Нервова система.

Головний мозок – вищий відділ нервової системи тварин. Міститься у черепній коробці й через великий потиличний отвір переходить у спинний мозок. У головному мозку розрізняють мозочок, стовбур та кінцевий мозок, або великий мозок. Стовбур – це продовження спинного мозку. До стовбура мозку відносять довгастий мозок, міст, середній та проміжний мозок. Головний мозок вкритий такими самими оболонками, що й спинний. Вони утворюють єдиний покрив ЦНС. У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовина. Біла речовина утворює його провідні шляхи. Вони зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина у вигляді окремих скупчень (ядер) міститься всередині білої. Крім того, вона утворює кору великого мозку і мозочка.

Довгастий мозок і міст утворюють задній мозок. Це найдавніший відділ головного мозку, який ще зберігає риси сегментарної будови. У довгастому мозку локалізуються дихальні, серцево–судинні центри, центри, що регулюють секреторну діяльність травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення та інші життєво важливі функції. Через довгастий мозок і міст проходять усі низхідні шляхи спинного мозку.

Безпосередньо над довгастим мозком розташований мозочок. Він складається з двох півкуль. В товщі півкуль міститься біла речовина, у якій є скупчення сірої речовини – ядра. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним довгастим і середнім мозком, а через міст – з корою великого мозку. Мозочок відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів і підтримуванні тонусу м'язів. Коли порушується нормальне функціонування мозочка, втрачається здатність до точних, узгоджених рухів, до зберігання рівноваги тіла.

Середній мозок, що розташований між заднім і проміжним, мозком, забезпечує морфологічний і функціональний зв'язок цих відділів мозку. Через середній мозок вгору і вниз проходять нервові шляхи, що з'єднують мозочок, спинний і задній мозок із переднім мозком. У середньому мозку розміщені підкіркові центри зору, слуху, м'язового тонусу, ядра двох пар черепно–мозкових нервів.

Проміжний мозок є кінцевим відділом стовбура мозку, над яким міститься великий мозок. Він складається з зорових горбів (таламуса), підзоровогорбової ділянки (гіпоталамуса) та шишкоподібного тіла (епіфіза), яке належить до органів внутрішньої секреції. Зорові горби – це головні колектори доцентрових нервових волокон, що передають імпульси від усіх рецепторів, за винятком нюхових, до кори великого мозку, смугастого тіла, підзоровогорбової ділянки, червоного ядра і мозочка. У зоровому горбі міститься вищий центр больової чутливості. Однією з важливих функцій гіпоталамуса є регуляція діяльності гіпофіза – головної залози внутрішньої секреції, а через нього і діяльності інших залоз внутрішньої секреції. Крім того, сам гіпоталамус здатний виробляти біологічно активні речовини і здійснювати гуморальну регуляцію функцій організму.

Великий (кінцевий) мозок складається з двох півкуль (правої і лівої), з'єднаних мозолистим тілом. Півкулі зовні вкриті корою, утвореною так званою сірою речовиною, що складається з тіл нейронів. Кора складається з нервових клітин, розташованих у вигляді шести основних шарів різного розміру, форми, густини і розміщення клітин. Через мозолисте тіло здійснюється зв'язок між обома півкулями. У корі великого мозку розрізняють сенсорні, рухові й асоціативні зони. Вони утворюють апарат, який забезпечує сприймання і перетворення сигналів, що надходять до них із периферії, та формування адекватної реакції організму на ці сигнали. До чутливих зон надходять імпульси від різних рецепторів організму (органів чуттів, шкіри, внутрішніх органів, м'язів, сухожиль). Під час збудження цих зон у тварин виникають відповідні відчуття.

Особливості будови і функцій основних органів травлення сільськогосподарських тварин

В організмі тварин корми зазнають великих змін. В органах травлення відбувається фізико–хімічна підготовка їх до засвоєння і всмоктування з них поживних речовин, що використовуються для життєдіяльності і утворення продукції.

Ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкі кишки в підшлунковою залозою і печінкою і товста кишка утворюють разом з протоками від різних залоз"травний канал, або травну трубку.

У травному каналі відбувається перетравлювання кормів до стану розчинів, з яких організм засвоює і використовує потрібні поживні речовини.

У ротовій порожнині корм подрібнюється і частково перетравлюється внаслідок змочування слиною.

До складу слини входить двовуглекислий натрій (бікарбонат натрію), білок муцин і ферменти – амілаза, мальтаза та оксидаза. За добу в корови виробляється 60 л слини, а в свині – 15 л.

З ротової порожнини корм надходить до глотки – лійкопо­дібного органа, що складається з двох частин: верхньої,– в якій проходить дихальне повітря з носової порожнини, і нижньої – де корм проковтується до стравоходу. Стравохід являє собою м'язову трубку, вистелену всередині слизовою оболонкою. Із стравоходу їжа надходить в шлунок, де відбувається основне перетравлювання корму.

За будовою шлунки (рис. 1) розподіляються на однокамерні (у свиней – А), багатокамерні (у жуйних тварин – Б); шлунок птиці має два відділи – залозистий і м'язовий.