Умовна система координат 1963 року

Умовна система координат 1963 року була розроблена відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14 лютого 1963 року № 208-76 і відмінена постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 25 березня 1987 року № 373-85.

Умовна система координат СК-63 ґрунтується на триградусних зонах Гаусса-Крюгера, є відкритою системою і відповідно до діючих нормативно-технічних документів була рекомендована як основна для кадастрових знімань. Практичне застосування СК-63 ускладнюється можливістю розташування великих об'єктів картографування у кіль-

Рис. 1.1. Розташування районів СК-63

кох зонах, а також "таємністю" параметрів переходу ("ключів") від державної системи координат СК-42 до СК-63 при відкритості безпо-середньо координат у СК-63.

Це була спеціально спотворена система координат, яка базувалася на проекції Гаусса-Крюгера і системі координат 1942 року.

За математичною сутністю — це та ж проекція Гаусса-Крюгера, тільки розграфка номенклатур базових карт масштабу 1:100 000 побу-дована по-іншому. Проекція топографічних карт масштабу 1:10000 у СК-63 використовує 3-градусні зони замість стандартних 6-градусних у СК-42.

Прив'язуються топографічні карти СК-63 до стандартної системи СК-42, виходячи з того, що обидві системи ґрунтуються на проекції Гаусса-Крюгера. Рамки аркушів розбиті по географічній сітці, а зміщення сітки кратні числу мінут (одна мінута вздовж меридіана дорівнює 1 морській милі = 1852 м, довжина мінути уздовж паралелі зменшується в напрямку на північ і на наших середніх широтах становить приблизно половину милі).

При використанні сучасних методів визначення місцеположення (GPS) необхідно вносити відповідні поправки у результати вимірювань для переходу в систему СК-63.

Перерахунок координат із системи СК-42 в систему координат

СК-63 виконують відповідно до нормативного документу Воєнно-топо-графічного управління Генерального Штабу (Москва, 1964) "Таблицы

для преобразования плоских прямоугольных координат из системы координат 1942 года в систему координат 1963 года".

Таблиці призначені для перетворення плоских прямокутних коор-динат із шестиградусних зон системи 1942 року в триградусні зони системи координат 1963 року районів X, С, Р, Т.

Перетворення координат виконують із похибкою, що не перевищує 2-3 мм. При цьому всі величини вибирають із таблиць без інтерполяції.

Таблиці забезпечують можливість обчислення координат для сму-

ги перекриття між сусідніми триградусними зонами шириною до 1˚.

Перетворення координат кожного пункту виконують від двох вуз-лових точок, найближчих до пункту. Збіжність результатів у межах

3-4 мм служить контролем правильності обчислень.

Редукування виміряних напрямків на площину триградусних зон системи координат 1963 року.Для приведення виміряних напрямів на площину триградусних зон системи координат 1963 року необхідно користуватися такою формулою:

(1.1)

де — поправка за приведення виміряного напряму на площину

триградусної зони системи координат 1963 року (завжди алгебраїчно додають до виміряного напрямку);

ТутX₁, Y₁, X₂, Y₂ — координати пунктів 1 і 2 в системі 1963 року, в кілометрах.

Редукування довжин ліній (базисів) із поверхні еліпсоїда на площину триградусних зон системи координат 1963 року.

Редукування довжин ліній із поверхні еліпсоїда на площину триградусних зон системи координат 1963 року виконується за формулою:

(1.2)

де S — довжина лінії на площині триградусної зони системи кординат 1963 року; l — довжина лінії на еліпсоїді;

, — масштабний коефіцієнт на кінцях лінії 1-2;

— масштабний коефіцієнт в середній частині лінії.

Масштаб у кожній із точок обчислюється за формулою:

(1.3)

де С₀'С₁, С₂,С₃,С₄— коефіцієнти, які вибирають із відповідної таблиці за аргументом X у системі координат 1963 року; Y — ордината точки, для якої визначають масштаб, у системі координат 1963 року.

