Комплексування геофізичних методів при пошуках і розвідці твердих горючих корисних копалин

Головними твердими горючими копалинами є кам'яне вугілля й горючі сланці. Геофізичні методи є невід'ємною складовою частиною всіх стадій геологорозвідувальних робіт на ці корисні копалини.

На пошуковій стадії виявляють вугленосні структури. В платформних умовах ця задача полягає в пошуку депресій фундаменту, а в геосинклінальних зводиться до виявлення складок вугленосної товщі. Для картування рельєфу фундаменту використовують гравімагнітний комплекс спільно з електророзвідкою, а при необхідності й сейсморозвідкою. Надалі виконують оконтурювання вугленосних відкладень. Вугілля істотно відрізняється від вміщуючих осадових товщ за значеннями електричного опору. Тому провідним методом при вирішенні цієї задачі є електророзвідка методом профілювання, каротаж.

На розвідувальному етапі геофізичні методи використовуються для детального вивчення умов залягання вугільних шарів і виявлення тектонічних порушень у вугленосній товщі. Особливе значення при цьому набуває виявлення тектонічних порушень невеликої амплітуди. Іноді тектонічні порушення фіксуються геофізичними методами по наявності зон дроблення, які виражаються в зменшенні опору, розущільненості гірських порід. У такому випадку для їхнього виявлення використовується високоточна гравірозвідка, електророзвідка, що доповнюється сейсморозвідувальними роботами по окремих профілях. Однак найчастіше малоамплітудні порушення визначають безпосередньо по зміні положення однойменних шарів, крутому заляганні площини змішувача, помітній амплітуді зсуву границь тощо. Основним методом у таких випадках є сейсморозвідка МОВ з реєстрацією поздовжніх і поперечних хвиль. Вона дозволяє знайти порушення з амплітудою 30 м. Для виявлення малоамплітудних порушень застосовується метод просвічування відбитими від глибоко залягаючи границь хвилями.

Для багатьох родовищ геофізичними методами виконують простежування виходів вугільних шарів і визначення глибини їхнього залягання. З цією метою використовують електропрофілювання, метод заряду й інші електророзвідувальні методи, а також гравірозвідку. Шари вугілля виявляються завдяки їхній підвищеній провідності і відмінності в густині від вміщуючи порід.

Магніторозвідка успішно картує зони вигорання вугілля завдяки утворенню під час підземних пожеж великих кількостей феромагнітних мінералів.

Велике значення для підвищення ефективності розвідки вугільних родовищ має широке використання комплексу промислово-геофізичних методів. При вивченні вугільних свердловин геофізичними методами дуже точно (±5 см) виділяються вугільні шари і прошарки, виконується їхня кореляція між свердловинами, визначаються фізико-механічні властивості гірських порід, а також особливості вугілля (зольність, вихід летючих речовин тощо). У вугільній геофізиці використовують більшість видів каротажу. Визначення параметрів речовинного складу фізико-механічних властивостей гірських порід вугілля виконують, користуючись кореляційними залежностями між цими величинами і результатами петрофізичних і промислово-геофізичних досліджень.