивного забруднення становить 50,5 тис. км² (зокрема зона відчуження – 2,19 тис. км²) поширилась на територію 12 областей України, охопила 2213 населених пунктів (без зони відчуження) з населенням понад 2,4 млн осіб.

Тривалість і мінлива інтенсивність викидання РР із зруйнованого реактора, метеорологічні умови та інші фактори зумовили нерівномірність (плямистість) радіоактивного забруднення місцевості. Зони формувались, переважно, у західному, південно-західному і північно-східному напрямках.

У складі РР більшу частку (50–70 %) становив радіоактивний йод -131 (період напіврозпаду 8,04 доби), який негативно впливає на щитовидну залозу.