Системою координат 1989 p. (ETRS89) та СК-42

Закінчення табл. 2.10

Рис. 2.8. Генералізована схема різниць широт ΔВ пунктів між системами ETRS89 та СК-42

37

Рис. 2.9. Генералізована схема різниць довгот ΔL пунктів між системами ETRS89 та СК-42

Рис. 2.10. Генералізована схема планових зміщень ΔS пунктів між системами ETRS89 та СК-42

Дослідження різниць координат між СК-42 та геоцентричною системою координат 1990 р. (ПЗ-90)

Для обчислень в геодезичній системі координат приймається спів-відношення 1" = 32 м.

Результати різниць за широтою, довготою та зміщення пункту в плановому положенні наведені у табл. 2.11. Графічна інтерпретація цих даних по широті, довготі та зміщення наведені на рис. 2.11, 2.12 та 2.13 відповідно.

Таблиця 2.11. Різниці між геоцентричною системою координат 1990 р. (ПЗ-90) та СК-42

Закінчення табл. 2.11

Рис. 2.11. Генералізована схема різниць широт ΔВ пунктів між системами ПЗ-90 та СК-42

Рис. 2.12. Генералізована схема різниць довгот ΔL пунктів

між системами ПЗ-90 та СК-42

Рис. 2.13. Генералізована схема планових зміщень ΔS пунктів

між системами ПЗ-90 та СК-42

Дослідження різниць координат між СК-42 та Єдиною держав-ною системою геодезичних координат 1995 p. (CK-95).

Обчислення виконані у метричній мірі. Результати різниць за осями х, у та зміщення пункту в плановому положенні наведені у табл. 2.12. Графічна інтерпретація цих даних по широті, довготі та зміщення наведені на рис. 2.14, 2.15 та 2.16 відповідно.

Таблиця 2.12. Різниці між Єдиною державною системою геодезичних координат 1995 p. (CK-95) та СК-42

Закінчення табл. 2.12

Рис. 2.14. Генералізована схема різниць широт ΔВ пунктів між системами СК-95 та СК-42

Рис. 2.15. Генералізована схема різниць довгот ΔL пунктів між системами СК-95 та СК-42

Рис. 2.16. Генералізована схема планових зміщень ΔS пунктів між системами СК-95 та СК-42

Дослідження різниць координат між СК-42 та державною геоде-зичною референцною системою координат УСК-2000.

Обчислення виконані у метричній мірі. Результати різниць між ко-ординатами х, у та зміщення пунктів у плановому положенні наведені у табл. 2.13. Графічна інтерпретація цих даних за широтою, довготою та зміщення наведені на рис. 2.17, 2.18 та 2.19 відповідно.

Таблиця 2.13. Різниці між державною геодезичною референцною системою координат УСК-2000 та СК-42

Закінчення табл. 2.13

Рис. 2.17. Генералізована схема різниць координат ΔХ пунктів між системами УСК-2000 та СК-42

Рис. 2.18. Генералізована схема різниць координат ΔY пунктів між системами УСК-2000 та СК-42

Рис. 2.19. Генералізована схема планових зміщень ΔS пунктів між системами УСК-2000 та СК-42

Із геодезичних систем координат найбільше застосування у світо-вій геодезичній практиці знайшли: ETRS89 (Європейська референцна система координат 1989 p., використовується в країнах Європейського Союзу); ITRF2000 (світова референцна система 2000 р._г система міжнародної асоціації геодезистів та геофізиків і міжнародної служби геодинаміки); Державна геодезична референцна система координат УСК-2000. В результаті їх досліджень встановлено:

- референцні системи координат ITRF2000 та ETRS89, які базу-
ються на супутникових радіонавігаційних вимірах, мають значне роз-
ходження із існуючою системою координат 1942 року. Воно складає
150-200 м, а такі зміщення потребують корегування координатної ос-
нови топографічних карт масштабів 1:10 000 — 1:200 000;

- державна геодезична референцна система координат УСК-
2000, яка утворена для території України шляхом модернізації СК-42,
має незначні зміщення відносно СК-42, що не перевищують, наприк-
лад, для території Київської області 1-3 м. Такі зміщення не потребу-
ють коригування координатної основи топографічних карт масштабу
1:10 000.

- у містах республіканського та обласного значення — 1 кв. м (0,0001 га);

- для ділянок садово-городніх товариств — 2,5 кв. м (0,00025 га);

- у містах районного значення і селищах — 15 кв. м (0,0015 га);

- у селах — 100 кв. м (0,010 га).

