ВИСНОВКИ

Перехід до практичного застосування геоінформаційних технологій в усіх сферах землевпорядної та кадастрової діяльності має вирішаль-ний вплив на тенденцію розвитку математичного оброблення результаттів вимірювань, що обумовлює перехід від використання наближених методів оброблення до строгих.

Просторове положення та площа земельних ділянок, кадастрових кварталів, кадастрових і територіальних зон не залежить від систем координат та картографічних проекцій, але їх картографічні зобра-ження, обумовлені вибраною системою координат і картографічними проекціями. Так, зокрема, плани земельних ділянок для Державних актів на право володіння або користування землею, індексні кадастрові карти, чергові кадастрові плани, карти економіко-планувальних зон та зон впливу локальних факторів для грошової оцінки земель населених пунктів, карти територіальних зон, плани землеустрою та інші виготовляються в прямокутних системах координат. Сучасні вимоги до точності визначення координат меж земельних ділянок, створення та ведення бази геопросторових даних об'єктів земельного кадастру обумовлюють необхідність обґрунтування та вибору систем координат і картографічних проекцій.

Існуючий стан використання систем координат при земельно-кадастрових зніманнях та веденні Державного земельного кадастру характеризується використанням таких систем координат:

- умовна система координат СК-63;

- місцева система координат в населених пунктах — система ко-ординат, утворена від державної системи координат 1932 або 1942 ро-ків шляхом введення відповідних "ключів" переходу.

- система координат Місцева-П — система координат, утворена від системи координат 1963 року шляхом введення відповідних "ключів" переходу.

- умовні системи координат, які не мають зв'язку з державною системою координат 1942 року.

Всі вказані системи координат використовуються в проекції Гау-сса-Крюгера.

Проблема вибору систем координат і картографічних проекцій для кадастрового картографування полягає в існуванні певного дуалізму. З одного боку при зніманні окремих земельних ділянок система корди-нат і картографічна проекція повинні забезпечити рівність між фактич-ними вимірами на земній поверхні та значеннями, що обчислюються на плані. Очевидно, що ідеальною математичною основою для кадастрових

знімань окремої ділянки є ортогональна проекція на горизонтальну пло-щину у прямокутній декартовій системі координат. При цьому у вимі-ряні величини не вводяться поправки за перехід на поверхню відносності та на площину картографічної проекції, наприклад Гаусса-Крюгера або іншу, за винятком поправки за нахил ліній;

З іншого боку, необхідно забезпечити накопичення та сумісне ви-користання в Автоматизованій системі Державного земельного кадастру геопросторових даних про земельні ділянки на значні території (район, область, країна), що уже потребує урахування кривизни Землі, що включає задачу редукування.

Вирішення вказаного дуалізму ґрунтується на застосуванні для ка-дастрових знімань локальних (місцевих) систем координат, що, з однієї сторони, наближені до прямокутних декартових з точністю наперед заданої величини, а з іншої, одночасно, мають тісний зв'язок із загаль-нодержавною системою координат для накопичення геопросторових даних на значні території в Автоматизованій системі Державного зе-мельного кадастру.

Державна геодезична мережа, яка була носієм системи координат 1942 р. та похідної від неї системи координат 1963 р., не забезпечує на необхідному рівні точності однозначного переходу до геоцентричної системи координат, в якій функціонують глобальні супутникові наві-гаційні системи GPS і ГЛОНАСС. Середня квадратична похибка пере-ходу із системи координат 1942 р. до геоцентричної становить близько 4-5 м. Крім того відсутні однозначні параметри зв'язку з іншими ре-ференцними системами, які мають поширення у світі, в тому числі і для забезпечення загальнодержавного картографування. Похибки взаємного положення пунктів Державної геодезичної мережі (ДГМ) у системі координат 1942 р. та в системі 1963 р. на відстанях 50-100 км можуть досягати 1 м і більше, що не дозволяє в багатьох випадках з необхідною точністю виконувати геодезичну прив'язку до пунктів ДГМ чи інших спеціальних мереж, які будуються з використанням супутникових приймачів GPS і ГЛОНАСС. Деформація ДГМ в системі координат 1942 р. та в системі координат 1963 р. в межах зон використання місцевих систем координат у багатьох випадках не забезпечує визначення параметрів переходу до місцевих систем координат з необхідною точністю. Все це обумовило необхідність вдосконалення та розвитку Державної геодезичної мережі України, формування та використання сучасних геодезичних інформаційних ресурсів.

Створення нової державної системи координат було віднесено до ключових завдань Державної науково-технічної програми розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 37 від 16 січня 2003 р. У 2007 році було завершено роботи

з модернізації Державної геодезичної мережі України, що забезпечило виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1259 про впровадження з 1 січня 2007 року Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000, яка відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення єдиної високоточної координатної основи для базових і профільних наборів геопросторових даних національної інфраструктури геопросторових даних: топографічні дані, ортофотозображення, дані інвентаризації земель та Державного земельного кадастру тощо.

