Уява. Функції уяви. Способи створення образів уяви.

Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик твор­чої особистості. Уява, на його думку, пов'язана з незалеж­ністю мислення і мусить поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного. «Поєднання уяви з наступною проек­цією значущих аспектів уявлюваної картини на усвідом­лювану реальність являє собою основу творчого мислення... багато відкриттів, які звичайно вважають випадковими, на­справді народилися завдяки великій силі уяви, яка миттєво малює різноманітні висновки з випадкового спостережен­ня» (Г. Сельє). Як приклад Г. Сельє наводить у цьому зв'яз­ку винахід інсуліну фон Мерінгом і Мінковським, який виник з випадкового спостереження, що сеча собак з вида­леною підшлунковою залозою притягує рої мух. Крім терміна «уява» часто синонімічне використовується термін «фантазія». Однак існує думка, що за цими словами криється трохи різна психологічна реальність. Так, відомий філософ Л. Голосовкер вважає, що людині й людству влас­тивий вищий інстинкт — культури й творчості (на відміну від низьких інстинктів — вегетативного й сексуального). Цей інстинкт здійснює свою функцію через імажинацію — уяву. Звідси й його назва — імажинативний абсолют. У цьому підході принципово розрізняються фантазія і уява. Вони не збігаються, оскільки фантазія не пізнає, вона не вгадує, а тільки грає, її основна діяльність — комбінування. І саме цим інколи зайвим комбінуванням вона може зава­жати уяві в її творчо-пізнавальному процесі.

Уява відіграє ряд функцій:

· відображає дійсність в образах, дозволяє використовувати їх при вирішенні задач;

· регулювання емоційних станів;

· регулювання пізнавальних процесів та станів людини (сприйняття, уваги, пам’яті, мови, емоцій);

· формування внутрішнього плану дій;

· оцінювання реалізації запланованого.

Найбільш елементарною формою синтезування нових образів є аглютинація (від латинського agglutinate — «склеювати»). Це ство­рення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин різних об'єктів. Такими є, наприклад, казкові образи русалки — напівжінки, напівриби, кентавра — напівчоловіка, напівконя.

Прийомом створення нових образів є аналогія. Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту.

На основі принципу аналогії виникла нова галузь інженерної справи — біоніка. Біоніка виокремлює деякі властивості живих орга­нізмів, які стають засадовими при конструюванні нових технічних систем. Так було створено багато різноманітних приладів — локатор, «електронне око» тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування — акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у ха­рактері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тіль­ки їй і наголошує на цьому художніми засобами,

Створення нових образів може бути досягнуте шляхом перебіль­шення (або применшення) усіх характеристик предмета. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

Найбільш складним способом утворення образів уяви є створен­ня типових образів. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Ху­дожник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору.