Оцінка інтенсивності кліважу

Інтенсивність кліважу прийнято визначати за наступними крітеріями: 1) товщиною мікролітонів та 2) габітусом мікролітонів.

Товщина мікролітонів, як уже відзначалося вище, характеризується відстанню між кожними двома сусідніми кліважними поверхнями ab, тобто за розміром по осі с (рис. 3.2.2, 6). У зв'язку з цим вважається, що кліваж тим інтенсивніший, чим менша відстань між цими поверхнями, тобто чим тонше мікролітони.

При визначенні інтенсивності кліважу в контрастних в літологічному відношенні товщах обов'язково треба враховувати речовинний фактор. Справа в тому, що товщина мікролітонів залежить ще і від структури породи, а точніше від розмірів і форми зерен або уламків, які цю породу складають. Зокрема, відстань між кліважними поверхнями майже завжди узгоджується з розмірами зерен і тим менша, чим менші розміри цих зерен. Так, наприклад, у рівних умовах кліважні мікролітони в аргілітах завжди тонше, ніж в алевролітах, а в останніх тонше, ніж у пісковиках.

Рис. 3.2.26. Параметри мікролітонів (пояснення в тексті)

Габітус мікролітонів характеризується за: 1) відношенням довжини й товщини цих тіл (а:с) та 2) величиною гострого кута (a) між кліважними поверхнями ab. Зростання інтенсивності кліважу супроводжується збільшенням відзначеного відношення та зменшенням гострого кута. У зв'язку з цим неінтенсивні форми кліважу характеризуються груболінзоподібною формою мікролітонів, а інтенсивні – плосколінзоподібною та навіть пластинчастою.

Існують спеціальні шкали для оцінки інтенсивності кліважу, одна з котрих наведена в розділі, де розглядається тектонофаціальна шкала. Крім того, виділяють наступні п'ять категорій інтенсивності кліважу, наведені нижче в табл. 3.3.4.

Таблиця 3.3.4. Категорії кліважу за інтенсивністю

(на прикладі грубоуламкових осадових та магматичних порід)

3.2.5.5. Жильні утворення, що супроводжують кліваж

(жили альпійського типу)

До жильних утворень, які супроводжують кліваж, відносяться жили альпійського типу (рис. 3.2.27). Такими жилами називають тіла, мінеральний склад яких тісно пов'язаний зі складом розкліважованих порід. Тобто до жил цього типу належать тіла, які сформувалися при кліважуванні порід за рахунок перевідкладення речовини в розчиненому стані майже на місці. Наприклад, у розкліважованих карбонатних чи карбонатвмісних породах склад таких жил кальцитовий, у кварцвмісних породах – кварцовий, у кислих магматичних породах – кварц-польовошпатовий, у магматичних породах середнього і основного складу – карбонатний або карбонат-епідотовий.

Як правило, жили альпійського типу на відміну від гідротермальних подібних тіл мають більш менш лінійну форму, швидко виклинюються за простяганням та падінням і рідко створюють штокверки (сіткоподібні згущення). Більше того, серед жил альпійського типу найпоширенішими є одиночні тіла. Такі тіла просторово та генетично тісно пов'язані тільки з динамометаморфічним кліважем.

Рис. 3.2.27. Поздовжня кварцова жила альпійського типу