Кровоносна та кровотворна системи.

Серце – потужний м'язовий орган, що нагнітає кров через систему порожнин (камер) і клапанів у розподільну мережу, названу системою кровообігу. Серце розташоване поблизу центра грудної порожнини. Воно складається в основному з міцної еластичної тканини – серцевого м'яза (міокарда), що протягом всього життя ритмічно скорочується, посилаючи кров через артерії й капіляри до тканин організму.

Цей невтомний насос лежить майже на боці за грудиною між правою й лівою легенями (які частково прикривають його передню поверхню) і знизу стикається з куполом діафрагми. За формою серце подібно з усіченим конусом, злегка опуклим, як груша, з однієї сторони; верхівка розташована ліворуч від грудини й звернена до передньої частини грудної клітки. Від протилежній верхівці частини відходять великі судини, по яких притікає й відтікає кров.

Серце розділяється перегородками на чотири камери, які заповнюються кров'ю не одночасно. Дві нижні товстостінні камери – шлуночки, що грають роль нагнітаючого насоса; до них надходить кров з верхніх камер і, скорочуючись, направляють її в артерії. Скорочення шлуночків і створюють те, що називають серцебиттями. Дві верхні камери – передсердя (іноді називані вушками); це тонкостінні резервуари, які легко розтягуються, уміщаючи в інтервалах між скороченнями з вен кров що поступає.

Лівий і правий відділи серця ( що складаються з передсердя й шлуночка кожний) ізольовані один від одного. Правий відділ одержує бідну киснем кров, що відтікає від тканин організму, і направляє її в легені; лівий відділ одержує насичену киснем кров з легенів і направляє її до тканин усього тіла. Лівий шлуночек набагато товстіше й масивніше інших камер серця, оскільки виконує найважчу роботу з нагнітання крові у велике коло кровообігу.

Кров надходить у праве передсердя по двох великих венозних стовбурах: верхньою полою вені, що приносить кров від верхніх частин тіла, і нижньою полою вені, що приносить кров від нижніх його частин. Із правого передсердя кров надходить у правий шлуночек, звідки нагнітається через легеневу артерію в легені. По легеневих венах кров повертається в ліве передсердя, а відтіля проходить у лівий шлуночек, що через саму велику артерію, аорту, нагнітає кров у велике коло кровообігу. По основному стовбурі, що сходить аорті, кров направляється в черевну порожнину й нижні кінцівки, а зверху від аорти відходять коронарні (вінцеві), підключичні й сонні артерії, по яких кров направляється в сам серцевий м'яз, верхню частину тулуба, руки, шию й голову.

Послідовність скорочень камер серця називають серцевим циклом. За час циклу кожна із чотирьох камер проходить не тільки фазу скорочення (систоли), але й фазу розслаблення (діастоли). Першими скорочуються передсердя: спочатку праве, майже відразу ж за ним ліве. Ці скорочення забезпечують швидке заповнення кров'ю розслаблених шлуночків. Потім скорочуються шлуночки, із силою що виштовхують кров, що втримується в них. У цей час передсердя розслаблюються й заповнюються кров'ю з вен.

Система кровообігу оснащена рядом клапанів, які перешкоджають зворотному відтіку крові й тим самим забезпечують потрібний напрямок кровотоку. У самому серці є дві пари таких клапанів: одна між передсердями й шлуночками, друга між шлуночками й вихідними з них артеріями.

Печінка – велика залоза деяких безхребетних і хребетних тварин. Печінка відіграє роль у процесі зсіданні крові. Синтезуються в печінці і фактори, які протидіють зсіданню крові (гепарин, антитромбін, антиплазмін). Для ембріонів печінка слугує кровотворним органом. Вона виконує функцію депонування крові та руйнування еритроцитів.

Печінка відіграє роль у зміні кровообігу всього організму. При підвищенні артеріального тиску кровообіг у печінці зростає, а при його зниженні – зменшується.

Печінка у безхребетних – це виріст переднього відділу середньої кишки або шлунка і безпосередньо бере участь у перетравлюванні їжі. У менш організованих хребетних печінки має трубчасту будову. У плазунів, птахів і ссавців попередні анастомози перетворюють трубчасту залозу на сітчасту. Печінка більшості хребетних – часточковий орган. У м'ясоїдних тварин Печінка порівняно більша, ніж у травоїдних. Форма печінки залежить від форми порожнини тіла тварини.

Печінка виконує захисні, знешкоджувальні, ферментативні і видільні функції, спрямовані на підтримання гомеостазу (сталості) в організмі; бере участь у процесах травлення, кровотворення, білковому, вуглеводному, жировому, мінеральному обмінах, обміні вітамінів. Печінка міститься в основному в правому підребер'ї. Серповидною зв'язкою печінка поділяється на правий і лівий відділи, двома поздовжніми і поперечною (ворота печінки) борознами поділяється на 4 частки: праву, ліву, квадратну, хвостату. Внутрішню структуру її утворюють часточки призматичної форми, які складаються з печінкових клітин, що виробляють жовч, яка послідовно потрапляє у жовчні капіляри (завширшки 0,5 – 1 мм), внутрішні та міжчасткові протоки. Протоки, що виходять з кожної частки печінки, зливаючись, утворюють загальну печінкову протоку. Кров надходить у печінку по ворітній вені і печінковій артерії, які розгалужуються на міжчасткові вени і артерії. Останні у паренхімі печінки розгалужуються на капіляри (синусоїди), що безпосередньо стикаються з клітинами печінки. Ендотелій синусоїдів утворений клітинами зірчастої форми, які здатні до фагоцитозу. З капілярного русла паренхіми печінки формуються вени, що впадають в нижню порожнисту вену. Іннервація печінки здійснюється печінковим нервовим сплетінням.