Обстеження дитини 1 страница

(збір скарг, анамнезу, проведення клінічного обстеження кістково - м'язевої системи, оцінка результатів параклінічних досліджень).

1. Скарги :

До основних скарг при ураженні кісткової і м'язової системи у дітей відносятся: біль в кістках та суглобах, зміна конфігурації кісток і суглобів, обмеженість рухомості суглобів, біль в м'язах, зменшення товщини кінцівок.

2. Анамнез хвороби: в хронологічному порядку уточнюють появу різних симтомів, їх динаміку, зв'язок з перенесеними інфекціями (гострий тонзиліт, гострою респіраторною вірусною інфекцією), травмами, переохолодженням. Особливо детально уточнюють локалізацію болю (трубчасті кістки, суглоби, оточуючі тканини), симетричність ураження, інтенсивність та характер болю (гострий, тупий, ниючий, приступоподібний), умови появи (при фізичному навантаженні, в спокої), що зменшує біль (тепло, спокій, ліки).

3. Анамнез життя: збираються дані про темпи росту дитини, термін закриття тім'ячок, строки прорізування зубів, розвиток моторики. Ряд хронічних захворювань кістково - м'язової системи має сімейну схильність, що треба враховувати при відтворенні генеалогічного дерева. Обов'язковим є ретельний епідеміологічний анамнез - поява артралгій після перенесеної скарлатини, грипу. Відомості про матеріально-побутові умови допоміжні при діагностиці рахіту.

4. Огляд кісткової системи необхідно проводити при різних положеннях дитини: лежачи, стоячи з вільно опущеними руками, сидячи; просять дитину перейтись, присісти, зігнути та розігнути кінцівки, що дає змогу виявити функціональні можливості кістково-суглобової системи. Огляд проводять за певним порядком: спочатку загальний огляд, а потім послідовний огляд окремих частин тіла (голова, грудна клітка, хребет, верхні і нижні кінцівки).

Оцінюють положення хворого - вимушене, пасивне, активне.

При огляді голови визначають її величину і форму. Розміри голови, особливо у дітей першого року, є важливою характеристикою не тільки кісткової системи, а й центральної нервової системи.

В залежності від співвідношення поперечного та поздовжнього діаметрів черепа розрізняють: вузький (доліхоцефалічний), середній (мезоцефалічний) та широкий (брахіцефалічний) череп.

Вказані форми черепа характерні для здорових дітей.

Обов'язковим компонентом огляду голови є оцінка розвитку верхньої і нижної щелепи, особливостей прикусу, кількості зубів, їх характеру (молочні, постійні) та стану (форма, цілісність, аномалії розвитку).

При огляді грудної клітки визначають її форму. У здорових дітей в залежності від віку розрізняють три форми грудної клітки:

а) конічна - передньозадній і поперечний розміри грудей однакові, епігастральний кут тупий, ребра відходять від хребта під прямим кутом

б) циліндрична - переднозадній і поперечний розміри грудей майже однакові, епігастральний кут прямий, ребра направлені косо, зверху вниз.

в) плоска - передньозадній розмір зменшений, епігастральний кут гострий, направленість ребер коса.

Патологічні види грудної клітки:

а) кілеподібна - збільшується передньозадній розмір грудей;

б) лійкоподібна - грудина глибоко западає до хребта;

в) діжкоподібна - збільшення її передньозаднього та поперечного розмірів;

г) паралітична - грудна клітка сплощена, зменшені всі її розміри, ребра виступають, проміжки між ними широкі, дихальні м'язи атрофічні;

д) сплощення однієї половини грудної клітки;

є) однобічне випинання грудної клітки;

ж) серцевий горб (випинання грудної клітки в ділянці серця).

Огляд хребта - оцінюють його форму в цілому, а потім послідовно оглядають всі його відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий, куприковий.

Для хребта здорових дітей характерні вигини, які надають йому в профіль форму, що нагадує латинську букву S (шийний і поперекові вигини спрямовані вперед і мають назву лордоз, грудний і крижовий, що називається кіфоз. Викривлення хребта в ту чи іншу сторону називається сколіозом.

Сколіоз - це завжди патологія, він може бути право, лівобічним та S - подібним.