На основі викладеного рекомендуються такі масштаби створення земельно-кадастрових карт (планів):

- у містах республіканського та обласного значення — не дрібніше 1:500;

- у містах районного значення і селищах — не дрібніше 1:1 000;

- у селах - 1:2 000.

Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі похибка (гранична) точок знімальної основи і межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі не повинна перевищувати:

- у містах республіканського та обласного значення — 10 см;

- у містах районного значення і селищах — 20 см;

- у селах — 40 см.

Похибка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати 0,1 мм у масштабі плану.

Разом з тим, слід відзначити відсутність нормативних вимог щодо точності виконання кадастрових знімань на незабудованих територіях.

Аналізуючи допуски точності визначення площ територій та положення точок поворотів меж, можна дійти висновку про необхідність перегляду цих основних технічних характеристик. Очевидно, що ці характеристики не враховують ні функціонального призначення земель, ні їх ринкової вартості.

Вибір систем координат і картографічних проекцій для забезпечення земельно-кадастрових знімань.Серед задач ведення державного земельного кадастру із земельно-кадастрової інвентаризації земель можна виділити проблему розробки коректної земельно-кадастрової карти України, областей, районів і міст. Вона зводиться до відповідного топографо-геодезичного забезпечення створення покриття на великі ділянки місцевості з урахуванням кривизни Землі. Дійсно, визначення площ великих ділянок місцевості: області, міста, району, сільської ради або великого господарства може призвести до значного спотворення, якщо не враховувати кривизну Землі. Так, наприклад, якщо відстань від осьового меридіану зони Гаусса-Крюгера становить 200 км, то відносне спотворення площі дорівнює 1/1000, а площу в 1 000 га, отриману за планом або обраховану за прямокутними координатами в проекції Гаусса-Крюгера, треба зменшити на 1 га.

Проблема вибору картографічних проекцій і систем координат для кадастрового картографування полягає в існуванні такого дуалізму [10]:

1) при зніманні конкретних земельних ділянок картографічні про-екція та система координат повинні забезпечити рівність між фактич-ними вимірами на земній поверхні та значеннями, які обчислюють на плані, тобто ідеальною математичною основою для кадастрових знімань окремої ділянки є ортогональна проекція на горизонтальну площину у прямокутній декартовій системі координат. При цьому у виміряні величини не вводяться поправки за перехід на поверхню від-носності та на площину картографічної проекції, наприклад Гаусса-Крюгера або на іншу, за винятком поправки за нахил ліній;

2) необхідно забезпечити накопичення та сумісне використання в АС ДЗК геопросторових даних про земельні ділянки на значні тери-торії (район, область, країна), що вже потребує урахування кривизни Землі (задача редукування).

Вирішення дуалізму ґрунтується на застосуванні для кадастрових знімань локальних (місцевих) систем координат, що, з одного боку, наближені до прямокутних декартових з точністю наперед заданої ве-личини, а з іншого — одночасно мають тісний зв'язок із загально дер-жавною системою координат для накопичення геопросторових даних на значні території в АС ДЗК. Формальне перетворення координат із локальної прямокутної системи в іншу, що створена на основі однієї з відомих картографічних проекцій (Гаусса-Крюгера, UTM тощо), для лінійних і площинних об'єктів протяжністю в десятки кілометрів (осо-бливо на краях зон та для об'єктів, що мають переважну протяжність в екваторіальному напрямку) може призвести до методичних похибок трансформування, які перевищують точність сучасних GPS-вимірю-вань або класичних геодезичних побудов.

Зважаючи на те, що плани земельних ділянок для Державних актів на право володіння або користування землею виготовляють у прямо-кутних системах координат, необхідно розробити методику топографо-геодезичного та картографічного забезпечення ведення земельного ка-дастру з урахуванням редукційної проблеми.

3.2. Організація досліджень картографічних проекцій, які використовуються в земельно-кадастрових роботах

Для виконання роботи була розроблена методика експерименталь-них досліджень. Дослідження проводились для території України та окремо для Київської області (без Києва) і для територій АР Крим та Кіровоградської області (як таких, що мають найбільшу протяжність у широтному напрямку з усіх регіонів України).

Еталонні контури для території України, АР Крим, Київської та Кіровоградської областей було створено в Науково-дослідному інсти-туті геодезії і картографії.

Еталонний контур для території України створено на основі топо-графічних карт масштабу 1:500 000. Він налічує 39 675 точок. Контур Київської області (без Києва) створено на основі топографічних карт масштабу 1:200 000 об'єднанням зовнішнього контуру області та зовнішнього контуру Києва (на рис. 3.1 наведено фрагмент цього кон-туру). Він налічує 4 564 точки.

Рис. 3.1. Візуальна перевірка та корекція