Державна геодезична мережа України, яка є носієм системи коор-динат УСК-2000 побудована на основі супутникових спостережень з такими основними характеристиками:

- основою для побудови Державної геодезичної мережі України є Українська постійнодіюча мережа глобальних навігаційних супут-никових систем (УПМ ГНСС), яка складається в теперішній час з 12 постійнодіючих та 14 періодично діючих станцій.

- загальна кількість пунктів — 24657, з них першого класу — 813, другого — 5586, третього — 10084 та четвертого — 8174;

- в результаті строгого вирівнювання геодезичної мережі виконана суцільна оцінка точності та визначені середні квадратичні похибки для кожного пункту. Середня квадратична похибка визначення координат пунктів в УСК-2000 для першого класу — 0.003 м, другого — 0.020, третього — 0.032 та четвертого — 0.032.

Особливо необхідно відзначити, що Державна геодезична рефе-ренцна система координат УСК-2000, має незначні зміщення відносно СК-42, що не перевищують для території України 1-3 м. Це забезпечує придатність для використання існуючих карторафічних матеріалів України всього масштабного ряду від 1:10 00 і дрібніше, так як не по-требують корегування координатної основи топографічних карт мас-штабу 1:10 000.

Геоінформаційний аналіз покриття об'єктів картографування ра-йонами зонами картографічних проекцій показує, що у системі СК-63 територія України розчленована на 7 зон. Проте, з урахуванням того, що на територію України крім основного району X ще поширюються райони С, Р і Т ситуація значно ускладнюється. Навіть при поширенні району X на всю територію України (без урахування районів С, Р і Т) лише три області знаходяться повністю в одній зоні — Закарпатська, Рівненська і Тернопільська. Всі інші розташовані в двох зонах, що дещо краще, ніж у СК-42. Як правило, при картографуванні областей як цілісного земельно-кадастрового об'єкту, зони Гаусса-Крюгера роз-ширюють на всю територію області, але така дія значно погіршує то-чнісні характеристики властивостей проекції Гаусса-Кюргера та інших. Отже, зонне покриття системи СК-63, що використовується в

земельнокадастрових зніманнях та для накопичення геопросторових даних об'єктів земельного кадастру, не враховує конфігурацію тери-торій областей, які є основними в системі ведення Державного земе-льного кадастру. Це ускладнює розрахунки поправок при визначенні розмірів ліній та площ картометричними методами.

Аналіз спотворення довжин ліній та площ в існуючих системах ко-ординат та проекції Гаусса-Крюгера показує, що спотворення довжин ліній на краях зон Гаусса-Крюгера в системі координат СК-63 досягає 1:5 000. Якщо врахувати, що для забезпечення розташування території області в одній зоні Гауса-Крюгера, як правило, її розширюють до не-обхідних розмірів меж території, то спотворення довжин ліній досягає, наприклад, в Автономній Республіці Крим до 1:1400, а у Кіровоградсь-кій області — до 1:1 900, що явно не задовольняє вимогам «Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів», затвердженого наказом Держкомзему № 85 від 26.08.97.

Аналіз спотворення площ в проекціях Гаусса-Крюгера в СК-63 та СК-42 показує, що починаючи із земельних ділянок площею 7 га та більше, максимальні спотворення більші 0,01 га, що перевищує граничне значення прийнятих облікових одиниць для сіл та інших населених пунктів.

Таким чином, ні використання системи координат СК-63, а ні вико-ристання СК-42 не забезпечують необхідну точність при кадастровому картографуванні великих та середніх об'єктів.

При веденні Державного земельного кадастру всієї території Укра-їни доцільно перейти від використання системи координат СК-63 до геодезичної системи координат В, L, не залежної від використання будь-яких картографічних проекцій, в реалізації Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000.

При веденні земельного кадастру в регіонах України: областях та Автономній республіці Крим, містах Київ і Севастополь доцільно пере-йти до системи місцевих систем координат, встановлених як похідних від УСК 2000. Причому, встановлення на весь регіон місцевої системи координат не відміняє необхідності збереження місцевих систем ко-ординат в населених пунктах, де вона вже була встановлена

Тут треба взяти до уваги, що оптимізована універсальна поперечна проекція Меркатора за всіма критеріями мінімізації спотворень довжин ліній, площ та інтегрального критерію Ейрі має значно кращі характеристики, ніж оптимізована проекція Гаусса-Крюгера. Ці ха-рактеристики універсальної поперечної проекції Меркатора, а також наявність функцій її підтримки практично в середовищі усіх комер-ційних ГІС дають підстави для рекомендацій щодо широкого застосу-вання універсальної проекції Меркатора для картографування об'єктів земельного кадастру.