При сколіозі спостерігається асиметрія грудної клітки, нерівномірне розташування плечей і лопаток, різний рівень стояння сосків, асиметричність трикутників талії (вони умовно утворені внутрішньою поверхнею руки і талії), лопатки відстають від грудної клітки.

В залежності від величини вигинів хребта виділяють такі форми спини:

Ø нормальну - при помірних фізіологічних вигинах;

Ø плоску - фізіологічні вигини відсутні, або слабо виражені;

Ø плоско-вигнуту - грудний кіфоз відсутній, а поперековий лордоз добре виявляється;

Ø круглу - грудний кіфоз значно виражений, а шийний і поперековий лордоз зглажені;

Ø кругло-увігнута - грудний кіфоз та поперековий лордоз збільшені.

При огляді поперекової та крижової ділянок у дітей може виявлятися природжене розщеплення хребців (spina bifida) з утворенням килемозкових оболонок (meningocoele) і спинного мозку (meningomielocoele). На приховане розщеплення хребців (spina bifida occulta) вказує обмежений місцевий гіпертріхоз в поперековій ділянці, або глибоке вдавлення в крижово - куприковій ділянці.

Огляд кінцівок проводять в лежачому і стоячому положеннях, оцінюючи їх довжину, форму, пропорційність сегментів, наявність викривлень, деформацій, потовщень, аномалій розвитку.

З аномалій розвитку верхніх кінцівок у дітей зустрічаються:

· амелія - природжена відсутність кінцівок;

· гемімелія - відсутність однієї кінцівки або її частини;

· фокомелія - значне зменшення проксимальних частин кінцівок;

· ахейрія - відсутність кистей;

· адактилія - відсутність пальців;

· афалангія - відсутність фаланг;

· полідактилія - додаткові пальці;

· синдактилія - зрощення пальців;

· макродактилія - збільшення одного або декількох пальців.

Оглядаючи стопу визначають форму її склепіння:

- нормальне

- сплощене

- підвищене

Для визначення форми стопи користуються такими прийомами:

а). дитину ставлять навколішки на стілець обличчям до його спинки з вільно звисаючими стопами;

б). дитина стоїть так, щоб було видно склепіння стопи.

Плоска стопа до 3 -ох років є явище фізіологічне, адже склепіння виповнене підшкірною жировою клітковиною.

Огляд суглобів проводять в положенні лежачи, стоячи, сидячи, під час ходи.

Визначають:

· кількість уражених суглобів;

· наявність припухлості;

· стан шкіри і оточуючих тканин біля суглобів, наявність висипки, рубців, нориць;

· рухомість в суглобах, обсяг рухів.

5. Пальпація кісткової системи здійснюється послідовно, прощупуючи кістки черепа, грудної клітки, хребта, кінцівок і суглобів.

Пальпуючи кістки черепа визначають їх щільність, стан швів і тім’ячок

Дослідження проводять обома руками таким чином: великі пальці рук кладуть на чоло, долоні на скроневі ділянки, а середнім і вказівним пальцями ретельно обстежують тім’яні кістки, потилицю, шви, тім`ячка. Розмір тім`ячка (в см) визначають, вимірюючи між середніми точками країв двох протилежних сторін.

Пальпація грудної клітки дозволяє виявити тип конституції, болючість, переломи ребер, ключиці; у дітей хворих на рахіт пропальпувати рахітичну вервицю (потовщення в місці переходу кісткової частини ребер у хрящову в напрямі від аксилярної лінії до грудини).

При пальпації верхніх кінцівок у дітей, які перенесли рахіт, можна визначити потовщення епіфізів променевих кісток передпліччя (рахітичні браслети), потовщення діафізів фаланг пальців (нитки перлів).

Пальпацію суглобів проводять обережно, при максимальному розслабленні м’язів, обстежуючи симетричні суглоби визначають:

· температуру шкіри над суглобами;

· болючість;

· наявність набряку і ексудату в суглобі методом флюктуації та за позитивним симптомом (плаваючого надколінника);

· визначають амплітуду пасивних рухів.

6. Огляд і пальпація м’язевої системи

Оцінюють ступінь і симетричність розвитку окремих груп м`язів у спокійному стані і при їх напруженні.