1.3. Місцеві системи координат

Положення про порядок встановлення місцевих систем координат було затверджене наказом Мінекоресурсів від 3.07.2001 року за № 245.

Місцеві системи координат встановлюють із метою мінімального спотворення проекції Гаусса-Крюгера, для зручності у використанні і застосовують при виконанні топографо-геодезичних робіт і створенні топографічних планів у масштабах 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 і 1:500 на території міст та інших населених пунктів, промислових комплексів усіх галузей економіки, підприємств гірничодобувної та нафтодобувної промисловості [12].

Усі нові топографо-геодезичні роботи на цих територіях виконують у раніше прийнятих місцевих системах координат.

Встановлення нової або внесення змін до існуючої місцевої систе-ми координат проводять у випадках:

— якщо на об'єктах не виконувались топографо-геодезичні роботи і відповідно не були встановлені місцеві системи координат;

— якщо місцеві системи не були пов'язані з державними системами;

— якщо об'єкти сусідять один із одним і для кожного з них була встановлена своя місцева система координат.

Встановлення нових місцевих систем координат або внесення змін на об'єктах проводять за погодженням із Державною службою геодезії, картографії та кадастру Мінприроди України (далі — Укргеодез-картографією) відповідно до технічного проекту на топографо-геодезичні роботи, затвердженого в установленому порядку.

Для встановлення нової місцевої системи координат приймають проекцію Гаусса-Крюгера з довільним осьовим меридіаном, що про-ходить через центральну частину або поблизу об'єкта робіт шляхом переобчислення координат системи 1942 року з таким розрахунком, щоб поправками за редукування ліній і кутів на площину у цій проекції можна було знехтувати.

Якщо територія об'єкта робіт знаходиться на краю триградусної зони або у двох суміжних зонах, то довільним треба вважати найбли-жчий роздільний осьовий меридіан.

Місцеву систему координат утворюють від переобчислених коор-динат системи 1942 року введенням відповідного "ключа" переходу таким чином, щоб координати в місцевій системі складалися в метрах із п'ятизначних цифр, були додатні, а величини абсцис були в два рази більші від ординат.

Систему координат Місцеву-ІІ утворюють від системи 1963 року з паралельним зміщенням осей координат (введенням "ключів" переходу).

Якщо кілька об'єктів сусідять один із одним і для кожного з них раніше була встановлена своя місцева система координат, то для всіх

об'єктів приймають ту, яка була прийнята для найбільшого за площею об'єкта.

Матеріали топографо-геодезичних і картографічних робіт у місцевих системах координат використовують відповідно з вимогами Інструкції СТГМ-90. "Ключі" переходу до місцевих систем координат зберігають в Укркартгеофонді. Матеріали топографо-геодезичних і картографічних робіт підлягають передачі на зберігання до Укркарт-геофонду згідно з Положенням про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Державного картографо-геодезич-ного фонду України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1999 року № 1344.

1.4. Умовні системи координат

Певну частину земельно-кадастрових знімань виконано в умовних системах координат, які не мають зв'язку з державною системою координат 1942 року. Як правило, застосовували Декартові системи прямокутних координат на локальних територіях. Встановити зв'язок із Державною системою координат, яка є глобальною по відношенню до умовної, можливо за умов, якщо:

- збереглися пункти і точки знімальної основи, які можна прив'язати до пунктів Державної геодезичної мережі;

- збереглися закріплені на місцевості точки кутів поворотів земельних ділянок.

У цих випадках можна забезпечити прив'язку об'єкта знімань до глобальної системи координат. Якщо ці точки не збереглися, то можлива менш точна прив'язка за опорними точками кутів поворотів меж земельних ділянок, які можна розпізнати на місцевості. В цьому випадку точність прив'язки буде обмежена точністю дешифрування цих точок на місцевості.