Європейська земна референцна система координат (ETRS89)

EUREF — Європейська підкомісія Міжнародної геодезичної асоціації — у відповідності зі своєю резолюцією № 1, прийнятою на зустрічі в м. Файерензі (Firenze) в 1990 році, рекомендувала, що загальноземна система відліку координат, яка буде прийнята EUREF, має збігатися із системою ITRS на епоху 1989.0 та буде зафіксована на стабільній частині Євразійської плити. Цій системі дано назву Європейська земна референцна система відліку координат 89 (ETRS89).

Система ETRS89 реалізована шляхом фіксування системи ITRS за параметрами масштабу, початку координат та орієнтації на епоху 1989 року.

Практична реалізація системи ETRS89 здійснена через мережу станцій, які закріплюють дану систему координат і розташовані по всій території Європи, як показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Пункти Європейської перманентної мережі (EPN), які є носіями системи ETRS89

Основні параметри системи ETRS89 наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Параметри системи ETRS89

Закінчення табл. 2.4

2.4. Геоцентрична система координат 1990 р. (ПЗ-90) Російської Федерації

За визначенням система координат ПЗ-90 є геоцентричною прямо-кутною просторовою системою з початком в центрі мас Землі, вісь Z направлено до Умовного Земного полюса, як визначено рекомендаціями Міжнародної служби обертання Землі (IERS), а вісь X — в точку перетину площини екватора та нульового меридіану, встановленого Міжнародним Бюро Часу, вісь Y доповнює систему до правої [17]. Ре-алізація цієї системи виконується через координати пунктів космічної геодезичної мережі (КГМ) та їх коваріаційну матрицю.

Параметри Землі 1990 року отримані за результатами спостережень геодезичних супутників ГЕОІК, в тому числі доплерівських, віддалемір-них радіотехнічних і лазерних спостережень, вимірів висот супутника над поверхнею моря та фотографування ШСЗ на фоні зоряного неба. При отриманні ПЗ-90 використовувались також радіотехнічні та лазерні виміри відстаней до супутників систем ГЛОНАСС і ЕТАЛОН, гравіметричні дані на суші та Світовому океані. Система координат ПЗ-90 закріплена на поверхні Землі координатами пунктів (КГМ).

Пункти наземного комплексу управління (НКУ) системою ГЛО-НАСС суміщені з пунктами КГМ.

Параметри системи.При виведенні системи ПЗ-90 використову-вались і уточнювались фундаментальні сталі, основні з яких наведено в табл. 2.5 і 2.6 відповідно.

Таблиця 2.5. Основні фундаментальні сталі, які використовувались при виведенні системи геодезичних параметрів ПЗ-90

Таблиця 2.6. Фундаментальні геодезичні сталі, уточнені в системі ПЗ-90

2.5. Єдина державна система геодезичних координат 1995 р. (СК-95) Російської Федерації

Система координат СК-95 встановлена під умовою паралельності її осей просторовим осям загальноземної системи координат ПЗ-90. За поверхню відліку в системі координат СК-95 прийнятий референц-еліпсоїд Красовського.

Система координат 1995 року чітко узгоджена із загальноземною системою координат ПЗ-90, яка закріплена пунктами космічної геоде-зичної мережі. Точність віднесення системи координат ПЗ-90 до центру мас Землі характеризується середньою квадратичною похибкою 1-2 м.

Геодезична система координат 1995 року призначена для виконан-ня топографо-геодезичної та картографічної діяльності на території Російської Федерації.

З моменту введення системи координат 1995 року при виконанні нових робіт вона замінила систему координат 1942 року, яка була вве-дена постановою Ради Міністрів СРСР № 760 від 7 квітня 1946 року.

Необхідність введення системи координат СК-95 полягає в підви-щенні точності, оперативності та економічної ефективності при ви-рішенні задач геодезичного забезпечення, які відповідають сучасним вимогам економіки, науки та оборони країни.

Отримана в результаті сумісного врівноваження координат пунктів космічної геодезичної мережі, допплерівської геодезичної мережі та астрономо-геодезичної мережі на епоху 1995 року, система координат 1995 року закріплена пунктами державної геодезичної мережі.

Параметри системи СК-95.За поверхню відліку в системі корди-нат СК-95 прийнятий референц-еліпсоїд Красовського з параметрами:

- велика піввісь 6378245м;

- стиснення 1:298,3.

Положення пунктів в прийнятій системі координат визначається координатами:

- просторовими прямокутними координатами X, Y, Z (вісь Z спів-
падає з віссю обертання еліпсоїда, вісь X лежить в площині нульового
меридіану, а вісь Y доповнює систему до правої; початком системи
координат є геометричний центр еліпсоїда);

- геодезичними (еліпсоїдальними) координатами: широтою — В,
довготою — L, висотою — Н;

- плоскими прямокутними координатами х та y, які обчислюються
в проекції Гаусса-Крюгера.

Геодезична висота Н утворюється як сума нормальної висоти і ви-соти квазігеоїда над еліпсоїдом Красовського. Нормальні висоти гео-дезичних пунктів визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним початком якої є нуль Крондштадсько футштоку, а висоти квазігеоїда обчислюються над еліпсоїдом Красовського [7, 13].

Основні фундаментальні сталі, які використовувались при виве-денні системи геодезичних параметрів СК-95 наведено в табл. 2.7

Таблиця 2.7. Основні фундаментальні сталі, які використовувались при виведенні системи геодезичних параметрів СК-95