Розрізняють 3 ступені розвитку м'язів:

· слабкий - м'язи тулуба та кінцівок в стані спокою виявляються недостатньо, а при напруженні їх обсяг змінюється мало, нижня частина живота звисає, нижні кути лопаток відстають від грудної клітки.

· середній ступінь розвитку м'язів - маса м'язів тулуба в спокійному стані виражена помірно, а кінцівок - добре, при напруженні м'язів змінюється їх форма і обсяг.

· добрий ступінь розвитку - м'язи тулуба і кінцівок розвинені добре, а при напруженні спостерігається виразне збільшення рельєфу м'язів.

Оглядаючи різні групи м'язів звертають увагу на:

· симетричність розвитку одноіменних м'язів;

· вроджені дефекти розвитку або недорозвиток окремих м'язів;

· функціональну здатність м'язів.

Для здорових дітей характерний нормальний тонус м'язів (нормотонія), а при патології розрізняють такі види порушення тонусу м'язів:

Атонія - відсутність тонусу м'язів.

Гіпотонія - зниження м'язового тонусу

Гіпертонія - підвищення м'язового тонусу.

Дистонія - змінний м'язовий тонус.

На практиці м'язевий тонус визначається на основі суб'єктивних відчуттів, отриманих лікарем при пасивному згинанні і розгинанні верхніх і нижніх кінцівок (оцінюється ступінь опору). Крім того, тонус м'язів визначається за допомогою пальпації і оцінки їх щільності.

У дітей м'язовий тонус верхніх кінцівок перевіряють пробою на тракцію: дитина лежить на спині, її беруть за зап'ястя і обережно тягнуть до себе намагаючись посадити дитину. Спочатку вона розгинає руки (перша фаза), а потім підтягується всім тілом (друга фаза). При підвищеному тонусі відсутня перша фаза, при зниженому - друга.

М'язевий тонус нижніх кінцівок перевіряють симптомом повернення - ніжки дитини, що лежить на спині обережно випростовують і притискають на 5 сек. Коли лікар забирає руки, при нормотонії ніжки відразу повертаються до вихідного положення. У дітей грудного віку на гіпотонію м'язів вказує кволість мускулатури черевного пресу, що приводить до збільшення живота, розходження прямих м'язів живота; кіфотично викривлена спина коли дитина сидить.

Для діагностики гіпотонії м'язів використовують такі симптоми:

Ø млявих плечей (якщо дитину трохи підняти, взявши її під пахви , то мускулатура плечевого поясу тонічно скорочується. При гіпотонії плечі без будь - якої протидії підіймаються до вух (симптом оцінюють як позитивний);

Ø складного ножа (дитину, яка сидить намагаються зігнути так, щоб вона грудною кліткою доторкнулася нижніх кінцівок. Симптом оцінюють як позитивний при невдачі.

Сила м'язів - це ступінь зусилля, що необхідно прикласти для протидії якому-небудь рухові.

На наявність підвищеного тонусу м'язів вказують:

1. Опістотонус - хворий лежить нерухомо з витягнутими кінцівками, напруженим тілом і різко закинутою назад головою
2. Стиснення пальчиків в кулак
3. Рука акушера
4. Атетозне положення рук

У дітей до 3 років силу м'язів оцінюють досить суб'єктивно, визначаючи опір, який чинить дитина при спробі відняти у неї іграшку.

В повній мірі силу м'язів досліджують у дітей старше 3-ох років за допомогою таких проб:

Ø дитину просять взяти пальці рук лікаря в свої руки і стиснути їх;

Ø дитину просять потиснути кисті рук лікаря, оцінюючи при цьому силу та її симетричність;

Ø силу м'язів верхніх і нижніх кінцівок оцінюють за здатністю до опору при їх загинанні і розгинанні;

Ø за допомогою динамометра.

ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

· при захворюваннях кісткової і м'язової системи проводять біохімічне досліження крові – іонограму. Середні рівні кальцію (Са) в сирватці крові - 2,25-2,75 ммоль/л, фосфору (Р) -1-2 ммоль/л, магнію (Мg) - 0,7-1,2 ммоль/л, калію (К) - 3,4-5,3 ммоль/л

· реакція Сульковича використовується для визначення ступеня кальціурії. Показами до її проведення є рахіт, гіпервітаміноз D, остеодистрофії. Методика проведення проби: в пробірку з сечею додається реактив Сульковича і визначається ступінь помутніння. Оцінка проби:

1) негативна (помутніння відсутнє) свідчить про відсутність кальцію в сечі (при цьому рівень кальцію в крові нижче 1,75 ммоль/л);

2) слабопозитивна (+) – в добовій сечі міститься 80-120 мг кальцію, (концентрація кальцію в крові 1,75-2,25 ммоль/л);

3) позитивна (++) – в добовій сечі міститься 150-250 мг кальцію, (концентрація кальцію в крові 2,25-2,75 ммоль/л);

4) помірно підвищена (+++) – в добовій сечі міститься більше 250 мг кальцію, (незначна гіперкальціємія);

5) різко підвищена (++++) – в добовій сечі - понад 400 мг кальцію, (виражена гіперкальціємія).

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

М'язову працездатність визначають за допомогою спеціальних приладів -ергографів і ергометрів.

Хронаксіметрія - це визначення електрозбудливості м'язів дитини (часу від нанесення подразнення до скорочення м'язів). Абсолютні та середні показники хронаксії у дітей вищі, ніж у дорослих.

Рентгенологічні методи.

Рентологічне дослідження кісток і суглобів - важливий і досить інформативний метод.

Артрографія - метод дослідження суглобової сумки, внутрішньосуглобних утворень, а також периартикулярних тканин. Для контрастування суглоба вводять стерильний газ (повітря, кисень) або контрастні йодвміщуючі препарати. В педіатрії частіше використовують артропневмографію, бо вона викликає менше побічних реакцій.

Томографія кісток і суглобів дозволяє отримати пошарові знімки цих органів, які краще, ніж звичайні рентгенограми відображають вогнища деструкції.

Радіонуклідні дослідження кісток і суглобів.

Сканування базується на визначенні швидкості поглинання та виділення радіонуклидів із цих органів. Досліджується виділення із кісток радіоактивного кальцію або стронцію, із суглобів - міченого технецію, індію.

Сцинтіграма дає інформацію про локалізацію, розповсюдженість і динаміку патологічного процесу в кістках та суглобах, має велике диференційно - діагностичне значення.

Артроскопія.

Метод візуального дослідження порожнини суглобів, а також внутрішньосуглобних структур за допомогою артроскопа. Дослідження проводиться в стерильних умовах, під місцевою анестезією або загальним наркозом. За допомогою артроскопа можливе отримання фотознімку, а також проведення біопсії.

Пункція суглобу.

Цей метод дає можливість отримати синовіальну рідину. Нормальна синовіальна рідина прозора, світло - жовтого кольору, має слабо - лужну реакцію (рН-7,4). Кількість клітин коливається від 13 до 180 в 1 мкл. Клітинний склад синовіальної рідини в нормі: лімфоцити, моноцити, сегментоядерні лейкоцити, некласифіковані елементи, еритроцити відсутні, кількість нейтрофільних гранулоцитів не перевищує 8-10%.

Семіотика уражень кістково-суглобової системи

Зміни кісткової системи у дітей можуть бути:

1. Природжені

Ø вади розвитку окремих частин скелету (редукційні вади, полідактилія, вроджений вивих стегна);

Ø системні захворювання скелету (остеохондродисплазії, синдром Марфана, хвороба Осгуд-Шлатера, незавершений остеогенез);

Ø спадкові захворювання, при яких вражається кісткова система (му-кополісахаридози, тубулопатії);

2. Набуті

Ø рахіт (зміни кісток у вигляді остеомаляції - краніотабес, О-, Х- подібні нижні кінцівки, деформації грудної клітки і хребта; зміни кісток у вигляді остеоідної гіперплазії - лобні і тім'яні горби, рахітична вервиця, нитки перлів, рахітичні браслети).

Ø інфекційні (остеомієліт), інфекційно-алергічні (ревматоїдний артрит, ревматичний артрит), травматичні (переломи, вивихи), пухлинні (саркома Юінга), системні захворювання з ураженням кісткової тканини (колагенози, гемобластози, гістіоцитози).

Патологічні форми черепа:

1) макроцефалія - збільшення розмірів черепа (гідроцефалія, рахіт, сімейна особливість);

2) мікроцефалія - зменшення розмірів черепа (вроджена церебральна гіпоплазія, після перенесеного менінгіту);

3) баштоподібний - витягнута догори голова, високе чоло, вертикально опущені тім'яні кістки, закритий стрілоподібний шов);

4) сідницеподібний - значно збільшені лобні і тім'яні горби, стрілоподібний шов заглиблений;

5) скафоцефалія - виникає при передчасному закритті сагітального шву і характеризується вузькою формою голови;

6) сідлоподібний - значно збільшені лобні і тім'яні горби, вінцевий і стрілоподібний шви значно заглиблені, виражене вдавлення на місці великого тім'ячка;

Аномалія розвитку зубів:

1) відсутність зубів (всіх або деяких) відмічається при вродженій ектодермальній гіпоплазії, синдромі Марфана;

2) порушення утворення емалі у вигляді її впадин, тріщин, нерівностей зустрічається при рахіті, гіпопаратіреозі, хронічних захворюваннях органів травлення, сифілісі;

3) різне забарвлення зубів - при вродженій ламкості кісток, при порушеннях мінерального обміну, отруєнні солями свинцю;

4) пізнє прорізування, порушення порядку прорізування зубів спостерігається при рахіті, природженій мікседемі, хворобі Дауна;

Патологічні види грудної клітки:

1) кілеподібна- здавлена з боків, грудина виступає впреред (при рахіті, тугому пеленанні);

2) лійкоподібна - грудина глибоко западає до хребта (при рахіті, вродженому стрідорі, хворобі Марфана, природженій аномалії розвитку;

3) діжкоподібна - при бронхіальній астмі, емфіземі легень;

4) серцевий горб - обмежене випинання грудної клітки при вроджених вадах серця, ексудативному перикардиті, гіпертрофії лівого шлуночка;

5) сплощення однієї половини грудної клітки розвиваєтся внаслідок хронічного фіброзного процесу в легені, плевральних швартах, ателектазі;

6) однобічне випинання грудної клітки спостерігається при ексудативному плевриті, пневмотораксі

Зміни в кістках та суглобах:

Ø довгорукість з тонкими і довгими пальцями властива арахнодактилії (синдром Марфана)

Ø пропорційне вкорочення верхніх кінцівок по відношенню до тулуба характерне для гіпофізарного, тіреогенного нанізму; вкорочення проксимальних відділів характерне для хондродистрофії;

Ø вкорочення однієї руки можливе при синдромі Паннера (асептичний епіфізарний некроз головки плечевої кістки), а вкорочення однієї ноги при синдромі Пертеса (асептичний субхондральний некроз головки стегна), туберкульозному ураженні кульшового суглобу, вродженому вкороченні стегна;

Ø деформація кінцевих фаланг пальців у вигляді барабанних паличок і нігтів як (годинникові скельця) спостерігаються у дітей з вродженими вадами серця, хронічними бронхолегеневими захворюваннями;

Ø викривлення нижніх кінцівок О-, Х-подібне спостерігається при рахіті;

Ø викривлення гомілок опуклістю вперед (шаблеподібні гомілки) спостерігається у дітей з природженим сифілісом;

Ø для вродженого вивиху кульшового суглобу характерними симптомами є : асиметрія складок на стегнах, додаткові складки шкіри на одному стегні, обмеження кута відведення до 60 градусів, качина хода, кульгання при ході

Ø при гострому запаленні суглобів характерно:

-дифузне припухання в ділянці суглоба;

-гіперемія шкіри над ураженим суглобом;

-болючість;

-місцеве підвищення температури;

-порушення функції (обмеження рухів);

-випіт в порожнину суглоба (діагностується методом флюктуації та за позитивним симптомом (плаваючого надколінника)

Деформації стопи

При паралічі мязів можливі різні деформації стопи:

-плоска стопа (pes planus);

-pes valgus (стопа та гомілка утворюють кут відкритий назовні, а стопа знаходиться в положенні пронації);

-pes varus (стопа і гомілка утворюють кут відкритий всередину, стопа в положенні супінації);

-pes equines (стопа в положенні постійного підошовного згинання);

-pes calcaneus(стопа в положенні постійного тильного згинання).

