Електроди та датчики медико-біологічної інформації

Датчиком називають пристрій, який перетворює вели­чину, що вимірюється чи спостерігається, в сигнал, зручний для передачі (як правило, електромагнітний сигнал). Датчи­ки поділяються на генераторні та параметричні.

Генераторні - це датчики, які під дією електровимірю­вальної величини безпосередньо генерують сигнал елек­тромагнітної природи. Основними типами цих датчиків є п'єзоелектричні, термоелектричні, індукційні, фотоелек­тричні.

Параметричні - це датчики, в яких під дією вимірюва­ної величини змінюється деякий параметр. Основні їх типи: ємнісні, індуктивні, омічні.

Датчик характеризується функцією перетворення, тоб­то функціональною залежністю вихідної величини від вхідної X, яка задається або аналітичне або графічно.

Чутливість датчика показує, в якій мірі вихідна вели­чина реагує на зміни вхідної:

Суттєву роль відіграє інерційність датчика, яка обу­мовлена тривалістю фізичного процесу, що відбувається в датчику й призводить до запізнення змін вихідної величини відносно змін вхідної.

Електроди - це провідники, що з'єднують біологічну систему з вимірювальним колом або колом, за допомогою якого подається електромагнітний сигнал на біооб'єкт.

Електроди мають задовольняти цілому ряду вимог. Во­ни повинні легко зніматись і закріплюватись, мати стабільні електричні параметри, не створювати шумів, не подразню­вати біологічну тканину.