Семіотика уражень м'язової системи

М'язова атрофія - зворотнє або незворотнє порушення трофіки м'язів з ознаками потоншення і переродження м'язових волокон, значним зменшенням маси м'язів.

Ø вроджена є одним із основних симптомів аміотрофії Вердніга-Гофмана, Арана-Дюшена, Ерба-Рота;

Ø набута виникає при гіпотрофії, внаслідок тривалої іммобілізації після перелому, після тривалого прийому стероїдних препаратів, церебральному паралічі, поліомієліті;

М'язова гіпотонія спостерігається:

Ø у недоношених, незрілих немовлят;

Ø у новонароджених при травматичному паралічі плечевого сплетіння;

Ø при рахіті;

Ø хворобі Дауна;

Ø гіпотиреозі;

Ø аміотрофії Вердніга - Гофмана;

Ø периферичному паралічі;

Ø вродженій прогресуючій мязовій дистрофії;

Ø малій хореї.

М'язева гіпертонія спостерігається:

Ø у новонароджених явище фізіологічне;

Ø при пологовій травмі з внутрішньочерепним крововиливом;

Ø при правці;

Ø дитячому церебральному паралічі.

Міатонія - вроджена загальна гіпотонія або повна атонія скелетних м'язів (хвороба Опенгейма). Гіпотонія поєднується з ознаками надмірної рухливості в суглобах (гіперекстензії), характерна поза жаби (стегна широко відведені в сторони, стопи розвернуті назовні).

Міастенія - нервово-мязове захворювання з явищами м'язової слабкості і підвищеної втомлюваності.

Вроджені дефекти розвитку м'язів:

Ø вроджена кривошия обумовлена одностороннім вкороченням грудинно-ключичного м'яза;

Ø недорозвиток або відсутність дельтовидного м'язу обумовлює деформацію плеча, порушує його функцію;

Ø аномалії розвитку діафрагми з утворенням діафрагмальної кили.

Паралічі і парези м'язів - наслідок уражень пірамідної і екстрапірамідної систем.Параліч - це втрата здатності виконувати довільні рухи; парез - це часткове обмеження рухів. Центральні паралічі мають спастичний характер, підвищений тонус м'язів, підсилені сухожильні рефлекси. Периферичні паралічі (в'ялі) характеризуються вираженою гіпотонією м'язів, їх атрофією, ослабленням або цілковитим згасанням сухожильних рефлексів.

Підвищена механічна збудливість м'язівспостерігається при спазмофілії, гіпокальціємії; і проявляється симптомами: Хвостека, Труссо, Люста.

Ø симптом Хвостека – при легкому постукуванні неврологічним молоточком по щоці посередині між кутом рота і вухом у хворого відбувається блискавичне скорочення верхньої губи, крил носу, очних повік. Чола

Ø симптом Труссо – стискання рукою плеча дитини вище ліктьового суглобу провокує спазм кисті подібно до «руки акушера»

Ø симптом Люста – скорочення м’язів і піднімання зовнішнього краю стопи при ударі неврологічним молоточком по головці малої гомілкової кістки

Догляд за дитиною при захворюваннях кістково-м'зевої системи

У дітей раннього віку найбільш частою патологією є рахіт, який потребує такого догляду:

• достатнє перебування на свіжому повітрі;
• раціональне вигодовування;
• масаж, гімнастика, загартовування;
• гігієнічні і лікувальні ванни (соляні, хвойні);
• проведення специфічної профілактики призначенням вітаміну D_З.

Схема протоколу обстеження кістково-м’язевої системи дитини

1. Скарги
2. Анамнез захворювання
3. Анамнез життя
4. Обстеження кісткової системи:

Ø Голова: розміри, форма, стан швів, тім'ячок; розмір великого тім’ячка, розм’якшення кісток потилиці.

Ø Грудна клітка: форма, розміщення ребер.

Ø Хребет: фізіологічні і патологічні вигини.

Ø Кінцівки: викривлення, потовщення епіфізів, зміни пальців.

Ø Суглоби: велична, рухомість, болючість, колір шкіри над ними, набряк.

Ø Стопа: стан склепіння, деформації.

1. Обстеження м'язевої системи:

Ø Ступінь розвитку м'язів

Ø М'язевий тонус

Ø Сила м'язів

1. Інтерпретація результатів додаткових методів дослідження
2. Висновок: обгрунтування синдромів ураження кістково-м’язевої системи

5. Матеріали методичного забезпечення.

Питання для самоконтролю

1. Вікові анатомо - фізіологічні особливості шкіри і підшкірно-жирової клітковини.

2. Семіотика найважливіших уражень шкіри і придатків.

3. Семіотика уражень підшкірної клітковини.

4. Вікові анатомо-фізіологічні особливості кістково-м’язевої систем.

5. Семіотика основних уражень кісткової системи.

6. Семіотика уражень м’язевої системи.

5.2.1. Тестові завдання до тем № 3-4

1. Які симптоми не характерні для ексудативно– катарального діатезу?

А. Шершавість шкіри.

В. Гіперемія та сухість щік.

С. Тріщини під мочками вух.

D. Рецидивуючий вульвіт.

Е. «Заїди» в кутах рота.

2. У дитини на шкірі грудей утворилися великі міхурі з мутним вмістом, які швидко тріскають. Їх утворенню сприяє відсутність зв’язку епідермісу з дермою. Вкажіть приблизний вік дитини?

А. 1 міс.

В. 3 міс.

С. 5 міс.

D. 1 рік

Е. 14 років.

3. При огляді дитини 5 міс. Лікар виявив, що шкірна складка розправляється поступово. Про що свідчить знижена еластичність шкіри?

А. Рахіт.

В. Дистрофія І ст.

С. Зневоднення, що швидко наступило.

Д. Склерема.

Е. Анасарка.

4. У доношеної дитини, яка добре смокче, має невелику втрату маси тіла (6 %), рожеві шкірні покриви, на третій день з”явилась іктеричність шкіри. Вкажіть найбільш імовірну причину жовтяниці?

А. Гемолітича хвороба новонароджених.

В. Транзиторна жовтяниця.

С. Вроджений гепатит.

Д. Каротинова пігментація із-за вживання мамою мандаринів.

Е. Атрезія жовчних ходів.

5. При визначенні еластичності шкіри у новонародженої дитини сповільнене розправлення шкірної складки. З чим це пов’язано?

А. Перевага твердих жирних кислот в підшкірно – жировій клітковині.

В. Слабка сполучнотканинна основа дерми.

С. Недостатній розвиток м’язових волокон дерми.

Д. Відсутність еластичних елементів в базальній мембрані.

Е. Жодне з переліченого.

6. Дільничий педіатр проводить патронаж 5,5 місячної дитини. Що з виявленого свідчить про патологію?

А. Восковидний колір вушних раковин.

В. Наявні тонзилярні лімфовузли.

С. Наявні пахові лімфовузли.

Д. Нижній край печінки на 1 м виступає з – під реберної дуги.

Е. Відсутність молочних зубів.

7. У відділ поступила дитина 5-ти місяців. В процесі обстеження дитини лікар стискає пальцями м’які тканини на внутрішній поверхні стегна. Що з нижче перерахованого виявляє лікар таким методом?

А. Еластичність шкіри.

В. Тургор тканини.

С. Наявність підшкірної емфіземи.

Д. Ступінь розвитку підшкірного жирового шару.

Е. Наявність набряків.

8. Ущільнення шкіри з вираженою сухістю, потовщенням, зі зміною рисунку і звичайного кольору, що розвинулося внаслідок екземи у дитини 12 років називається:

А. Вегетація

В. Кірка

С. Рубець

Д. Ліхеніфікація

Е. Лусочка

9. Дитині 3 дні, здорова, масса при народжені 3400г. Що з нижче переліченого не характерне для цього віку?

А. Лущення на шкірі.

В. Еритема.

С. Жовтувате забарвлення шкіри.

Д. Сильне потовиділення.

Е. Мілії на обличчі

10. В дитини на шкірі тулуба утворилися великі, міхурі, що швидко тріскають, з мутним вмістом. Діагностована міхурчатка новонародженого. Яка гістологічна особливість шкіри цього віку сприяє до вказаного захворювання?

А. Тонкий роговий шар.

В. Недорозвинута базальна мембрана.

С. Розвинутий основний шар.

Д. Виражена капілярна сітка.

Е. Функціонуючі сальні залози.

Відповіді на тестові завдання до тем № 3 - 4: